Постанова № 50789249, 22.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року № 810/2888/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про оскарження податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

ПАТ «ЖЛК-Україна» звернулось до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №000359/2202/630.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про неповне оприбуткування позивачем готівкових коштів, чим порушено вимоги п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, є необґрунтованим.

До судового засідання представники сторін не зявились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим. Також просить розглядати справу за відсутності його представника.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Київській області 25.05.2015 проведено фактичну перевірку павільйону за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 30-б, який використовується ПАТ «ЖЛК-Україна» для ведення господарської діяльності.

За наслідками перевірки складено Акт від 25.05.2015 № 1205/1000/22/00445794, згідно висновків якого встановлено порушення підприємством вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №000359/2202/630, яким до ПАТ «ЖЛК-Україна» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 45 538,15 грн.

Вважаючи висновки податкового органу та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту позовної заяви, письмових заперечень відповідача проти позову та Акту перевірки слідує, що ПАТ «ЖЛК-Україна» не здійснено облік готівкових коштів на підставі фіскальних звітних чеків в розділі 2 КОРО від 21.05.2015 № 0186 на суму 2 170,59 грн., 22.05.2015 № 0187 на суму 2 745,57 грн., від 23.05.2015 № 0188 на суму 2 234,50 грн., 24.05.2015 на суму 1 956,97 грн.

Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями продавця ОСОБА_1 від 25.05.2015, копія яких міститься в матеріалах справи.

На обґрунтування позовних вимог ПАТ «ЖЛК-Україна» стверджувало, що вказані порушення не призвели до не оприбуткування готівки, оскільки Z-звіти було прикріплено до касової книги.

З такими доводами суд не погоджується у звязку з наступним.

Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (п. 6 ст. 33 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України»).

Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі положення № 637).

Згідно абз. 3 п. 2.6 Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Відповідно до ст. 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 1.2 Положення КОРО прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Пунктом 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз. 3 п. 1 Указу № 436/95).

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.02.2013 у справі № 21-35а13.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є обґрунтованими.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

З урахування розміру майнових вимог, заявлених позивачем, ставка судового збору становить 1 827,00 грн., у звязку з чим позивачем сплачено судовий збір у сумі 182,70 грн. (платіжне доручення від 24.06.2015 № 9457).

Отже, решта суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ЖЛК-Україна» до Державного бюджету України судові витрати у сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.