Ухвала суду № 50800304, 15.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 р.Справа № 818/1976/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 818/1976/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запчасть" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області № 000351501 від 05.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 524 315, 39 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області № 000361501 від 05.06.2015 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 73 371, 00 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 000351501 від 05.06.2015 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 16 022, 11 грн. - відмовлено.

Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області (далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2015 року в частині задоволення позову та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.. 86 КАС України, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Запчасть" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий-березень 2015 р., за результатами якої складено акт перевірки від 22.05.2015 № 74/15-01/30355337 (а.с. 19-43).

За висновками акту перевірки ТОВ "Запчасть" порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.2, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено в декларації за березень 2015 року заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 360 225, 00 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 73 371, 00 грн.

Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області винесено податкові повідомлення-рішення:

-від 05.06.2015 року №000351501, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 540 337, 50 грн. (360 225, 00 грн. - основним платежем та 180 112, 50 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 44);

-від 05.06.2015 року №000361501, яким позивачу зменшенно розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 73 371, 00 грн.

Підставою зменшення позивачу грошового зобов'язання та від'ємного значення суми ПДВ слугували висновки податкового органу про відсутності у позивача права формувати податковий кредит по господарським операціям з ТОВ "Конотопський ливарно-механічний завод", через складання податкових накладних з порушенням податкового законодавства, зокрема, зазначення номенклатури товарів російською мовою, а також відсутності права на віднесення до податкового кредиту за лютий 2015 року суми податку на додану вартість в розмірі 10 681, 41 грн. згідно з податковою накладною № 56 від 12.02.2015, оскільки ця податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних в березні 2015 року.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виникнення права на податковий кредит закон пов'язує з фактом отримання товарів, послуг та сплатою в їх ціні (виникненням обов'язку сплати) податку на додану вартість, а не з самим лише фактом отримання податкової накладної. Між тим, відповідач, не заперечуючи самого факту придбання позивачем товару та сплати податку на додану вартість в його ціні, заперечує право позивача на податковий кредит лише з формальних підстав, а саме - зазначення номенклатури товару російською мовою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

На час оформлення податкових накладних діяв Порядок заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012. Відповідно до пунктів 2, 3 цього Порядку, податкова накладна та додатки до неї складаються та надаються отримувачу (покупцю) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, в тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10 - 13, 18 та 20 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Податкова накладна заповнюється державною мовою. Усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками. Реквізити заголовної частини податкової накладної, які містять цифрові значення (індивідуальний податковий номер, номер телефону), не повинні містити жодних інших знаків та символів.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі що, одним із видів діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля , 30.01.2012 року між ТОВ "Конотопський ливарно-механічний завод" (Постачальник) та ТОВ "Запчасть" (Покупець) укладено договір поставки № 2, з додатковими угодами від 30.12.2014р. за умовами якого позивач придбав обладнання для розмагничування, машину консервації, мийну установку. (а.с. 47-50).

На виконання умов договору позивачем як до податкової перевірки, так і до суду надано первинні документи, зокрема договір, додаткові угоди до нього, податкові накладні, товарно -транспортні накладні, рахунки , платіжні доручення.(а.с. 51-54,60-61, 66-69,74-77)

Податковим органом не ставиться під сумнів фактичне виконання договору, єдиною підставою для зменшення бюджетного відшкодування та від'ємного значення суми податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про недоліки в податковій накладній, а саме викладення в ній номенклатури товару російською мовою.

У Податковому кодексі України передбачено, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Отже, коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Тобто, недоліки форми в заповненні податкової накладної, зокрема, назва товару заповнена російською мовою, не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу та не впливає на розмір податкового кредиту покупця.

Колегія суддів вважає, що заповнення контрагентом позивача спірних податкових накладних недержавною (російською) мовою, не є підставою для визнання таких податкових накладних неналежними доказами права на податковий кредит позивача.

Як встановлено судом, надані позивачу податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідач також не надав суду доказів визнання цих податкових накладних недійсними. Спірні податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та прийняті податковим органом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність недоліків в оформленні податкових накладних не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявні реквізити у всіх спірних податкових накладних дозволяють ідентифікувати сторін операції, характер, зміст, час виконання і вартість поставки товарів (робіт послуг), тому підлягають відображенню при звітуванні позивачем по податках.

Контролюючим органом не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійсненої позивачем господарської операції, свідчили б про невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Таким чином, виникнення права на податковий кредит закон пов'язує з фактом отримання товарів, та сплатою в їх ціні (виникнення оплати) податку на додану вартість, а не з самим фактом отримання податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що окремі недоліки первинного документу не призводять до його недійсності та не спростовують права платника податків, пов'язаного з таким документом, за умови можливості встановлення характеру правовідносин на підставі інших документів.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності податкового повідомлення- рішення, та на спростування висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірне податкове повідомлення є протиправним.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "Конотопський ливарно-механічний завод" та неправомірності податкових повідомлень-рішень від 05.06.2015р. №000351501 та №000361501.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2015р. по справі № 818/1976/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.