Ухвала суду № 50773249, 16.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 331/6643/14-ц Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Провадження № 22-ц/778/4639/15 Суддя-доповідач Дзярук М.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.,

Суддів: Дзярука М.П.,

Трофимової Д.А.,

При секретарі Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року за заявою ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолена» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ПАТ «ПроКредитБанк» звернувся до суду, з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Віолена» про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2014 року позов ПАТ «ПроКредитБанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2349972, 54 грн., яка складається з заборгованість по капіталу у розмірі 167211, 64 доларів США, що еквівалентно 2186009,77 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 6204,41 доларів США, що еквівалентно 81112,18 грн., заборгованість по процентах за фактичне користування простроченим капіталом у розмірі 313, 48 доларів США, що еквівалентно 4098,22 грн., пеня у розмірі 78752,37 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ТОВ "Віолена" на користь ПАТ "ПроКредитБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2349972,54 грн., яка складається з заборгованість по капіталу у розмірі 167211,64 доларів США, що еквівалентно 2186009,77 грн., заборгованість по відсоткам у розмірі 6204,41 доларів США, що еквівалентно 81112,18 грн., заборгованість по процентах за фактичне користування простроченим капіталом у розмірі 313, 48 доларів США, що еквівалентно 4098,22 грн., пеня у розмірі 78752,37 грн.; загальну суму стягнення на користь ПАТ "ПроКредитБанк" за цим рішенням обмежено розміром 2349972, 54 грн.; стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Віолена» на користь ПАТ "ПроКредитБанк" судовій збір у розмірі 1218, 00 грн. з кожного.

В лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення, яку уточнила в ході судового розгляду. В заяві зазначала, що виконання рішення суду є вкрай ускладненим, оскільки на теперішній час відбулась істотна зміна обставин, якими ОСОБА_3 керувалась при укладанні договору кредиту. Так, значно скорочені обсязі продажу від підприємницька діяльність ОСОБА_3, оскільки основні постачальники з РФ в м. Москва ТРВ «Орими Трейд», з АР Крим м. Севастополь ТОВ «Добриня-Дар» через політичну ситуацію відмовились від співпраці з підприємствами України.

Крім того, складна фінансова ситуація в Україні, різке знецінення гривні та існуюча військова агресія проти суверенітету держави значно ускладнило здійснення підприємницької діяльності.

Разом з тим, хронічна хвороба позичальника ускладнює виплату заборгованості, оскільки лікування потребує грошей та вільного часу. Поручитель ОСОБА_4 перебуває у декретній відпустці, а поручитель ТОВ «Віолена» припинило свою підприємницьку діяльність.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, у зв'язку з важким матеріальним становищем, розстрочити виконання рішення суду від 08.12.2014 року на 5 років в період з 25.06.2015 року по 25.04.2019 року по 39166, 21 грн. в строк до 25 числа кожного місяця.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року заяву ОСОБА_3 про розстрочку виконання рішення суду залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для розстрочення виконання рішення, оскільки заявник не навів жодних аргументів та не надав жодних доказів на підтвердження своєї заяви.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2014 року позов ПАТ «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віолена» про стягнення заборгованості - задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 2 349 972, 54 грн. та судовий збір у розмірі 1218, 00 грн. з кожного.

Відповідно до ст. 373 ЦПК закріплено положення, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічне положення міститься і в ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження відстрочки або розстрочка виконання, встановлення чи заміна способу і порядку виконання рішення допускається лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його неможливим.

Розстрочка - спосіб виконання зобов'язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленими наперед.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об'єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такими обставинами не можна визнати ті, які викладені заявником в заяві.

Колегія суддів вважає, що заявником не наведено у заяві про розстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які послався заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті судом до уваги для надання розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Боржниками до поданої заяви про розстрочку виконання рішення не додано жодних доказів, які б підтверджували їх важкий майновий стан, не доведений до суду факт відсутності у заявника майна на яке можливо звернути стягнення у рахунок погашення стягнутої судом суми, не доведено наявність хвороби заявника, що виникла в процесі виконання рішення суду та не була відома при винесенні рішення. Суду не надані будь-які докази про відсутність доходу у боржників.

Обставини, на які посилався заявник, а саме те, що його підприємницька діяльність була пов»язана зі співробітництвом з Російською Федерацією і Автономною республікою Крим і у зв»язку з політичною ситуацією воно припинилося, а тому суттєво погіршилося фінансове становище заявника, не носять характеру особливих або виняткових і не є підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Посилання заявника на суттєву зміну курсу долара США по відношенню до національно валюти, що призвело до неможливості виконання зобов»язань за кредитним договором, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки виконання рішення суду в гривневому еквіваленті є достатньою сатисфакцією матеріального становища заявника.

Також, суду не надано доказів того, що взагалі відкрито виконавче провадження та йде виконання рішення суду, а тому за таких умов на теперішній час неможливо стверджувати про наявність обставин, що утруднюють виконання рішення суду.

Біль того, за своїм змістом розстрочка виконання рішення застосовується у виключних випадках та розстрочено ( відстрочено) може бути виконання рішення суду, яке не було ухвалено у зв'язку з невиконанням зобов'язань зі сплати періодичних платежів.

Кредитні зобов'язання є зобов'язаннями боржника щодо періодичного повернення взятого кредиту протягом певного строку або шляхом встановлення певних періодичних платежів.

Умовами кредитного договору було визначено, що погашення боргу здійснюється щомісячними платежами відповідно до Графіку платежів.

Отже, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2014 року по цивільній справі сума у розмірі 2 349 972, 54 грн. стягнута за порушення відповідачами зобов'язання зі сплати періодичних платежів за кредитним договором, що свідчить про неможливість сплати боржниками періодичних платежів.

Крім того, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів враховує те, що боржником (заявником) не надано суду доказів на підтвердження власних намірів частково погашати борг, як про те зазначено в заяві про розстрочення виконання рішення суду, відповідно до якої заявник зобов»язувався сплачувати щомісячно суму у розмірі 39 166,21 грн. протягом п»яти років, починаючи з березня 2015р.

Доводи апеляційної скарги є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала свою заяву, висновку суду не спростовують і не є підставою для скасування ухвали, постановленої судом першої інстанції з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: