Ухвала суду № 5075596, 22.09.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-11137/08                                                                       Головуючий  у  1 інстанціїДобрянська Я.І.

                        Суддя-доповідач Літвіна Н.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня  2009 року                                                       м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                        Літвіної Н.М.

суддів:                                                 Маслія В.І.

                                                        Мельничука В.П.

при секретарі:                                Овчіннікові А.А.

               розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ангара» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,  Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю Прокуратури м. Києва про скасування податкового-повідомлення-рішення та здійснення  відшкодування  з податку на додану вартість ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року позов Приватного підприємства «Ангара» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва,  Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю Прокуратури м. Києва про скасування податкового-повідомлення-рішення та здійснення  відшкодування  з податку на додану вартість – було задоволено.

 Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі – Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, Головне управління державного казначейства України в м. Києві та Прокуратура м. Києва, звернулися з апеляційними скаргами та просили суд скасувати постанову суду та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають до  задоволення, виходячи  з наступного.

15 квітня 2008 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Ангара» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період серпень 2005 року, листопад 2005 року, грудень 2005 року та січень 2006 року, за результатами якої був складений акт № 215/23-03/32047008  від 15 квітня 2008 року та винесене податкове повідомлення - рішення № 0003462303/0.

В результаті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.4.1 п. 7.4 та п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03 квітня 1997 року, а саме до складу податкового кредиту за серпень 2005 року підприємство включило 194 657,00 грн., листопад 2005 року - 656 022,00 грн., грудень 2005 року - 1 089 228,00 грн. та січень 2006 року - 1 479 020,00 грн. суми ПДВ, які виникли в результаті господарських операцій з ТОВ «Сігма - Клас», ПП «УкрСпецФерит» та ТОВ «Тортуга».

Крім того, перевіркою було встановлено порушення п. п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині здійснення розрахунку суми податкового кредиту за періоди серпень 2005 року, листопад 2005 року, грудень 2005 року та січень 2006 року що на думку відповідача, призвело до завищення податкового кредиту та відповідно до зменшення сум, заявлених до відшкодування з бюджету, а саме за періоди: серпень 2005 року - 194 657,00 грн., листопад 2005 року - 656 022,00 грн., грудень 2005 року - 1 089 228,00 грн., та січень 2006 року - 1 479 020,00 грн. на загальну суму 3 418 927,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем ПП «Ангара» та ТОВ «Сігма - Клас» було укладено договір № 2-6 від 02 червня 2005 року відповідно до умов якого продавець поставляє феротитан марок ФТи70С05, ФТи70С08, ФТи70С05Сн03, ФТи70С1, ФТи35С5, ФТи35С7, ФТи35С8, ФТи3О, ФТи25 по ГОСТ 4761-91 та інші вироби з титану та титанових сплавів. На виконання вказаного договору ТОВ «Сігма - Клас» були видані видаткові та податкові накладні, які відображені позивачем в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

До податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість, яку позивач сплатив у складі вартості товару.

Також встановлено, що між позивачем та Компанією «Grandis Titanum» був укладений договір № 2-2004 від 10 лютого 2004 року, згідно якого продавець ПП «Ангара» поставляє вироби з титану на умовах DDU м. Роттердам. Товар був поставлений Компанії «Grandis Titanum», що підтверджується вантажно-митними деклараціями з відміткою митниці про фактичний перетин вантажів митного кордону України та не заперечується відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні, листопаді та грудні 2005 року ПП «Ангара» придбало у ТОВ «Сигма-клас» та здійснило реалізацію товарів найменуванням, у кількості та по ціні, яка вірно встановлено судом першої інстанції в своєму рішенні.

Виконання вказаних операцій підтверджується видатковими накладними та валютно - митними деклараціями.  

Крім того, як встановлено судом першої інстанції відповідачем не заперечується здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Сігма - клас» та подальшої відправки товару до фірми «Grandis Titanum» (США).

Також на стор. 4 Акту перевірки вказано, що при перевірці використані Довідки позапланових виїзних перевірок за серпень 2005 року № 12/22-10/32047008 від 30 листопада 2005 року; за листопад - грудень 2005 року №117/23-10/32047008 від 28 лютого 2006 року; за січень - березень 2006 року № 397/23-10/32047008 від 06 червня 2006 року, які містять інформацію щодо дати фактичного вивезення товару, порядку переміщення товару від продавця до покупця (транспорт, номер транспортного засобу, місце призначення), відомості про банківські виписки, сертифікати якості, висновок про відповідність хімічного складу № 0512004.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання представника відповідача на ознаки безтоварної операції є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно п. 7.3.1 п. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Сігма - Клас» виписувало на адресу позивача податкові накладні за фактом виконання робіт і за фактом врахування коштів від позивача на поточний рахунок вказаних контрагентів, тобто після виникнення у останнього податкових зобов'язань по ПДВ, що відповідачем в Акті перевірки також не заперечується.

Таким чином, ТОВ «Сігма - Клас» виписувало на адресу позивача податкові накладні у повній відповідності із наведеною вище вимогою законодавства України.

Також судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Сігма - Клас» на адресу позивача складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженою особою, на момент видачі податкової накладної ТОВ «Сігма - Клас» було зареєстроване платником ПДВ, а отже, накладні відповідають вимогам п. 1.3 ст. 1, п. 2.3 ст. 2, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

На момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 9.8 ст. 9 цього ж закону реєстрація особи в якості платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Як вбачається з Акту перевірки, на момент складання ТОВ «Сігма - Клас» податкових накладних, вказане товариство було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законом порядку в якості платника ПДВ, а тому мало право складати податкові накладні.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача щодо неможливості проведення зустрічної перевірки ПП «УкрСпецФерит» яке є постачальником по третій ланці ланцюга постачання ТОВ «Сігма-Клас», оскільки на момент укладення угод між позивачем та ТОВ «Сігма-Клас» (від 02 червня 2005 року № 2-6), ПП «УкрСпецФерит» не було ліквідовано. Посилання податкового органу в акті перевірки на те, що відносно посадових осіб ТОВ «Спецтехметсервіс» порушена кримінальна справа, суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не вказано в акті перевірки, яке відношення вказане Товариство має до ПП «Ангара». Відповідачем не надані доказів того, що позивач мав безпосередні господарські відносини з ТОВ «Спецтехметсервіс».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що  сума податкового кредиту позивача за спірний період  сформована  на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів.

Крім того, Законом не передбачений обов`язок позивача перевіряти сплату ПДВ продавцем товару до бюджету.

На основі детального вивчення матеріалів справи та правового аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що не здійснення оплати ПДВ контрагентами позивача з якими ним укладено договори до Державного бюджету України не позбавляє позивача права віднесення даних сум до податкового кредиту та не є підставою для позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Згідно з п. п. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97 від 03 квітня 1997 року - платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п. п. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно до п. п. 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону - у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. п. 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону - на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 3418927,00 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві залишити без задоволення, а  постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 29 вересня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                             

                      Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 29 вересня 2009 року.