Ухвала суду № 5083258, 22.09.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №-22-а-24316/08                                                                           Головуючий  у  1 інстанції Копитова О.С.

                                               Суддя доповідач Бистрик Г.М.                                         

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року                                                                     м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Шевчук О.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державного підприємства завод «Генератор» на постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Державного підприємства завод «Генератор» про стягнення активів державного підприємства заводу «Генератор» в рахунок погашення податкового боргу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3564896, 31 грн.,  

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року Державна податкова інспекція в Оболонському районі м. Києва звернулася  в суд з позовом до Держаного підприємства заводу «Генератор» про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3426024, 33 грн..

Постановою господарського суду міста Києва від 10 квітня 2008 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням нормматеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.01.2007 року по 20.02.20007 року, 21.02.2007 року по 27.02.2007 року співробітниками державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку державного підприємства завод «Генератор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами якої встановлено відповідачем порушення пп. 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» несвоєчасно та не в повному обсязі перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 2 609 972,28 грн. та в порушення пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 зазначеного закону при отриманні коштів в установах банків на виплату заробітної плати найманим працівникам шляхом надання платіжних доручень на перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб не перераховано до бюджету, станом на 30.09.06 року, податок в сумі 3 564 896,31 грн..

За результатами перевірки, позивачем, 27.02.2007 року складено акт № 121-23-4-14312453, яким зобов'язано позивача у відповідності до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 3 573 865,71 грн., з яких 3 564 896,31 грн. сума несплаченого податку станом на 30.09.2006 року.

Підчас розгляду справі в суді першої інстанції позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати суму в розмірі 3426024,33 грн. податковим боргом відповідача податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що платниками податку з доходів фізичних осіб згідно є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Однак, як встановлено вище, приписами Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" обов'язок нараховувати, утримувати та перераховуватидо бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходу його працівників, за їх рахунок та від їх імені покладено саме на відповідача, як податкового агента.

Проаналізувавши вище зазначені положення Закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб, а також відповідальність за невчинення таких дій, законодавцем покладається саме на роботодавця, але Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» не встановлює спеціальної процедури щодо примусового стягнення нарахованих але несплачених сум, а також не визначає процедури узгодження з податковим органом зазначеного виду податкових зобов'язань, а тому суд першої інстанції на підставі п. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України застосував загальний порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно ст. 5 зазначеного Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (самостійне узгодження).

Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (апеляційне (адміністративне) узгодження).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 451 від 29.09.03 року (надалі по тексту Порядок).

Згідно пп. 2.1 п. 2 зазначеного Порядку податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день терміну подання податкового розрахунку припадає на вихідний чи святковий день, то останнім днем терміну вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Якщо до закінчення терміну подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період податковому розрахунку, він зобов'язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи не застосовуються, а раніше поданий податковий розрахунок скасовується.

Вірним є висновок суду першої  інстанції, що день подачі податковим агентом відповідного розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку є днем самостійного узгодження податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян і підлягає сплаті у встановлені законодавством строки.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Висновок господарського суду, що сума прибуткового податку з громадян нарахована (утримана) та включена податковим агентом до податкового розрахунку за звітний період, але не сплачена у встановлені строки до бюджету, визнається судом податковим боргом такого податкового агенту, ґрунтується на вимогах Закону та відповідає обставинам справи.

Пункт 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

 З матеріалів справи вбачається, що в період з ІV кварталу 2006 року по III квартал 2007 року відповідачем здійснювалась сплата поточних платежів з податку о доходів фізичних осіб, загалом перераховано 3 021 692,7 грн..

Позивачем, сплачені відповідачем суми з податку з доходів фізичних осіб зараховувались в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зарахування поточних платежів з податку з доходів фізичних осіб в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів є правомірним.

Вірно зазначає суд першої інстанції, що Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2007 року порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства «Генератор» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згідно п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо стати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків зборів (обов'язкових платежів), а тому з дати введення мораторію податковий орган втратив своє право на стягнення спірних сум та на зарахування сум поточних платежів по прибутковому податку з громадян в рахунок погашення боргу минулих періодів з цього податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянтів не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства завод «Генератор» – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 10 квітня 2008 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Державного підприємства завод «Генератор» про стягнення активів державного підприємства заводу «Генератор» в рахунок погашення податкового боргу податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3564896, 31 грн. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.09.2009 року.

Головуючий суддя:                                                                          Бистрик Г.М.

Судді:                                                                                                 Данилова М.В.

                                                                                                            Бєлова Л.В.