Ухвала суду № 5084483, 19.02.2008, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Віхрова В. В., Гайдук В.І., Дерев'янка О. Г.,

розглянувши відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1про стягнення суми за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2005 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «СГ «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243, м. Київ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., посилаючись на те, що на підставі договору майнового страхування товариством виплачено страхове відшкодування шкоди, завданої пошкодженням застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через дії та за вини ОСОБА_1.., у зв'язку з чим товариство просило стягнути на свою користь 12 314 гривень 89 коп.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2005 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2005залишене без змін, позов ЗАТ «СГ «ТАС» задоволений повністю і на його користь стягнуто з ОСОБА_1.. 12 314 гривень 89 коп.; судові витрати віднесені на рахунок відповідача з відшкодуванням з останнього на користь позивача 123 гривень 15 коп. сплаченого державного мита.

У касаційній скарзі ОСОБА_1вказує на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо з'ясування обставин справи, оскільки довідка спеціаліста-оцінювача не може вважатися належним доказом збитків, а також на неправильне застосування норм матеріального права через неврахування змішаної вини у завданні збитків та його майнового стану, з огляду на що просить скасувати судові рішення та передати справу на новий судовий розгляд.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, ЗАТ «СГ «ТАС» відзначило, що вина страхувальника у завдані збитків встановлена не була, а розмір збитків з'ясований на підставі наданих належних доказах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 26.09.2003 на бульварі Перемоги у м. Біла Церква відповідач, керуючи належним йому на праві власності автомобілем «УАЗ-452», дНОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку і в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху не витримав безпечну дистанцію до застрахованого у позивача за договором від 28.03.2003 автомобіля «Хонда», дНОМЕР_2, внаслідок чого останній був пошкоджений, через що 24.10.2003 позивач виплатив страхувальнику пошкодженого автомобіля 12 314 гривень 89 коп. страхового відшкодування.

Апеляційний суд, залишаючи рішення місцевого суду без змін, навів докази та мотиви, за яких він дійшов своїх висновків, та, серед іншого, відзначив, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини у справі, надав належну оцінку зібраним доказам, відкинувши той факт, що дорожньо-транспортна пригода сталася за вини обох водіїв (відповідача та страхувальника).

Справа № 33ц-192 кс/08; 6-652 св05

Головуючий у першій інстанції: Голуб А.В.

Суддя-доповідач: Віхров В. В.

2

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Суд згідно зі ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в межах касаційного провадження вирішує питання права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, а так само не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно, доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем характеру і розміру шкоди через ненадання ним достовірних і переконливих доказів судом касаційної інстанції не приймаються до уваги.

Відповідно до ст. ст. 27, 40, 46 ЦПК України (1963 року) судом встановляться обставини в тому числі за допомогою фактичних даних отриманих з пояснень сторін, письмових доказів. В акті експерта-оцінювача зазначений сертифікат суб'єкта оціночної діяльності з датою та номером його видачі, що виданий ФДМ України, на підставі якого експерт-оцінювач здійснює свою діяльність (а.с. 11, 52-53), що відповідає вимогам ст. ст. 5, 18 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Достовірність цих доказів оцінювалась судами першої та апеляційної інстанції, коли відповідач не надав доказів на спростування розміру завданих збитків, пред'явленого до відшкодування.

Звідси, суд касаційної інстанції не знаходить у цій справі порушень ст. ст. 30, 62, 202, 202' ЦПК України 1963 року, а так само права відповідача, як апелянта, на справедливий судовий розгляд, коли апеляційний суд повно і всебічно переглянув справу в межах апеляційного провадження.

Колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» зі сплатою страхувальнику страхового відшкодування до позивача у межах його фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник відповідно до ст. 440 ЦК УРСР має до відповідача, як до відповідального за завдані збитки, що є заміною кредитора у деліктному зобов'язанні в порядку суброґації за ст. ст. 4, 151, 197, 372 ЦК УРСР, коли відповідач вправі висувати проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первісного кредитора. Проте у цій справі відповідач не виконав свого обов'язку з доказування своїх заперечень, а доказування не може грунтуватися на припущеннях. Оскільки, позивачем з цих підстав пред'являвся позов, що за встановлених судами фактичних обставин знайшли своє підтвердження, то спір по суті вирішений правильно і ухвалені справедливі судові рішення, а помилка судів у правовій кваліфікації цивільних відносин не може бути підставою для скасування цих судових рішень.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, а оскаржувані судові рішення ухвалені з суворим додержанням норм процесуального права, правильні по суті та справедливі і згідно з ст. 337 ЦПК України не можуть бути скасовані з одних лише формальних міркувань. Наведені ж у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують.

Керуючись, ст. ст. 323, 332, 336, 343-345 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.