Ухвала суду № 50799839, 08.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2015 рокусправа № 804/1412/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

при секретарі: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі №804/1412/15

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини Національної Гвардії України №3011

про зобов'язання виконати дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дій Військову частину Національної Гвардії України № 3011 щодо невиконання умов контракту в частині закінчення строку дії договору; зобов'язання повернути трудову книжку з відміткою про початок та закінчення служби у внутрішніх військах МВС України у звізку з закінченням строку дії трудового контракту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що на момент ухвалення оскарженого рішення вже існував Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 від 14.01.2015 року, яким передбачено проведення у період з 18 березня по 1 травня 2015 року звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію». Крім того, наказом командира ВЧ 3011 Національної гвардії України МВС України № 15 о/с від 20.05.2015 року позивача звільнено в Запас Збройних сил України відповідно до п.8 «И» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із систематичних невиконанням умов контракту без права носіння військової форми одягу.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. Відповідач зазначає, що звільнення позивача з військової служби під час особливого періоду у зв'язку із закінченням строку дії контракту суперечить Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та письмових запереченнях на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування.

Як встановлено судом першої інстанції, 12.09.2011 року між Військовою частиною 3011 ВВ МВС України та ОСОБА_1 укладений строковий договір (контракт) про проходження громадянами України військової служби у внутрішніх військах МВС України терміном на три роки до 12.09.2014 року. Згідно п. 4 Контракту, сторони прийняли на себе зобов'язання не пізніш як за три місяці до закінчення строку контракту укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні з повідомленням причин, визначених нормативно-правовими актами. 25.09.2014 року позивачем на адресу ВЧ 3011 рекомендованим листом направлений рапорт про звільнення з лав Національної гвардії України, проте на час звернення до суду - 17.01.2015 року позивач наказ про звільнення та трудову книжку не отримав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв'язку із введенням з 17.03.2013 року в Україні особливого періоду у розумінні законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України», дія контракту для осіб, які проходять військову службу, продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, встановлених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зважаючи на те, що позивач про обставин, передбачені зазначеною нормою, не повідомив, підстави для його звільнення у зв'язку із закінчення дії контракту - відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає, що військова служба за контрактом осіб рядового складу є різновидом військової служби відповідно до пункту 3 частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Пунктом 2 частини 9 статті 23 цього Закону передбачено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.

Законом України від 17.03.2014 року затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію». Законом України від 06.05.2014 року затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 року № 454. Законом України від 22.07.2014 року затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 21.07.2014 року № 607. Законом України від 15.01.2015 року затверджено Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2014 року № 15.

Суд першої інстанції, за результатами аналізу вказаних правових норм, суд дійшов обгрунтованого висновку, що для звільнення військовослужбовця, що проходить службу за контрактом, з військової служби під час дії особливого періоду, існує чітко визначений вичерпний перелік підстав, при цьому, звільнення з інших підстав не допускається.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі №804/1412/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко