Ухвала суду № 5081477, 14.09.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-26634/08                                                     Головуючий у І інстанції – Кожухар М.С.                                                                                                                                   Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            14 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

за участю:

представника відповідача – Долиняного С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця-СМ» до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Господарського суду Вінницької області від 9 червня 2008 року, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеця-СМ» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 23.01.2007 року № 0000132310/0 в частині, яка стосується сум за операціями з цінними паперами, та № 0000142310/0 в частині, яка стосується періоду з квітня по червень 2006 року.

Постановою Господарського суду Вінницької області року заявлений позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.01.2007 року № 0000132310/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 10800558,50 грн. (основний платіж – 6000000,00 грн., штрафні санкції – 4800558,50 грн.) та № 0000142310/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 9327248,50 грн. (основний платіж - 4663316,00 грн., штрафні санкції – 4663932,50 грн.). В решті позовних вимог відмовлено.

            Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог. Решту постанови суду залишити без змін. Апелянт вказує на не підтвердженість сум віднесених позивачем до валових витрат та податкового кредиту відповідними податковими накладними.     

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

            Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за проаналізованими епізодами не встановлено фактів порушення позивачем податкового зобов'язання, а тому необґрунтованими є висновки відповідача щодо донарахування позивачеві податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниці в період з 14.11.2006 року по 23.01.2007 року проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Фортеця-СМ» за період з 16.12.2003 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт перевірки № 84/2310/32754332 від 23.01.2007 року.

За результатами перевірки відповідачем 23.01.2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132310/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 10801256,00 грн., з яких 6000465,00 грн. – основний платіж, 4800791,00 грн. – штрафні санкції.

Крім того, за наслідками перевірки податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2007 року № 0000132310/0, яким ТОВ «Фортеця-СМ» донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 9329098,00 грн., в тому числі за основним платежем – 4664549,00 грн., за штрафними санкціями – 4664549,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість здійснених податковою інспекцією донарахувань податкових зобов'язань, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення вимог п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід на суму 24001860,00 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 6000465,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2004 року на суму 465,00 грн., за 9 місяців 2006 року на суму 6000000,00 грн.

Нарахування в розмірі 6000000,00 грн. здійснені відповідачем у зв’язку з отриманням позивачем доходів за операціями продажу цінних паперів ТОВ «Лан».

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За правилами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 зазначеного вище Закону якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

В акті перевірки відповідач зазначає, що кошти, які надійшли на рахунок позивача від ТОВ «Лан» від продажу цінних паперів за договорами № КВ-28 від 19.05.2006 року та № 24/1 від 22.06.2006 року в загальному розмірі 24000000,00 грн., є його валовим доходом, але не включені до складу такого.

Апелянт вказує на відсутність угоди № 24/1 від 22.06.2006 року на суму 12000000,00 грн., що унеможливлює підтвердження операції з цінними паперами за вказаною угодою.

В той же час, вказана угода наявна в матеріалах справи (т. 4 а.с. 154), що спростовує твердження відповідача щодо порушення ТОВ «Фортеця-СМ» ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та підтверджує проведення операції з цінними паперами.

Зокрема, 18.05.2006 року між позивачем та ТОВ «Ірбіс» було укладено угоду купівлі-продажу векселів № КВ-26, за якою ТОВ «Фортеця-СМ» купило простий вексель № 3227995479 за ціною 12000000,00 грн. і відобразило його придбання в реєстрі отриманих векселів.

В подальшому вказаний вексель був реалізований позивачем ТОВ «Лан» за угодою № КВ-28 від 19.05.2006 року.

Відповідач вказує на той факт, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області віл 03.05.2006 року свідоцтво про реєстрацію, статут та установчий договір, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ірбіс» визнані недійсними.

Але, вказане рішення було скасоване рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.12.2006 року.

