Ухвала суду № 5081473, 09.09.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-26577/08                                                           Головуючий у І інстанції Кошик А.Ю.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

                                     головуючого – судді                       Коротких А.Ю.,

                                     суддів                                               Глущенко Я.Б.,

                                                                                                          Мельничука В.П.,

                                      при секретарі                                  Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Броварської об’єднаної Державної податкової інспекції Київської області на постанову Господарського суду Київської області від 02 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Мономах» до Броварської об’єднаної Державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

            У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000162301/2 від 25.09.2007 року, № 0000172301/0 від 19.06.2007 року, № 0000172301/1 від 16.07.2007 року, № 0000172301/2 від 25.09.2007 року.

Постановою Господарського суду Київської області від 02 червня 2008 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000172301/0 від 19.06.2007 року, № 0000172301/1 від 16.07.2007 року, № 0000172301/2 від 25.09.2007 року. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000162301/2 від 25.09.2007 року в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 836533,88 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 714634,35 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт перевірки № 362/232/19421419 від 06.06.2007 року.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000162301/2 від 25.09.2007 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1608147 грн., в тому числі 874476 грн. основного платежу та 733 671 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0000172301/0 від 19.06.2007 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 460018 грн., в тому числі 306679 грн.  основного платежу та  153339 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані рішення прийняті відповідачем за наслідком встановлення під час перевірки порушення позивачем пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.1., пп. 5.3.9. п. 5.3, пп. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями) та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

За результатами оскарження позивачем вказаних рішень в адміністративному порядку, з урахуванням часткового скасування попереднього рішення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162301/2 від 25.09.2007 року, відповідно до якого, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1607833,90 грн., в тому числі 874311 грн. основного платежу та 733522,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, за результатом розгляду скарги позивача до Державної податкової адміністрації в Київській області, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000172301/2 від 25.09.2007 року, в якому підтвердив суму податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, визначених податковим повідомленням-рішенням № 0000172301/0 від 19.06.2007 року та податковим повідомленням-рішенням № 0000172301/1 від 16.07.2007 року.

Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, в порушення пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року (далі – Закон № 334), позивач не відніс до складу валового доходу та завищив валові витрати за 1-ше півріччя 2006 року на суму 66399 грн. внаслідок списання кредиторської заборгованості, що виникла на підставі Імпортного контракту № DЕ/МОN-2 від 19.11.1998 року.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, всупереч вимогам п. 1.7, пп. 2.3.2 п. 2.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», вказавши на порушення, не дослідив відповідні первинні документи, що підтверджують валові доходи позивача у першому півріччі 2006 року, та не послався на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б документально підтвердили викладені в акті висновки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушено порядок складання декларації, який визначається наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її вкладання», а саме, не відображено у рядку 01.6, до якого включаються господарські операції, передбачені підпунктами 4.1.2-4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суму 66399 грн. як доход з інших джерел у вигляді суми безповоротної фінансової допомоги, відповідно до пп. 4.1.6 вказаного Закону.

Також є обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо віднесення податку на додану вартість до складу валових доходів у разі визнання боргу безнадійним.

Відповідно до п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Висновки відповідача щодо необхідності зменшення позивачем валових витрат в зв'язку із списанням заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, ґрунтуються на роз'ясненнях, викладених в листі Державної податкової адміністрації України № 10751/7/15-0317від 07.06.2006 року. Так, при збільшенні валових доходів від списання безнадійної кредиторської заборгованості, відповідно до вимог пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  підприємство  повинно  одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого колись товару, оскільки воно фактично не понесло витрат відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак закінчення строку позовної давності не означає, що товари передано безоплатно, оскільки статус договору не змінився.

Тобто  товари,  отримані  на підставі Імпортного контракту № DЕ/МОN-2 від 19.11.1998 року, заборгованість щодо оплати яких визнано безнадійною, використані або продовжують використовуватися в оподатковуваних господарських операціях, то після закінчення строку позовної давності підстав для коригування податкового кредиту, а отже і валових витрат, немає.

Вказані висновки суду першої інстанції підтверджуються висновком судово-бухгалтерської експертизи № 2378/2379, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Відповідно до пп. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуду підприємств», витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відніс до валових витрати, пов'язані з передачею товару контрагентам позивача з метою заміни неякісного товару, товару з пошкодженою упаковкою та для проведення різноманітних маркетингових заходів з підвищення рівнів продажу товарів позивача в роздрібній мережі контрагентів позивача, тільки 140042 грн. за IIкв. 2006 року. А отже, дані, на які посилається відповідач з приводу віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, пов'язані з рекламними цілями, підтверджуються лише в частині 140042 грн.

Як вбачається з вищевказаного акту перевірки, позивач, в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибуду підприємств», відніс до складу валових витрат  за перше півріччя 2006 року 356450 грн. витрат, помилково не врахованих за наслідками першого кварталу 2006 року.

Відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки у позивача наявні первинні документи, що підтверджують витрати у першому кварталі 2006 року в сумі 356450 грн. та сума яких не врахована у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, то відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 вищенаведеного Закону позивач мав підстави для відображення в податковому обліку зазначених витрат.

Таким чином, висновки відповідача щодо необґрунтованого включення позивачем до складу валових витрат за перше півріччя 2006 року суми в розмірі 356450 грн., як помилково не включені до складу валових витрат попередніх звітних періодів та віднесення до складу валових витрат за 9 місяців 2006 року суму в розмірі 91999 грн. витрат, помилково не врахованих за наслідками першого півріччя 2006 року, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем, в порушення Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» № 37-ІУ від 04.07.2002 року, постанови Кабінету Міністрів України № 1569 від 17.11.2004 року «Про порядок ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання», п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено валові витрати на загальну суму 2390100 грн., у тому числі: за II-йкв. 2006 року у сумі 841855 грн., за III-йкв. 2006 року у сумі 1548244 грн.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Діючим законодавством передбачено обов'язкова наявність розрахункових та платіжних документів для віднесення відповідних витрат до складу валових.

Враховуючи те, що до матеріалів справи долучені відповідні документи, які підтверджують факт поставки позивачу зерна, висновки відповідача в цій частині є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника Броварської об’єднаної Державної податкової інспекції Київської області – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 02 червня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 14 вересня 2009 року.

Головуючий суддя

          Судді: