Рішення № 50688575, 03.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2015 Справа № 908/2894/15

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд»

про стягнення заборгованості в розмірі 1448652 грн.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2, за довір. від 03.07.2015р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» про стягнення заборгованості в розмірі 1448652 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором про надання послуг на проживання від 30 червня 2012 року №9. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість наданих послуг за договором. Факт надання послуг підтверджується актами приймання-передачі робіт (наданих послуг). З урахуванням часткової сплати сума боргу становить 1448652 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13 травня 2015 року порушено провадження у справі.

Розпорядженням від 02 липня 2015 року проведено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою суду від 03 серпня 2015 року за клопотанням представника позивача продовжений процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Через канцелярію суду надав додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов. Зазначив, що в акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) не містять посилання на договір № 9 від 30 червня 2012 року, вартість послуг, вказана в рахунках та відповідних актах не відповідає договірній. На думку відповідача первинні документи, наявні в матеріалах справ, не є належними доказами, оскільки з них не вбачається їх відношення до договору №9 про надання послуг проживання. Вказав, що рахунки відповідачем не отримані. 19 січня 2015 року платіжним дорученням №1844 перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 100000 грн. В якості призначення платежу помилково вказано договір про надання послуг №1. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами. Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2012 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-буд» (Замовник) укладений договір про надання послуг проживання (надалі по тексту договір), за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання з надання послуг проживання робітників замовника в приміщенні виконавця, квартира або будинок готельного типу.

Сторонами під час підписання договору було узгоджено всі його істотні умови, зокрема, предмет договору, ціну та порядок розрахунків, строк дії договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року та пролонгується на той же строк кожен рік, якщо від жодної сторони за місяць до закінчення його дії не надійшло повідомлення про припинення договору. В частині фінансових зобовязань сторін, договір діє до проведення повного взаєморозрахунку між сторонами та підписання акту виконаних робіт (пункти 7.3, 7.4 договору).

Згідно із підпунктами 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 договору виконавець зобовязаний від замовника на проживання та розміщення робітників, які оговорені в заявці. Інформувати замовника телефонним або факсимільним звязком протягом 2-х робочих днів з моменту отримання заявки про можливість здійснення розселення в заплановані строки та виставити рахунок на оплату. У випадку неможливості організації розселення відповідно до заявки, виконавець запропоновує альтернативні строки та умови.

Виконавець зобовязаний забезпечити прийом, розміщення та якісне обслуговування робітників замовника відповідно до умов договору та за цінами, вказаними в пункті 5.1 договору (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 договору).

Замовник зобовязаний направляти виконавцю заявки на бронювання проживання в гуртожитку з зазначенням достовірних даних, за підписом уповноваженої особи та печаткою. Здійснювати оплату рахунків, що виставлені виконавцем відповідно до пунктів 5.1 договору (підпункти 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 договору).

Сторонами складені та підписані додатки до договору, якими останні визначили перелік осіб, які підлягають розселенню у готелі, строки їх проживання (том 2, а.с.2-42).

Розділом 5 договору сторони визначили вартість проживання та порядок взаєморозрахунків.

Так, згідно пункту 5.1 договору, вартість послуг, що надаються виконавцем визначається виходячи з фактично наданих комунально-побутових послуг, змінення рівня комфортабельності житла на добу, на проживання одного робітника, що включає: використання спального місця; прибирання приміщення; своєчасна зміна пастельної білизни; використання кухні; ванної кімнати (холодна та гаряча вода); централізоване опалення.

Ціна послуг на квартири полу-люкс для проживання ИТР, не більше ніж дві людини в кімнаті вісімдесят сім гривень на добу на проживання одного ИТР. Ціна послуг на квартири люкс для проживання старшого прораба складає сто сорок гривень на добу на проживання в індивідуальній квартирі.

Згідно із пунктами 5.2 договору при бронюванні місць за заявкою, в квартирах готельного типу, для тимчасового проживання працівників замовника, виконавець виставляє окремий рахунок фактуру. Вартість послуг складає чотирнадцять гривень.

