Ухвала суду № 5075677, 22.09.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа в першій інстанції № 2-а-5919/07                                 Головуючий у І-й інстанції – Винокуров К.С.

  Справа №   22-а-39846/08                                                                           Суддя-доповідач Зайцев М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            22 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Зайцева М.П.

                              суддів                          Мамчура Я.С., Усенка В.Г.

                              при секретарі              Сидоренко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної  податкової інспекції у  Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від  9 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «Прок-Сервіс ЛТД» до Державної  податкової інспекції у  Печерському районі м.Києва про  скасування податкових повідомлень-рішень, –

В С Т А Н О В И В :

6 грудня 2007 року ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД» звернулось з позовом до суду, в якому просило:

1) визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0004222306/0 від 24.05.2007 року;

2) витребувати від відповідача : оригінали акту № 290/23-6/3310369 від 22.05.2007 року та податкове повідомлення-рішення №0004222306/0 від 24.05.2007 року,  оригінали податкових декларацій ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД»  за січень, лютий, березень місяці 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 9 жовтня 2008 року  – позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить:

1) прийняти апеляційну скаргу до розгляду;

2) розглянути апеляційну скаргу по справі №11/399 за присутності представника  ДПІ у Печерському районі м.Києва;

3) скасувати постанову суду  першої інстанції від 09.10.08р. по справі №11/399;

4) прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю;

5) за результатами розгляду справи направити  копію судового рішення на їх адресу.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Згідно  ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м.Києва проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД» з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за січень, лютий 2007р., про що складено акт № 290/23-6/33103691 від 22.05.2007р. / а.с. 5-12/.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004222306/0 від 24.05.2007р., яким за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7. п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість  1 616 101 грн. основного платежу  та 669 928 грн. штрафних санкцій.

Як встановлено судом в ході розгляду справи податкові зобов'язання з податку на додану вартість оспорюваним рішенням визначені через ненадання позивачем для проведення перевірки документів на підтвердження даних відображених в податкових деклараціях.

Зокрема, у вступній частині акту зазначено, що у зв'язку з відсутністю на момент проведення перевірки ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД» за юридичною та фактичною адресою, інформація про місцезнаходження посадових осіб товариства відсутня. Місцезнаходженням суб'єкта господарювання згідно бази даних «АІС ОР»: 01103,          м. Київ. вул. Кіквідзе 12-а, кв. 31, фактичне місцезнаходження - 02140, м. Київ,             вул. Дмитрівська 7.

За вказаною юридичною адресою ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД» не знаходиться, крім того в будинку по вул. Кіквідзе 12-а квартира за № 31 не існує, про що складено акт № 244/2306/33103691 від 10.05.2007р.

За вказаною фактичною адресою ТОВ «Прок-Сервіс ЛТД» не знаходиться, про що поштовим відділенням 02140 надано інформацію, що по вул. Дмитрівській, будинку № 7 не існує.

Дії податкового органу у випадку невстановлення фактичного місцезнаходження підприємства, унеможливлює визначення суми податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів передбачених пп. 4.3.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, згідно вказаних положень, в разі, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

            Враховуючи   не підтвердження   розрахунків,   наведених   у   деклараціях, відповідними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством відповідач мав підстави для визначення податкового зобов'язання за непрямими методами.

Окрім того, на підтвердження свого фактичного місцезнаходження в періоді в якому проводилась перевірка, до матеріалів справи позивачем надано договір суборенди № 09-01 07 від 09.01.2007р. за умовами якого позивачем орендується нежиле приміщення дія розміщення офісу за адресою м. Київ. вул. Дмитрівська 71. Строк суборенди за договором - не більше ніж до 30 вересня 2007р. Наведене свідчить про наявність неповних даних (не встановлення відповідних обставин) під час перевірки, щодо фактичного місцезнаходження підприємства-позивача, що відповідно і стало підставою для висновку податкового органу про незнаходження товариства за вказаною ним фактичною адресою.

Водночас суд також, не приймає посилання позивача на ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України", відповідно до якої позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду шляхом надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Так, при доповненні цієї статті ч.7 та внесенні наступних змін до ч.8 - 12 (згідно з Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІУ) законодавець не визначив подальших дій щодо вже існуючої ч.7 - вказівок ні щодо її виключення, ні щодо змінення нумерації частин у цій статті не передбачено. Згідно з листом Державної податкової адміністрації від 26.12.2005 № 15454/5/23-2016/1479 розробляється законопроект, яким планується внесення відповідної поправки щодо виправлення зазначеної вище помилки; відміні підлягає ч.7, яка існувала до внесення змін і передбачала здійснення позапланових перевірок тільки на підставі рішення суду.

Оскільки при суперечності законодавчих норм за загальним правилом застосуванню підлягає та норма, яка набрала чинності пізніше, то за таких обставин суд вважає, що застосуванню підлягає норма ч. 8 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу України", відповідно до якої позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом. Посилання відповідача з цього приводу визнаються судом обґрунтованими.

Під час перевірки були використані дані податкових декларацій, які подавались до ДПІ та відповідно у зв'язку з ненаданням позивачем первинних документів обліку на підтвердження задекларованих сум, для податкового органу вказані суми стали підставою для визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.

Висновки викладені в акті перевірки про порушення позивачем правил оподаткування суд вважає неправомірними виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; -   або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції 2007р.: період перевірки - січень, лютий 2007р.) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку  з придбанням товарів (послуг),  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). До матеріалів справи на вимоги суду надано копії податкових накладних отриманих позивачем в періоді  що перевірявся (січень, лютий 2007р.), суми з яких були підставою формування податкового кредиту відображеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий 2007р., не підтвердження вказаних даних і стало підставою для висновків про порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки, як про те зазначено у п. 3.1 акту від 22.05.2007р. відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податкового кредиту за лютий 2007р. зменшена на 235 002 грн., оскільки до перевірки не надано документи, які підтверджують погашення податкового векселя в січні 2007р. на суму 235 002 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту в лютому 2007р. До матеріалів справи залучено перелік податкових векселів за лютий 2007р. та надано заяву про погашення податкових векселів, які включені до рядка 19.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2007р.

Наявні у матеріалах справи документи спростовують висновки акту перевірки, оскільки під час перевірки вони не перевірялись, факт відсутності первинних документів не може бути встановлений у такий спосіб. Оскільки контролюючим органом щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податків є саме податковий орган, а при вирішенні спору судом не може бути донараховано податку чи застосовано штрафні санкції. Суд приходить до висновку про невідповідність здійснених під час перевірки розрахунків дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим винесене податкове повідомлення-рішення  від 24.05.2007 року  за №0004222306/0 визнане не чинним.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної  податкової інспекції у  Печерському районі м.Києва – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від  9 жовтня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 28 вересня 2009 року.