Ухвала суду № 50670755, 19.10.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року справа №2а-16679/10/0570 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

зал судового засідання № 5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О.

при секретарі судового засідання Козловій О.М.

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Димитрові на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі № 2а-16679/10/0570 за позовом Державного підприємства "Красноармійськвугілля" до Державної податкової інспекції у місті Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000241640/1 від 14 червня 2010 року та № 0000251640/1 від 14 червня 2010 року

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000241640/1 від 14 червня 2010 року та № 0000251640/1 від 14 червня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі № 2а-16679/10/0570 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000241640/1 від 14 червня 2010 року.

Визнано недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000251640/1 від 14 червня 2010 року.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу; невірно застосував до вказаних правовідносин пункти 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача під час апеляційного розгляду справи наполягав на скасуванні рішення суду першої інстанції, просив задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про державну податкову службу в Україні органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Статтею 1 Закону України Про систему оподаткування передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до статті 9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, який є спеціальним законом про оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив фактичні обставини по справі, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного:

13 травня 2010 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка особової картки позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за період з 2 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року, за результатами якої складено акт № 138/15-32087941 (арк. справи 7 - 13).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 13 травня 2010 року № 0000241640/0 та 0000251640/0.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000241640/ від 13 травня 2010 року на суму 133 552 грн. 10 коп. (арк. справи 12), прийнято за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1 335 521 грн. 03 коп., яка виникла на підставі уточнюючого документу № 1863 від 1 квітня 2010 року. В результаті чого нараховані штрафні санкції за сплату уточнюючого документу № 1863 від 1 квітня 2010 року іншим уточнюючим документом, який надано позивачем до податкового органу 30 квітня 2010 року № 3800 на суму 5 000 000 грн. 00 коп. у звязку з виправленням помилки за березень 2010 року (арк. справи 14 15).

Податкове повідомленням-рішенням № 0000251640/0 від 13 травня 2010 року на суму 620 454 грн. 17 коп. (арк. справи 13), прийнято за затримку на 31 - 59 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3 102 270 грн. 90 коп., яка виникла на підставі декларації № НОМЕР_1 від 19 лютого 2010 року, уточнюючого документу № 1777 від 25 березня 2010 року, декларації № НОМЕР_2 від 22 березня 2010 року. Податковим органом нарахована штрафна санкція за сплату декларації № НОМЕР_1 від 19 лютого 2010 року частково вищезазначеним уточнюючим документом від 30 квітня 2010 року № 3800 на суму 5 000 000 грн. 00 коп., а також платіжними дорученнями № 3473 від 21 квітня 2010 року та № 3472 від 21 квітня 2010 року (арк. справи 16). Штрафна санкція за сплату за уточнюючим документом № 1777 від 25 березня 2010 року та декларацією № НОМЕР_2 від 22 березня 2010 року також сплачено уточнюючим документом від 30 квітня 2010 року № 3800 на суму 5 000 000 грн.

Платіжним дорученням № 3473 від 21.04.2010 року сплачено податкове зобовязання на загальну суму 10664,00 грн. Платіжним дорученням № 3472 від 21.04.2010 року - на загальну суму 15000,00 грн.

За правилами п.1.2 ст.1 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання визначені у п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 наведеного Закону і становлять десять календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

За приписами п.3 ст.9 цього Закону обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Позивачем у платіжних дорученнях № 3473, № 7086 з податку на додану вартість платіжним дорученням № 3473 від 21.04.2010 року сплачено податкове зобовязання на загальну суму 10664,00 грн. сплачено податкове зобовязання згідно договору № 06/24-113 від 03.03.2008 року, договору № 8/24 від 31.03.2008 року, № 43/24 від 31.07.2008 року, № 81/24 від 18.03.2009 року, № 68/24 від 31.10.2007 року, № 72/24 від 30.11.2007 року № 56/24 від 26.12.2008 року Платіжним дорученням № 3472 від 21.04.2010 року - на загальну суму 15000,00 грн. сплачено податкове зобовязання по акту перевірки № 384/23-11-1-32087941 від 24.11.2009 року.

Згідно до п.20.1 ст.20, п.21.1 ст.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає саме платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем безпідставно використані зазначені кошти, як джерело погашення податкового боргу за повідомленнями-рішеннями № 0000241640/1, № 0000251640/1 від 14 червня 2010 року, замість використання їх за призначенням платежу, оскільки діючим податковим законодавством не встановлено право податкового органу змінювати призначення платежу зазначеного у платіжному дорученні.

Посилання відповідача на п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки зазначеною нормою не встановлено право чи обовязок саме податкового органу змінювати податкові зобовязання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити , що пункти 1 та 9 абзацу 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про систему оподаткування від 25 червня 1991 року 1251-XII контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні, де статтею 10 визначено функції державних податкових інспекцій , у тому числі , щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Ні Інструкція, яка була затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.1994 року № 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 року № 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 року за № 887/6078 ) і яка діяла до 13.08.2005 року, а ні Інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005 року (Наказ Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 року № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123), не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Таким чином, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні").

Пунктом 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, змінюючи призначення платежу на свій розсуд, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами «чи інших законів з питань оподаткування не передбачають обов'язку податкового органу враховувати призначення платежу, визначеного у платіжних дорученнях платником податків , внаслідок чого у суду відсутні підстави для визнання дій щодо неврахування призначення платежу неправомірними.

З огляду на наведене , колегія суддів вважає , що суд першої інстанції прийняв постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права; підстави для її скасування відсутні.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 22 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Димитрові - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року у справі № 2а-16679/10/0570 за позовом Державного підприємства "Красноармійськвугілля" до Державної податкової інспекції у місті Димитрові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000241640/1 від 14 червня 2010 року та № 0000251640/1 від 14 червня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Дяченко С.П.

Судді: Сіваченко І.В.

ОСОБА_3