В якості доказів отримання послуг відповідачем та виникнення у останнього грошового зобовязання, позивачем надані акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг): за лютий 2013 року на суму 39000 грн.; за березень 2013 року на суму 47700 грн.; за квітень 2013 року на суму 43500 грн.; за травень 2013 року на суму 65800 грн., за червень 2013 року на суму 105700 грн.; за липень 97700 грн.; за серпень 2013 року на суму 67800 грн.; за вересень 2013 року на суму 98300 грн.; за жовтень 2013 року на суму 118400 грн.; за листопад 2013 року на суму 99800 грн.; за грудень 2013 року на суму 75900 грн.; за січень 2014 року на суму 67700 грн.; за лютий 2014 року на суму 64500 грн.; за березень 2014 року на суму 26800 грн.; за квітень 2014 року на суму 42800 грн. та на суму 16400 грн.; за травень 2014 року на суму 70100 грн.; за червень 2014 року на суму 19900 грн.; за липень 2014 року на суму 23100 грн.; за серпень 2014 року на суму 29400 грн.; за вересень 2014 року на суму 30600 грн.; за жовтень 2014 року на суму 107900 грн.; за листопад 2014 року на суму 176800 грн.; за грудень 2014 року на суму 209500 грн.

Всього за вказаними актами загальна вартість наданих послуг становить 1745100 грн.

З розрахунку ціни позову, доданого до позову позивачем, вбачається, що останнім зазначено загальну вартість послуг у сумі 1768652 грн. (без урахування часткової оплати).

Так, як встановлено у судовому засіданні, сторонами було укладено договір про надання послуг проживання №1 від 01 квітня 2011 року та при складанні розрахунку заборгованості позивачем було включено рахунок-фактуру №58 за червень 2012 року на суму 26472 грн., виставлений на підставі вищевказаного договору.

Окрім цього, відповідно до додаткової угоди №1 до договору про надання послуг проживання №1 від 01 квітня 2011 року сторони пролонгували строк дії договору до 31 грудня 2012 року, тобто станом на дату складання договору про надання послуг проживання №9 від 30 червня 2012 року, договір №1 був чинний. Доказів відмови від договору №1 до матеріалів справи не надано.

Наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не містять посилання на будь-який з вказаних договорів.

Отже вищезазначені акти приймання не можуть бути прийняті судом як докази надання послуг відповідачу саме за договором №9.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що замовник оплачує вартість проживання згідно рахунку-фактурі, який виставлений виконавцем, наступним чином: передоплата 50%; залишок суми не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем фактичного проживання.

Підтвердженням оплати за проживання є надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. За згодою сторін в окремих випадках допускається підтвердження оплати копією платіжного документа. В призначенні платежу замовник зазначає реквізити виконавця за рахунком, за яким здійснена оплата (пункт 5.5 договору).

Ухвалами суду неодноразово були витребувані докази надсилання рахунків-факту відповідачу за договором №9.

Відповідачем надані суду описи вкладення до цінного листа, які підтверджують факт надсилання наступних рахунків: №№ 143, 144, 116, 117, 119, 122, 125, 129, 105, 64.

Судом не приймається претензія та опис вкладення до цінного листа в якості належних доказів направлення рахунків-фактур на адресу відповідача, з огляду на відсутність відомостей які саме рахунки направлялись.

Таким чином, з урахуванням порядку взаєморозрахунків, встановлених сторонами та визначеного пунктом 5.4 договору, строк оплати за надані послуги відповідно до рахунків-фактур №№: 115, 118, 120, 121, 124, 128, 131, 130, 132, 133, 133А, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142 не настав.

Рахунок-фактура №143 від 18 березня 2015 року не містить посилання на договір на підставі якого він складався, а тому він не приймається судом як належний доказ надання послуг саме за договором про надання послуг проживання №9. Окрім цього сума заявлена позивачем до стягнення та вартість наданих послуг згідно рахунку різняться.

Судом встановлено, що відповідачем здійснені часткові оплати за послуги проживання працівників у грудні 2013 року згідно рахунку №126 від 09 грудня 2013 року на суму 70200 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 1, а.с.65,66).

Таким чином, своїми діями відповідач визнав факт отримання рахунку-фактури № 126 та надання позивачем послуг у листопаді 2013 року на суму 99800 грн. з урахуванням часткової сплати, сума боргу становить 29600 грн.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» про стягнення заборгованості в розмірі 1448652 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» (87500, м. Маріуполь, ОСОБА_3 Хмельницького, 24-А, відомості про р/р в матеріалах справи відсутні, ЄДРПОУ 33653812) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 40, кв. 37, р/р 26005060735354 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 335496, ІПН НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 29600 (двадцять девять тисяч шістсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Маст-Буд» (87500, м. Маріуполь, ОСОБА_3 Хмельницького, 24-А, відомості про р/р в матеріалах справи відсутні, ЄДРПОУ 33653812) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 40, кв. 37, р/р 26005060735354 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 335496, ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 592 (пятсот девяносто дві) грн.

У судовому засіданні 03 вересня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08 вересня 2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява