Постанова № 50799835, 25.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 серпня 2015 рокусправа № 804/173/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

при секретарі: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер-2014»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року по справі № 804/173/15

за позовом Приватного підприємства «Лідер-2014»

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Лідер-2014» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №000052220 від 27.11.2014 року, яким Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 16420 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4105 грн. В обґрунтування позову зазначало про помилковість висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки № 246/04-10-22-02/39237817 від 07.11.2014 року, щодо порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «КВК Лідер».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та задовольнити адміністративний позов. На думку апелянта, суд не у повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи. Так, ПП «Лідер-2014» є посередником між ТОВ «КВК Лідер», який займається виготовленням металопластикових вікон для ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». ПП «Лідер-2014» у липні 2014 року здійснив у ТОВ «КВК Лідер» замовлення на виготовлення вікон, які були встановлені на об'єкті ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується документально. Необхідність у посередницькій діяльності пояснюється тим, що ТОВ «КВК Лідер» має розрахункові рахунки в іншій банківській установі, ніж ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», який висуває певні умови для проведення розрахунків саме через банк, де він обслуговується. У зв'язку із цим, ТОВ «КВК Лідер» прийняло рішення здійснювати розрахунки через ПП «Лідер 2014». Незважаючи на те, що у податкових накладних, які видані ТОВ «КВК Лідер» відсутнє детальне найменування виробів, їх реальне постачання на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» через ПП «Лідер 2014» підтверджується іншими документами, які містять визначення кількості (у кв.м.) метало пластикових виробів, їх ціна, ПДВ.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд ухвалити нове рішення, задовольнивши адміністративний позов.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги,у судове засідання не прибув. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для його скасування.

Як встановлено судом першої інстанції, з 27.10.2014 року по 31.10.2014 року фахівцями Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Лідер-2014» щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «КВК Лідер», за результатами якої 07.11.2014 року складений Акт №264/04-10-22-02/39237817 (т.1 а.с.12-19). На підставі Акту перевірки 27.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000522202, яким ПП «Лідер-2014» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20525 грн., у тому числі 16420 грн. основного платежу та 4105 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). (т.1 а.с.22)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що під час аналізу наданих позивачем первинних документів, а саме при огляді специфікацій, на підставі яких формувалося замовлення позивача, податкових та видаткових накладних встановлено невідповідність, оскільки специфікації містили чітке визначення продукції та її параметри, зокрема, загальна площа виробу, проте у відповідних податкових та видаткових накладних зазначене лише загальне визначення продукції «Металопластикові вироби» та площа виробу, яка відрізняється від площі зазначеній у специфікації, що не дає змоги встановити відповідність замовленої позивачем продукції у ТОВ «КВК «Лідер» та поставленої в подальшому продукції на ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля».

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За приписами статті 69 цього ж Кодексу наявність або відсутність обставин встановлюється судом на підставі належних та допустимих доказів, якими є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів. Крім того пунктом 3 частини 1 статті 163 Кодексу передбачено, що в мотивувальній частини постанови судом зазначаються встановлені обставини із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів.

Колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку правильності висновків суду першої інстанції шляхом дослідження належних та допустимих доказів, наданих сторонами, дотримуючись принципу офіційного з'ясування обставин по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2013 року між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та ТОВ «КВК «Лідер» укладено договір №13-16/320-КП купівлі-продажу продукції та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, строки, ціні, якісним характеристикам згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору. Умови постачання - DDP згідно «Інкотермс - 2000»). 23.06.2014 року була досягнута згода про передачу прав та зобов'язань по договору №13-16/320-КП між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (сторона 1), ТОВ «КВК «Лідер» (сторона 2), ПП «Лідер-2014» (сторона 3). Згідно якої ТОВ «КВК «Лідер» (сторона 2) передає , а ПП «Лідер-2014» (сторона 3) приймає всі права та зобов'язання по Договору №13-16/320-КП від 30.08.2013 року 22.07.2014 року складена додаткова угода до договору №13-16/320-КП яка є його невід'ємною частиною та відповідно до якої постачальником на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є ПП «Лідер-2014». 07.07.2014 року між ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та ПП «Лідер-2014» укладено договір №ДУ-2014/389-КП купівлі-продажу продукції та/або обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, строки, ціні, якісним характеристикам згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору. Умови постачання по даному договору визначені - DDP згідно «Інкотермс - 2000».

Між ПП «Лідер-2014» та ТОВ «КВК «Лідер» у спірний період були укладені наступні договори поставки продукції №756 від 01.07.2014р., №СВ-146661 від 01.07.2014р, №СВ- 137661 від 02.07.2014р., №СВ-132055 від 02.07.2014р., №СВ-99003 від 02.07.2014р„ №СВ- 99009 від 02.07.2014р., №СВ-118237 від 02.07.2014р., №СВ-99005 від 02.07.2014р., №СВ- 152579 від 09.07.2014р., №СВ-157115 від 15.07.2014р., №СВ-157137 від 15.07.2014р., №СВ- 160891 від 22.07.2014р., №СВ-161632 від 22.07.2014р. Під кожне окреме індивідуальне замовлення отримане від ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ПП «Лідер-2014» укладало окремий договір із заводом-виробником металопластикових виробів - ТОВ «КВК «Лідер». При цьому у кожному окремому договорі наведена договірна вартість, номер та дата індивідуального замовлення фактична кількість продукції в метрах квадратних (п.п.1,2,3 договорів). За наведеними вище договорами укладеними між ПП «Лідер-2014» доставка продукції на об'єкт покупця здійснювалась транспортом та за рахунок постачальника.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції в оскарженій постанові вказав, що при огляді специфікацій, на підставі яких формувалося замовлення позивача, податкових та видаткових накладних встановлено невідповідність, оскільки специфікації містили чітке визначення продукції та її параметри, зокрема загальна площа виробу, проте у відповідних податкових та видаткових накладних зазначене лише загальне визначення продукції «Металопластикові вироби» та площа виробу, яка відрізняється від площі зазначеній у специфікації, що у свою чергу не дає змоги встановити відповідність замовленої позивачем продукції у ТОВ «КВК «Лідер» та поставленої в подальшому продукції на ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». При цьому, жодних посилань на конкретні письмові докази - документи із зазначенням назви, дати, номера, а також інші документи, які, на думку суду першої інстанції, містять різну інформацію щодо товару, судом в оскарженій постанові не наведено. Проте, як пояснив представник апелянта у судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, суд першої інстанції не врахував угоду від 23.06.2014 року про передачу прав та обов'язків за договором №13-16/320-КП від 30.08.2013 року (т.1 а.с.77), укладену між ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ТОВ «КВК «Лідер», ПП «Лідер-2014».

Отже, внаслідок неповного з'ясування судом обставин у справі, ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи те, що наявні первинні документи, що були надані ПП «Лідер-2014» на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі або зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена постанова - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову за наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер-2014» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року по справі № 804/173/15 - скасувати.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Лідер-2014» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27 листопада 2014 року №0000522202.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко