Постанова № 50697508, 17.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/18042/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Шулєпов С.С. - довіреність 000441/14 від 25.06.2014

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2015

у справі № 910/18042/15 (суддя - Яковенко А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія"

2. Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

про стягнення 10 207 880,29 доларів США, що еквівалентно 223 654 657,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія" та Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про стягнення 10 207 880,29 доларів США, що еквівалентно 223 654 657,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 позовну заяву та додані до неї матеріали було повернуто заявнику без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Альфа Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2015.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з порушенням норм процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не встановив той факт, що позивачем належним чином були виконані приписи законодавства щодо направлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також дійшов помилкового висновку про недотриманням позивачем вимог ДСТУ 4163-2003 при посвідченні документів, доданих до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Коротун О.М., суддів - Гаврилюка О.М., Суліма В.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2015.

Станом на 10.09.2015 головуючий суддя - Коротун О.М. знаходилася у відрядженні.

Ухвалою від 14.09.2015 розгляд вищезазначеної апеляційної скарги було призначено на 17.09.2015.

У судовому засіданні 17.09.2014 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

Представники відповідачів у судове засідання 17.09.2015 не з'явилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що, зокрема, свідчить наявна в матеріалах справи засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Так, пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 зазначає, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може, зокрема, бути засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 102 ГПК України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали оскарження, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції повернув без розгляду позовну заяву ПАТ "Альфа Банк" з доданими до неї документами. В ухвалі місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не були дотримані вимоги п. 5 ч. 2 ст. 54, п. 2 ч. 2 ст. 57 ГПК України. Так, судом першої інстанції було вказано, що з описів вкладення у цінні листи, доданих до позовної заяви, вбачається, що на адреси відповідачів скеровано: "Копія позовної заяви ПАТ "Альфа-Банк" від 13.07.2015 про стягнення заборгованості" в той час, як до суду подано позовну заяву №6028h-11-б/б від 13.07.2015.

З огляду на наведене, суд першої інстанції повернув позовну заяву з посиланням на невиконання позивачем обов'язку, передбаченого ст. 56 ГПК України щодо направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів іншій стороні.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами ч. 1 ст. 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем були додані поштові квитанції та описи вкладення, в яких перелічено та зазначено, які саме документи були відправлені на адреси відповідачів.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.11.2014 по справі № 925/1444/14).

При цьому позивачем було надані описи вкладення, з яких вбачається, що відповідачам було надіслано саме позовну заяву від 13.07.2015 (отже фактично заявник не вказав тільки номер позовної заяви в описі вкладення), тоді як правомірними є доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачений обов'язок позивача зазначати додаткові відомості або реквізити позовної заяви в описі вкладення до цінного листа.

До того ж, працівником поштового зв'язку було перевірено відповідність вкладення опису, про що свідчить підпис уповноваженої особи поштового зв'язку, а також відбиток календарного штемпеля, які містяться на обох описах вкладення, наданих до суду першої інстанції.

Разом з цим, у разі виникнення сумнівів, зокрема, в частині дійсності доказів направлення позовної заяви іншим сторонам по справі, суд першої інстанції (у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду) не був позбавлений можливості уточнити шляхом зобов'язання позивача надати додаткові докази, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо.

Тобто, суд першої інстанції з формальних причин повернув з цієї підстави позовну заяву від 13.07.2015.

Так, п. 6 ст. 63 ГПК України передбачає повернення позовної заяви лише у випадку відсутності доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Таким чином визначені судом першої інстанції обставини (зокрема, не зазначення в описі вкладення номеру позовної заяви) не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки в даному випадку повернення відбулося з формальних причин.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне виконання позивачем процесуального обов'язку щодо направлення іншім сторонам по справі копії позовної заяви з відповідними додатками.

Іншою підставою, що потягло за собою повернення позовної заяви, є посилання суду першої інстанції на приписи п. 3 ст. 63 ГПК України, зокрема, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Зокрема, при прийнятті оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимоги ст. 36 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого Держспоживтандарту України № 55 від 07.04.2003 року, оскільки документи долучені до позовної заяви не засвідчені належним чином.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з вищенаведеними висновками місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги та документами, доданими до матеріалів заяви.

В цій частині слід зазначити, що відповідно до п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. Таким чином, якщо до позовної заяви додані документи, але вони не завірені, це не є підставою для повернення позовної заяви.

Крім того, згідно п. 3.3. зазначеної Постанови Пленуму суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

Вказаний у ч. 1 ст. 63 ГПК України перелік підстав повернення позовної заяви є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, місцевим господарським судом було передчасно повернуто без розгляду позовну заяву ПАТ "Альфа Банк", оскільки з матеріалів оскарження не вбачається порушень позивачем норм процесуального права при поданні до господарського суду позову.

За змістом ст. 55 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. При цьому, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відносно порушення Господарським судом міста Києва норм процесуального права при передчасному поверненні без розгляду на підставі п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України позовної заяви та доданих до неї документів, приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 104 ГПК України, а апеляційна скарга ПАТ "Альфа Банк" - задоволенню. В свою чергу, матеріали справи повертаються до місцевого господарського суду для розгляду, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, слід здійснити суду першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 у справі № 910/18042/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 у справі № 910/18042/15 скасувати.

3. Матеріали оскарження по справі № 910/18042/15 та позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційно-фінансова компанія" та Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про стягнення грошових коштів з відповідними додатками направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк