Постанова № 5085454, 10.08.2009, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 серпня 2009 р. м. Чернівці Справа № 2а-846/09/2470

13 год.13 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання: Гордеєвій О.Б.

за участю сторін:

від позивача – директор ТОВ «Екотрансгаз» Токар Д.М.;

від відповідача – представник Державної податкової інспекції у м. Чернівці Чебан В.І. (довіреність № 9938/10-012 від 26.03.2009 р.);

          розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрансгаз» до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним рішення в частині нарахованих штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотрансгаз» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, з урахуванням змінених позовних вимог, про визнання нечинним рішення № 0010040234/0 від 24.06.2009 р. в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 17174,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно визначив суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17174,00 грн. за проведення розрахункових операцій на повну суму покупки із роздрукуванням розрахункових документів, що не містять певних реквізитів – адреси господарської одиниці позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у запереченнях, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства. В поясненнях вказував на порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3, ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункових операцій на повну суму покупки із роздрукуванням розрахункових документів, що не містять адреси господарської одиниці позивача. Зазначав, що у разі відсутність в розрахунковому документі обов’язкового реквізиту «Назва населеного пункту» такий документ не є розрахунковий. Просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотрансгаз» (58032, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 37, код ЄДРПОУ 32929823) зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 14.05.2004 р.

Відповідно до дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг № 5631 від 23.11.2005 р. виданого департаментом економіки виконавчого комітету Чернівецької міської ради, адреса автомобільного газонаповнюваного компресорного пункту (станції) зазначена: вул. Південно-Кільцева, 37.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці з 03.06.2009 по 12.06.2009 р. проведено перевірку господарської одиниці – автомобільного газонаповнювального компресорного пункту (станції), розташованого за адресою м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева,37, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Екотрансгаз», з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 12.06.2009 р. складено акт № 2211/24/12/23/32929823.

Перевіркою встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті в сумі 245,78 грн., чи було порушено п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з 18.04.2009 р. по 11.06.2009 р. з видачею розрахункових документів невстановленої форми, а саме в чеках РРО не зазначено населений пункт розташування господарської одиниці. Сума виторгу за 12.06.2009 до 14 год. 56 хв. склала 3434,80 грн.

На підставі висновків проведеної перевірки рішенням Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0010040234/0 від 24.06.2009 р. до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 18402,90 грн., в т. ч. 1228,90 грн. за порушення п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у відповідності із ст. 22 цього Закону у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (245,78 х 5) та 17174,00 грн. за порушення п. 1 ст. 3, ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у відповідності із п. 1 ст. 17 вказаного Закону у п’ятикратному розмірі вартості товарів реалізованих (суми виторгу за 12.06.2009 р.) із нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (3434,80 х 5).

          Як встановлено судом, позивач частково погоджується з вказаним рішенням в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1228,90 грн., нарахованих відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 13 ст. 3 зазначеного Закону. Проте, не погоджується із рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 17174,00 грн., застосованих відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 1 ст. 3, ст. 8 цього Закону, у зв’язку з чим оскаржив його до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265).

          Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону № 265).

Пункт 1 ст. 3 вищеназваного Закону встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до абз. 15 ст. 2 Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

          Статтею 8 Закону № 265 визначено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

          На виконання вказаної статті Закону наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000 р. затверджено «Положення про форму та зміст розрахункових документів» (далі - Положення № 614), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 105/5296. Відповідно до п. 3.2 ст. 3 цього Положення фіскальний касовий чек на товари (послуги) повинен містити такі обов’язкові реквізити як назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці.

          Пунктом 1 вищеназваного Положення визначено поняття «адреса господарської одиниці» під яким розуміється адреса зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

          Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг № 5631 від 23.11.2005 р. виданого департаментом економіки виконавчого комітету Чернівецької міської ради, а також реєстраційного посвідчення № 2412007646 виданого ДПІ у м. Чернівці, адреса господарської одиниці позивача - вул. Південно-Кільцева, 37.

Із досліджених в судовому засіданні Х- та Z-звітів, які роздруковуються позивачем на зареєстрованому в ДПІ у м. Чернівці реєстраторі розрахункових операцій Міні – 500.01 АЗС (реєстраційне посвідчення № 2412007646) вбачається, що вони містять всі обов’язкові реквізити, передбачені Положенням № 614, крім адреси господарської одиниці позивача.

          Статтею 17 Закону № 265 встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки;

2) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій;

3) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну;

4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій;

5) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну;

6) п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

7) десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі порушення встановленого у пункті 1 статті 9 порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, або у разі порушення порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті;

8) ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

Проведений аналіз положень ст. 17 та інших норм Закону № 265 свідчить про те, що вказаний Закон не передбачає застосування до суб’єктів підприємницької діяльності штрафних (фінансових) санкцій за роздрукування розрахункового документу невстановленої форми.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб’єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) Державною податковою інспекцією у м. Чернівці при винесенні оскаржуваного рішення, а саме: рішення прийняте всупереч встановлених законом повноважень, у невизначений законом спосіб, а також без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів, що позивач проводив розрахункові операції не на повну суму покупки (надання послуг), не проводив розрахункових операцій через РРО чи не роздрукував розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також не навів правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій передбачених п. 1 ст. 17 Закону № 265.

Доводи відповідача про правомірність застосування до позивача фінансової санкції передбаченої п. 1 ст. 17 Закону № 265 за порушення вимог п. 1 ст. 3 та ст. 8 цього Закону, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність в розрахунковому документі назви населеного пункту – м. Чернівці, є формальним порушенням форми такого документа, що в свою чергу не виключає факт здійснення позивачем розрахункових операцій.

Суд відхиляє помилкові посилання відповідача про проведення розрахункових операцій із не роздрукуванням відповідачем відповідних розрахункових документів у зв’язку з відсутністю певних реквізитів (назви населеного пункту – м. Чернівці) як на підставу для застосування штрафних санкцій за оспорюваним рішенням, оскільки п. 1 ст. 17 Закону № 265 не передбачає такий склад порушення як невідповідність роздрукованого суб’єктом підприємницької діяльності розрахункового документа вимогам ст. 8 цього Закону та Положення № 614, а також не містить відсилочної норми з цього приводу.

Стосовно доводів відповідача щодо неможливості ідентифікувати господарську одиницю позивача, що здійснює розрахункові операції за відсутності назви населеного пункту, тим більше пересувного, суд вважає їх недоведеними, оскільки автомобільний газонаповнювальний компресорний пункт (станції) є стаціонарним, а ідентифікацію господарської одиниці можливо провести на підставі назви господарської одиниці, індивідуального податкового номеру та фіскального номеру касового апарату, що відображаються на розрахункових документах.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню зазначена сума судових витрат по даній справі.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0010040234/0 від 24.06.2009 р. в частині нарахованих штрафних (фінансовими) санкцій на суму 17174,00 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотрансгаз» (58032, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 37, код ЄДРПОУ 32929823) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2009 р.

Суддя В.К. Левицький