Ухвала суду № 50713824, 16.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1414/246/2012 16.09.2015 16.09.2015 16.09.2015

Справа № 1414/246/2012

Провадження № 22ц/784/2254/15 Суддя першої інстанції Селіщева Л.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Маляренко І.Б.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участю: заявника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року, постановлену за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції Запорізької області (надалі Куйбишевський відділ ДВС РУЮ) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , -

в с т а н о в и л а:

В березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця Куйбишевського відділу ДВС ММУЮ.

Заявник зазначав, що на підставі виконавчого листа №2/1414/1136/2012, виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з нього та ОСОБА_3В в солідарному порядку на користь ПАТ «ПУМБ» кредитної заборгованості у розмірі 46797,85 доларів США та судового збору в розмірі 2823 грн. 25 квітня 2014 року державним виконавцем Куйбишевського відділу ДВС РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В цей же день державним виконавцем Куйбишевського РУЮ винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.

В подальшому постановою державного виконавця від 19 червня 2014 року виконавче провадження було закінчено та направлено до Бердянського відділу ДВС МРУЮ за належністю.

Заявник вважає, що постанова від 25 квітня 2014 року винесена в всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець порушив порядок звернення стягнення на майно, яке належить на праві спільної сумісної власності йому та його брату ОСОБА_2, який не є стороною виконавчого провадження, крім цього, накладаючи арешт на все нерухоме майно державний виконавець діяв лише для забезпечення виконання виконавчого документу та не мав наміру реалізовувати майно.

Посилаючись на викладене заявник просив суд визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Куйбишевського РУЮ Запорізької області від 25 квітня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, звільнити з-під арешту житловий будинок №70, що розташований по вул. Верещака с. Гусарка Куйбишевського району запорізької області та зобовязати державного виконавця відділу ДВС Бердянського МРУЮ зняти обтяження та внести відповідні зміни в державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року в задоволені скарги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційний скарзі заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 384 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо до суду або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно положень ст. 385 ЦПК України скаргу до суду може бути подано до суду у десятиденний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Скарга, подана після закінчення відповідного строку, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням заявника не знайде підстав для його поновлення.

Якщо зі скарги чітко не вбачається чи пропущений строк звернення до суду, то суд у судовому розгляді може зясувати зазначене питання з відповідним рішенням: залишити скаргу без розгляду у звязку з пропущенням строку на оскарження та відсутність клопотання про його поновлення або розглянути скаргу по суті, якщо буде встановлено, що строк не пропущено.

Суд першої інстанції зробив висновок щодо пропущення строку для звернення ОСОБА_2 зі скаргою до суду, який останній не просив поновити, проте всупереч вказаним нормам розглянув скаргу по суті.

За таких обставин, ухвала відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року скасувати та направити справу до того ж суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: