Ухвала суду № 5075688, 08.09.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-21861/08 р.                                                                    Головуючий у першій інстанції: Фесюра М.В.

                                                                                                                                     Доповідач: Ситников О.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

            08 вересня 2008 року                                                                                м. Київ

             Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

             головуючого судді:                                                      Ситникова О.Ф.

             суддів:                                                                           Літвіної Н.М.

                                                                                                    Маслія В.І.

             при секретарі:                                                               Коваленко Я.С.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2008 року по справі за позовом Приватного підприємства «СХЛ-Торг» до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання нечинним податкових повідомлень рішень,

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2008 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                                                            Ситников О.Ф.

Судді:                                                                                                        Літвіна Н.М.

Маслій В.І.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-21861/08 р.                                                                    Головуючий у першій інстанції: Фесюра М.В.

                                                                                                                                     Доповідач: Ситников О.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            08 вересня 2009 року                                                                                м. Київ

             Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

             головуючого судді:                                                      Ситникова О.Ф.

             суддів:                                                                           Літвіної Н.М.

                                                                                                    Маслія В.І.

             при секретарі:                                                               Коваленко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2008 року по справі за позовом Приватного підприємства «СХЛ-Торг» до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання нечинним податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СХЛ-Торг» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання нечинним податкових повідомлень рішень.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2008 року позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, а саме:

Визнано нечинним повністю прийняте ДПІ у м. Чернігові – рішення № 0000142320/0 від 14.01.2008 року, яким приватному підприємству «СХЛ-Торг» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2007 року на 5443,00 грн. Визнано нечинним повністю прийняте ДПІ у м. Чернігові – рішення № 000172332/0 від 27.02.2008 року, яким приватному підприємству «СХЛ-Торг» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2007 року на 76662,00 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь приватного підприємства «СХЛ-Торг»3,4 грн. державного мита.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строк від інших осіб не надійшло.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2008 р. державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000142320/0, яким на підставі п. п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон - 168) приватному підприємству „СХЛ-ТОРГ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 54343,00 грн.

Підставою для прийняття даного податкового повідомлення — рішення явився акт № 127/23/33336207 від 26.12.2007р. „Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства „СХЛ-ТОРГ" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, декларованого за жовтень 2007р. до відшкодування з бюджету на рахунок платника податку".

Перевіркою встановлено що видами діяльності підприємства у перевіреному періоді була оптова торгівля меблями, покриттям для підлоги, неелектричними побутовими приладами, паливом, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням, хімічними продуктами.

Фактично у перевіреному періоді підприємство займалося придбанням меблів та комплектуючих за межами митної території України та реалізацією їх на митній території України.

Протягом останніх 12-ти місяців суб'єкт господарювання мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 4520041 грн., що більше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

При перевірці ПДВ за вересень 2007р. податковий орган зменшив податкове зобов'язання на 22054 грн. та податковий кредит на 76397 грн., внаслідок чого зменшилось від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 54343 грн. Причиною цього в акті перевірки зазначено ненадання платником податків на перевірку документів за вересень 2007р.

При перевірці показників податкової декларації з ПДВ за жовтень 2007р. податковим органом встановлено заниження податкового зобов'язання ПДВ на 75415,95 грн. Як зазначено в акті перевірки, при переміщенні товару через митний кордон України підприємство сплатило ПДВ у розмірі 125612 грн., виходячи з митної вартості товару, на підставі п.4.3. ст.4 Закону - 168, але в подальшому при реалізації товару на митній території України визначило базу оподаткування меншу , ніж митна вартість, та нарахувало ПДВ в сумі 50480,57 грн.

Податковий орган зробив висновок, що у такий спосіб платник податків реалізував товари за ціною нижче, ніж на 20% за звичайну ціну, чим порушив п.4.1 ст.4 Закону - 168.

При перевірці податкового кредиту за жовтень 2007р. порушень не встановлено.

Дані реєстру податкових накладних відповідають даним декларації та бухгалтерським рахункам. Податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1 ст.7 Закону - 168.

При перевірці правильності визначення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2007р. податковий орган зменшив від'ємне значення різниці на 75416 грн. ( внаслідок донарахування податкового зобов'язання за жовтень) та зменшив суму бюджетного відшкодування, яка підлягає сплаті на рахунок платника, на 54343 грн. ( внаслідок зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2007р.).

27.02.2008р. податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001072320/0, яким на підставі п.4.1,4.3 ст.4,п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону -168 приватному підприємству „СХЛ-ТОРГ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року на 76662,00 грн.

Підставою для прийняття даного податкового повідомлення - рішення явився акт № 155/23/33336207 від 19.02.2008р. „Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства „СХЛ-ТОРГ" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за період вересень 2007р."

Перевіркою встановлено, що фактично у перевіреному періоді підприємство займалося ввезенням з Естонії будівельних матеріалів, сантехніки, меблів, частин антен та порошку яєчного жовтка.

