Ухвала суду № 5083154, 09.09.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-27828/08                                         Головуючий у І-ій інстанції: Шабунін  С.В.                   № 46/133-А                                                                                 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

 УХВАЛА 

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

9 вересня  2009 р.                                                                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

        Головуючого судді:              Малиніна В.В.,

        суддів:                             Василенка  Я.М., Горбань  Т.І.,                                          

        при секретарі:                       Демченко  Т.І.,

        за  участю:                             представника позивача – Костельнікової Т.М.,

                                                        представника  відповідача  - Лозовської  О.В.,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києвіапеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва на  постанову Господарського  суду  м. Києва  від 19  травня 2008 року у справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Фінікія (ЮА)» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про  визнання  недійсними та  скасування  податкових  повідомлень-рішень, -

   В С Т А Н О В И В:

           У березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінікія (ЮА)» (далі-позивач, ТОВ «Фінікія (ЮА)») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва(далі-відповідач, ДПІ у  Голосіївському районі), в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення  відповідача  від 21.06.2006 року № 0000332307/0; від 21.11.2006 року № 0000332307/2 та  від 31.01.2007 року № 0000332307/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, що були прийняті на підставі акту перевірки позивача №372/1-22-01-32768434 від 21.06.2006 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і  сплати до бюджету сум податку на додану вартість за  період з 01.02.2005 року  по 28.02.2005 рік.

           Позовні вимоги мотивує тим, що ним правомірно було включено до складу податкового  кредиту витрати по сплаті податку, а  сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит покупця та суму  бюджетного відшкодування.

Крім того посилається на відсутність посередницьких відносин між ТОВ «Фінікія (ЮА)» та ТОВ «Престо2», яким попередньо було отримано товар від ТОВ «Катех-3» та передано ТОВ «Фінікія (ЮА)».

Постановою Господарського суду м. Києва  від 19 травня 2008 року позовні вимоги ТОВ «Фінікія (ЮА)» задоволено  повністю.

Визнано  недійсними  податкові  повідомлення рішення ДПІ  у  Голосіївському  районі  від 21.06.2006 року № 0000332307/0; від 21.11.2006 року № 0000332307/2 та  від 31.01.2007 року № 0000332307/3.  

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною  скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що  мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають  обставинам справи, в зв’язкуз чим просить скасувати постановуГосподарського суду м. Києва від 19 травня 2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем..

 Представником позивача подано заперечення на апеляційну  скаргу, з  проханням залишити  її  без  задоволення, постанову  суду  першої  інстанції – без  змін.

 В  судове засідання представник  відповідача  підтримав  вимоги  апеляційної  скарги  та  просив  їх  задовольнити.

Представник позивача  заперечував  проти  вимог  апеляційної  скарги  та  просив  відмовити  в  їх  задоволенні.  

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає  апеляційну  скаргу  без  задоволення, а постанову  або  ухвалу  суду – без  змін, якщо  визнає, що  суд  першої  інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм  матеріального  та  процесуального  права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.02.2005 р. між ТОВ «Фінікія (ЮА)»в якості покупця та ТОВ "Престо" в якості продавця було укладено договір № 123/1, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товари (світильники), а покупець сплатити за товар певну грошову суму і прийняти його в обумовлені договором строки.

Пунктом 2.1.2 зазначеного Договору передбачено, що продавець зобов'язується передати покупцю одночасно з передачею товарів видаткову та податкову накладну на товар, що постачається.

В результаті здійснення  господарської  діяльності, ТОВ «Фінікія (ЮА)» було отримано  від  ТОВ «Престо» податкову накладну  № 02.17-21 від 17.02.2005 р., на  підставі  якої в  лютому 2005 року до  складу  податкового  кредиту було  віднесено 24680,88 грн.  

З  метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету сум податку на додану вартість, 16 червня 2006 року ДПІ у Голосіївському районі було проведено документальну невиїзну перевірку позивача за період з 01.02.2005 р. по 28.02.2005 р.

За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт № 372/1-22-01-32768434 від 21.06.2006 р.  про порушення позивачем п.п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3., 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі  по  тексту – Закон № 168/97-ВР), в результаті чого податковим органом зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість на загальну суму 24 680,88 грн.

На  підставі  акту  перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 21.06.2006 року № 0000332307/0; від 21.11.2006 року № 0000332307/2 та  від 31.01.2007 року № 0000332307/3 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за податковий  період – лютий 2005 року у розмірі 24 680,88 грн..

За  твердженням відповідача,  товари передані ТОВ "Престо" позивачу, були отримані ним від ТОВ "Катех-3" згідно з видатковою накладною № 144 від 14.04.2005 р. на загальну суму 164 362,20 грн., в тому числі 27 393,70 грн. ПДВ.

За інформацією відповідача, ТОВ "Катех-3"за місцезнаходженням не знаходиться, продажу товарів та податкових зобов'язань у лютому 2005 року не мало, у  зв’язку з  чим згідно рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 20.09.2005 р. № 2-1959-1/05,  установчі  документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ даного товариства були  визнані  недійсними  з моменту їх реєстрації.Таким чином, на вказаних підставах позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 680,88 грн.

Даючи правову оцінку обставинам  вказаної справи, колегія суддів вважає зазначити  наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР,податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР,податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Пункт 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:

а) дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ  "Престо", який складається із сум, сплачених в ціні придбання товарів у відповідного контрагента, позивачем дотримано передбачені Законом № 168/97-ВР вимоги і заявлені в декларації з податку на додану вартість за відповідний період суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

На  думку  колегії  суддів, з прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентами зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже,якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пп. 4.2.3 п. 4.2 п. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснено контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких  ґрунтуються її вимоги  та  заперечення, крім  випадків, встановлених  статтею 72  КАС  України.

Апелянтом не було надано доказів  на  підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав  вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а  тому  підстав  для  його  скасування  не  вбачається. 

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст.  160, 195, 196, 198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

            Апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19 травня 2008 року – залишити без  задоволення.   

  ПостановуГосподарського суду м. Києва  від 19  травня 2008 року – залишити без  змін.

           Матеріали справи повернути доГосподарського суду м. Києва.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий : 

Судді:

Повний текст ухвали  складено та підписано- 14.09.09.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-27828/08                                         Головуючий у І-ій інстанції: Шабунін  С.В.                   № 46/133-А                                                                                 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

 УХВАЛА 

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

9 вересня  2009 р.                                                                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

        Головуючого судді:              Малиніна В.В.,

        суддів:                             Василенка  Я.М., Горбань  Т.І.,                                          

        при секретарі:                       Демченко  Т.І.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києвіапеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва на  постанову Господарського  суду  м. Києва  від 19  травня 2008 року у справі  за  позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Фінікія (ЮА)» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про  визнання  недійсними та  скасування  податкових  повідомлень-рішень, -

Керуючись ст. ст.  160, 195, 196, 198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

            Апеляційну скаргу Державної  податкової  інспекції  у  Голосіївському  районі  м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19 травня 2008 року – залишити без  задоволення.   

  ПостановуГосподарського суду м. Києва  від 19  травня 2008 року – залишити без  змін.

           Матеріали справи повернути доГосподарського суду м. Києва.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

 Головуючий : 

 Судді: