Постанова № 50685585, 01.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1492/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

01 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Залімського І. Г. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Вінниці до відкритого акціонерного товариства "Вінницький завод "Будмаш" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2010 року державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відкритого акціонерного товариства Вінницький завод Будмаш про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 453296,39 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року скасовано в частині стягнення кредиторської заборгованості за період з січня 2008 року по січень 2009 року в сумі 391248,64 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою цій частині позовних вимог відмовлено. В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 лютого 2015 року скасував постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Вінницький завод "Будмаш" засновано відповідно до рішення Української державної корпорації "Укрбуд" від 30.12.1993 року №481 шляхом перетворення державного підприємства Вінницький завод "Будмаш" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 13.06.1993 року. Зареєстроване юридичною особою виконавчим комітетом Замостянської районної ради 17.06.1997 року, код ЄДРПОУ 01267863, знаходиться на обліку в органах податкової служби з 15.09.1994 року, є платником податку з доходів фізичних осіб.

ДПІ у м. Вінниці проведена планова виїзна перевірка ВАТ "Вінницький завод "Будмаш" з питань повноти, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" за період з 01.01.2008 року по 01.07.2009 року, про що 11.12.2009 року складено довідку №138-17/410.

Вказаною довідкою встановлено факт неповного перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2008 року по 01.07.2009 року на загальну суму 440461,39 грн.

Крім того, за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у сумі 38283,00 грн. відповідачу нараховано пеню у розмірі 12835,00 грн.

У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом в сумі 453296,39 грн. позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вищий адміністративний суд України, повертаючи справу на новий розгляд, виходив з того, що після настання зазначених у п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обставин та з урахуванням строку, передбаченого п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у м. Вінниці не виконала процедуру стягнення податкового боргу, передбачену Законом України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, що позбавляє її права на стягнення цієї суми боргу в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. "а" п. 20.2. ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) фінансово відповідальними особами за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, є податкові агенти.

Таким чином, правовий статус податкового агента передбачає обов'язки нараховувати, утримувати, сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, надавати податкову звітність з такого податку та нести відповідальність за неналежне виконання обов'язків.

Податковий агент має права та обов'язки, встановлені законодавством для платника податку з доходів фізичних осіб.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (чинний на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 цього Закону сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу встановлюється статтею 5 цього Закону, зокрема п. 5.1 передбачено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно з яким податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами під податковою декларацією розуміє в тому числі і розрахунок, який подається до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 19.2 ст. 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб передбачено обов'язок податкового агента надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Таким чином, узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відбувається з дня подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач самостійно узгодив податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 440461,39 грн. з дня подання податкових розрахунків за період з 01.01.2008 року по 01.07.2009 року, однак не сплатив такі зобов'язання у встановлений законом строк.

Крім того, за несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік у сумі 38283,00 грн. відповідачу нараховано пеню у розмірі 12835,00 грн.

Згідно з п. 1.3 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Таким чином, станом на час звернення з адміністративним позовом до суду за позивачем рахується податковий боргу в сумі 453296,39 грн.

Наявність податкового боргу в сумі 453296,39 грн. відповідачем не заперечується та підтверджується розрахунком суми позову, довідкою про результати виїзної планової перевірки ВАТ "Вінницький завод "Будмаш" №138/17-410 від 11 грудня 2009 року.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем, податкові вимоги відповідачу не направлялись.

Разом з тим, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не передбачало обов'язку податкового органу направляти платнику податків податкові вимоги при виникненні податкового боргу зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача про те, що державною податковою інспекцією у м. Вінниці заявлено позов про стягнення кредиторської заборгованості до бюджету, а не податкового боргу, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Податкове зобов'язання платника податку, в тому числі зі сплати податку з доходів фізичних осіб, самостійно визначене у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2014 року у справі №21-135а14 за позовом державної податкової інспекції в Ічнянському районі Чернігівської області (на сьогодні - Прилуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Чернігівській області) до закритого сільськогосподарського акціонерного товариства «ОСОБА_2 Агеєва» про стягнення заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вінницький завод "Будмаш" (вул. Гонти, 30 м. Вінниця, код 01267863, р/р 26000391401 філія АБ "Енергобанк" у м. Вінниці, МФО 302731) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 453296,39 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі двісті дев'яносто шість гривень тринадцять копійок).

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Залімський І. Г.

ОСОБА_3