Протягом останніх 12-ти місяців суб'єкт господарювання мав обсяги оподатковуваних операцій в :умі 2940305 грн., що більше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

При перевірці ПДВ за серпень 2007р. податковий орган збільшив податкове зобов'язання на 76622 грн. Причиною цього в акті перевірки зазначено порушення платником податків пунктів 4.3,4.1 ст.4 Закону - 168. Податковий орган порівняв дані щодо митної вартості товарів та ПДВ , який був сплачений при розмитненні, та дані ціни продажу цих товарів на території України та нарахованого при цьому ПДВ і дійшов висновку про необхідність нарахування ПДВ по операціях з реалізації товарів в Україні за базою оподаткування, яка повинна бути не менша, ніж митна вартість , визначена при розмитненні товарів.

При перевірці правильності визначення податкового „кредиту ПДВ за серпень 2007 р. порушень не встановлено.

При перевірці правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в серпні 2007р. перевіряючими відображено порушення пунктів -.3, 4.1 ст.4 Закону - 168, внаслідок чого зменшено від'ємне значення на 76622 грн.

При перевірці показників податкової декларації з ПДВ за вересень 2007р. податковим органом встановлено заниження податкового зобов'язання ПДВ на 53830 грн. Причина - це порушення аналогічне з тим, яке відображено в акті за серпень 2007р.

Податковий орган зробив висновок, що при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов’язання визначатимуться за правилами , встановленими п.4.1 ст.4 Закону - 168, а саме, в разі, якщо його договірна вартість буде нижча за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції обраховуватиметься, виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості.

При перевірці податкового кредиту за вересень 2007р. порушень не встановлено та підтверджено податковий кредиту розмірі 76397 грн., в розрахунку вказана сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді у розмірі 76397 грн.

Стосовно правильності визначення в серпні та вересні 2007 р. податкового зобов'язання з ПДВ при продажу імпортних товарів на території України, судом першої інстанції встановлено наступне:

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону - 168 для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна)вартість таких товарів, але не менша товарної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону країни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Норма пункту 4.3 є спеціальною нормою по відношенню до норми пункту 4.1 статті 4 цього Закону, зі змісту якої випливає, що вона застосовується при визначенні бази оподаткування під час імпортування, тобто в межах дії, що триває у часі, і по завершенні останньої застосуванню не підлягає.

Імпорт завершується в силу ст. 189 Митного кодексу України після подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно законів України; дотриманням вимог,    передбачених    законом,    щодо    заходів нетарифного урегулювання та інших обмежень.

Дія імпортування даною статтею не поширюється на подальший продаж товарів на митній території України.

Натомість, для такого випадку існує правило, встановлене п. 4.1 ст.4 Закону - 168, відповідно до якого база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, тож збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Будь-якого застереження, щодо того, що товари, які раніше були імпортовані, повинні реалізовуватись за звичайною ціною, яка відповідає їх митній вартості, або в цілях визначення бази оподаткування повинна застосовуватись звичайна ціна, яка відповідає розміру митної вартості, як це підтверджує податковий орган, в даній нормі закону не передбачено.

Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого, в свою чергу, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В підпунктах 1.20.2 - 1.20.7 цієї статті наведені правила встановлення звичайної ціни, які не ставлять в залежність її розмір від митної вартості імпортного товару.

Підпунктом 1.20.8 цієї статті також встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом першої інстанції також встановлено, що з таким запитом податковий орган не звертався, що останнім не заперечується.

Як передбачено п.п.1.20.10. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідач, донараховуючи податкове зобов'язання за серпень, вересень, 2007 р. шляхом поширення дії п.4.3 на п.4.1 ст.4 Закону - 168, тобто фактично встановлюючи розмір звичайної ціни відповідно до розміру митної вартості, що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування, не дотримався процедури , встановленої законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Податковий орган цей факт підтвердив в судовому засіданні, пояснивши, що митна вартість на момент перевірки вже була визначена, тому була відсутня необхідність визначати звичайну ціну за непрямими методами.

Але в силу ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи    місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідно до п.1 ч. 3 ст.2 КАС України суд повинен перевірити, чи діяв орган владних повноважень при прийнятті спірних рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, якої повинен був дотриматись відповідач, врегульована п.4.3 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, відповідно до підпункту 4.3.5 якого рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту.

Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, рішення про застосування непрямих методів не приймалося, з поданням про сплату податкових зобов'язань податковий орган до суду не вертався.