Крім того, на момент укладення зазначеної угоди ТОВ «Ірбіс» не було виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Також, згідно угоди КВ-23/1 від 22.06.2006 року ТОВ «Фортеця-СМ» придбало у ТОВ «Кванта-П» прості векселі №№ 3227998562, 3227999566 за ціною 12000000,00 грн., які в подальшому були реалізовані ТОВ «Лан» за 12006700,00 грн. за договором купівлі-продажу векселів № 24/1 від 22.06.2006 року, а останній 30.06.2006 року здійснив розрахунок за них шляхом перерахування грошових коштів в сумі 12000000,00 грн. 

Вартість проданих веселів в розмірі 6700,00 грн. до складу валового доходу в період квітень-червень 2006 року позивачем не включена, але згідно висновку експерта № 2310 від 12.05.2008 року, який підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, за період квітень-червень 2006 року позивач реалізував товарів (послуг) на загальну вартість без податку на додану вартість на суму 43329520,30 грн., в той час як здійснив витрат без врахування податку на додану вартість за цей період на суму 63320622,06 грн., що також підтверджується відповідними отриманими податковими накладними.

Таким чином, податкова інспекція помилково донарахувала позивачу податок на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 6000000,00 грн. за 9 місяців 2006 року.

Окрім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ «Фортеця-СМ» в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило суму податкового кредиту в квітні 2006 року на суму 3862944,00 грн. та в травні 2006 року на суму 1180,00 грн. та занизило податкове зобов’язання на суму 4800372,00 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 4664549,00 грн., в тому числі за квітень 2004 року – 372,00 грн., за квітень 2006 року – 3862944,00 грн., за травень 2006 року – 401233,00 грн., червень 2006 року – 400000,00 грн.

Таке завищення податкового кредиту відбулося, на думку податкової інспекції, внаслідок його не підтвердження податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідач в акті перевірки вказує на непідтвердженість віднесення сум ПДВ до податкового кредиту внаслідок придбання товарів у ТОВ «Фортеця-СМ» на суму 20672101,00 грн. та ВАТ «Кожанський цукровий завод» на суму 24000000,00 грн.

В той же час, право позивача на віднесення сум ПДВ за вказаними операціями підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, що також підтверджується висновком повторної судово-бухгалтерської експертизи № 2310 від 12.05.2008 року.

Щодо віднесення до складу податкового зобов’язання по ПДВ суму 4800000,00 грн. при отриманні коштів, які надійшли від продажу позивачем ТОВ «Лан» цінних паперів на суму 24000000,00 грн., колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та АТ «Банк Велес» були укладені кредитні угоди № 2605-29-15 від 29.05.2006 року на суму 12000000,00 грн. та № 2606-20-19 від 20.06.2006 року на суму 12000000,00 грн.

Кошти за вказаними договорами були спрямовані на придбання товарів у ВАТ «Кожанський цукровий завод» за договором постачання цукру № 18 від 18.05.2006 року.

Позивач кошти в загальному розмірі 24000000,00 грн., отримані ним від продажу цінних паперів ТОВ «Лан», спрямував на погашення зобов’язань за кредитними договорами.

Згідно приписів пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.  

Крім того, п. 4.8 ст. 4 вказаного Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

А відтак, рішення податкового органу щодо визначення ТОВ «Фортеця-СМ» податкового зобов’язання з податку на додану вартість з основного платежу в розмірі 4663316,00 грн. є необґрунтованим.

Між тим, відповідно до вимог пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та внаслідок підтвердження заниження податку на прибуток з основного платежу на суму 465,00 грн. та податку на додану вартість з основного платежу на суму 1233,00 грн. оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними в частині визначення позивачу штрафних санкцій з вказаних податків в розмірі 232,50 грн. та 616,50 грн. відповідно.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, у зв’язку з чим оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Вінницької області від 9 червня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий   суддяЯ.Б. Глущенко

                        суддяА.Ю. Коротких

                        суддяГ.Г. Федорова

Повний текст ухвали виготовлений 21 вересня 2009 року.