За таких обставин, спірні податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість", п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Стосовно визначення податкового кредиту з ПДВ.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги висновки відповідача, викладені в акті щодо перевірки бюджетного відшкодування за жовтень 2007 р., про виключення з податкового кредиту задекларованої суми з підстав ненадання підтверджуючих документів, оскільки:

по-перше, податковий орган, проводячи дану перевірку, не вимагав, від платника податків документів, що підтверджується листом ДПІ у м. Чернігові від 13.12.2007 року № 32286/10-23-420, в якому йде мова про необхідність надання документів за жовтень, а в листі від 27.11.2007р. № 30593/10/23-420 пропонується лише прибути до податкового органу для проведення перевірки бюджетного відшкодування за вересень 2007р. без вимоги надання будь - яких документів. В акті перевірка вказана як виїзна і будь - яких доказів того, що податковий орган виїздив на перевірку і платник податків при цьому відмовився надати якійсь документи відповідачем не надано; по-друге, проводячи наступну перевірку суми бюджетного відшкодування за вересень 2007р., податковий орган підтвердив суму податкового кредиту, задекларовану у податковій декларації за цей звітний період, зазначивши в акті перевірки, що порушень не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не приймав заперечення відповідача про те, що позивач не мав права включати суми сплаченого при імпорті ПДВ до податкового кредиту, оскільки не мав наміру використовувати імпортований товар у власній господарській діяльності через те, що продаж товару здійснювався в той же день та за ціною, яка була нижча його митної вартості і не могла призвести до отримання прибутку з наступних підстав:

По-перше, в актах проведених перевірок податковий орган визнав правильність визначення плакатником податків податкового кредиту в серпні, вересні та жовтні 2008р.

По-друге, для визначення розміру податкового кредиту при імпорті товарів діє спеціальна норма Закону - 168, яку також при перевірці застосував відповідач. Так , відповідно до п.п.7.5.2 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Сплата податкових зобов'язань у відповідні звітні періоди підтверджується платіжними дорученнями, вантажно-митними деклараціями та податковим органом не заперечується.

По-третє, податковий орган під час перевірки встановив види господарської діяльності позивача, яких, зокрема, належить оптова торгівля тими товарами, які імпортовані до України. Отже реалізація позивачем таких товарів і є використанням їх у власній господарській діяльності.

По-четверте, не відповідає дійсності та є недоведеним твердження податкового органу про те, що реалізація товарів на території України здійснювалась платником податків збитково, оскільки відповідачем не враховано, що митна вартість використовується не для продажу товарів, а лише для значення розміру обов'язкових платежів при розмитненні товарів, і як слідує з вантажно-митних декларацій та відомостей, встановлених податковим органом в акті перевірки, товар реалізовувався на території України за ціною вищою від фактурної вартості, тобто від вартості придбання. Крім того, діяльність позивача була прибутковою у перевіреному періоді, що підтверджується декларацією з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року.

Також суд не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо того, що операції з продажу товарів сумнівними, оскільки покупці - контрагенти позивача не знаходяться за місцем реєстрації, а з їх виписок з особового рахунку не встановлено подальшої реалізації товару, придбаного у позивача. Такі твердження про сумнівність є лише припущенням, оскільки відсутність за місцем реєстрації покупців та відсутність подальшої реалізації на протязі певного часу не підтверджує того, що позивач не продавав таким покупцям свого товару, і тому не може призводити до будь - яких змін в нарахування податків позивачем.

Суд зазначив , що в п.2.12 акта перевірки бюджетного відшкодування за вересень 2007р. зазначено, в ході перевірки не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договорів, первинних та інших документів, які визнано судом недійсними, з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено.

Чинним на момент спірних відносин Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які тягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі в разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 )ну).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що податковий орган при проведенні перевірки бюджетного відшкодування за вересень 2007р. встановив та відобразив в п.2.13.7 відповідного акта перевірки те, що імпортований товар позивача не зберігається, а відразу реалізовується покупцям на митній території України.

Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995р. № 488/346 дійсно затверджені форми товарно-транспортних накладних, однак ним не встановлено приписів щодо обов'язковості їх складання та зберігання у всіх учасників перевезення (вантажовідправників, перевізників та вантажоодержувачів).

Цей наказ не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Отже даний наказ можливо було застосовувати лише у сукупності з Інструкцією про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. N 228/253, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за N 483/1508.

Вказана Інструкція зобов’язувала дотримуватись правил оформлення перевезень відповідно до наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики від 29.12.1995р. № 488/346, але була скасована наказом Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту та зв’язку України від 03.11.2006р. N507/1059.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин Інструкція та відповідний наказ, на який посилається відповідач, застосуванню не підлягали.

Відповідно до п.п.7.7.2. ст.7 Закону - 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному   відшкодуванню    підлягає   частина  такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем   товарів   (послуг)   у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Платник податків задекларував у вересні 2007р. до відшкодування ПДВ в сумі 77684 грн. Як підтверджується платіжними дорученнями та вантажно-митними деклараціями (код платежу 028), у серпні 2007р. ним сплачено 1 13248,79 грн.

У жовтні 2007р. задекларовано до відшкодування ПДВ в сумі 54343 грн. Як підтверджується платіжними дорученнями та вантажно-митними деклараціями, у вересні 2007р. фактично сплачено 85138,65грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 15 квітня 2008 року – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                                                                            Ситников О.Ф.

Судді:                                                                                                        Літвіна Н.М.

Маслій В.І.

Повний текст виготовлено 10.09.09 року