Ухвала суду № 50670647, 15.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 вересня 2015 рокусправа № 804/17074/14

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі № 804/17074/14 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи: Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, про знаття арешту на нерухомість,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просила суд зобов'язати відповідача скасувати арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як безпідставний та зроблений помилково.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року до участі у справі залучено Восьму Дніпропетровську державну нотаріальну контору та Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 3698560, здійснений 07.09.2006 року про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом зазначено, що нормами законодавства, не регулюється порядок зняття арешту у відповідному реєстрі, який не ведеться та до якого не вносилась інформація Реєстраційною службою. Реєстраційна служба тільки використала внесену до відповідного реєстру інформацію, сама ж відмітка про наявний арешт на нерухоме майно вносилась іншими уповноваженими на це органами. Апелянт вказував, що державний реєстратор при розгляді заяви і документів для реєстрації права на нерухоме майно перевіряє наявність обтяжень прав на таке майно. Апелянт звертав увагу, що Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державний реєстр іпотек та Державний реєстр обтяжень рухомого майна з 01.01.2013 року втратили чинність як самостійні реєстри, замість них утворено та дії Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, до якого перенесені дані недіючих реєстрів, до яких інформація внесена не органами Реєстраційної служби, тобто відповідач не може скасувати ті данні, які ним не вносились до відповідного реєстру. Апелянт вказував на процедуру зняття арешту з нерухомого майна, яка не додержана позивачем, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та обтяження, за умови їх відповідності. У разі внесення інформації про арешт до відповідного реєстру, така інформація була внесена на підставі наявних документів, які підтверджували необхідність та дозвіл на таких арешт нерухомості, відчуження нерухомого майна, зняття такого ж арешту провадиться за виключною процедурою. Реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області вказувала, що при виконанні рішення суду щодо скасування запису у реєстрі, можуть виникнути певні труднощі, при скасуванні самого запису не скасовується сама обставина наявності такого арешту.

Справа розглянута згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суб'єкти права, які мали повноваження вносити до Реєстру прав власності на нерухоме майно данні щодо обтяжень на нерухоме майно, заяви про те, що ними будь-яка інформація про арешт чи заборону відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1, не вносилась, встановлено, що рішення суду на підставі якого внесено запис до Реєстру, не ухвалювалось та відсутнє, що підтверджується інформацією з отриманою з Самарського районного суду м. Дніпропетровська. Суд першої інстанції зазначав, що інвентаризаційна справ на квартиру була заведена в 1995 році, натомість запис про обтяження посилається на рішення суду від 24.12.1992 року, взято до уваги, що першими власниками квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.08.1995 року являлись ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в подальшому позивач ОСОБА_1, будь-яка інформація щодо фізичної особи ОСОБА_5, який зазначений як власник квартири в Інформаційній довідці з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня. Суд першої інстанції вказував, що ані відповідач, ні Восьма державна нотаріальна контора, ні Державний нотаріальний архів у Дніпропетровській області не володіють інформацією та документами стосовно підстав для обтяження належного позивачеві майна, тобто накладення арешту на квартиру.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.12.2008 року в цивільній справі №2-17/2008 року. Інформація про право власності зареєстрована 12.05.2008 року в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Між тим, згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №6525413, 07.09.2006 року Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській область було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, згідно повідомленням Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори заборона № 10 та ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська б/н від 24.12.1992 року.

В матеріалах справи наявні пояснення Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 20.02.2015 року за №83/01-21, в яких вказує, що будь-яка інформація відносно підстави для накладання заборони до Державного нотаріального архіву на зберігання не передавалась. Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора в листі від 19.02.2015 року за №287/01-16 повідомила, що інформація щодо заборони відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - у реєстраційних книгах, а також на паперових носіях відсутня, вказувала, що реєстраційні книги заборон відчуження нерухомого майна ведуться з 01.11.1986 року, записи в них перевірено з 1992 року по 2014 рік включно і будь-які записи в алфавітних книгах обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого майна також відсутні.

Встановлено, що Самарський районний суд м.Дніпропетровська в своїх листах до ОСОБА_1 від 23.04.2014 року, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року повідомляв про неможливість надати копію ухвали від 24.12.1992 року стосовно накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з недостатністю наданих в запиті відомостей, а саме: П.І.Б. позивача, П.І.Б. відповідача, суть позову і № справи, вказував що згідно алфавітних книг і актів передачі справ до архіву суду за період 1990-1996 роки, прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відсутні, цивільна справа, по якій могло бути судом накладено арешт на квартир, до суду не надходила та не розглядалась.

Згідно копії інвентаризаційної справи №2793 по квартирі АДРЕСА_1 першими власниками квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.08.1995 року являлись ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в подальшому позивач ОСОБА_1 Данні про рішення Самарського суду м. Дніпропетровська від 24.12.1992 року та про можливе обтяження на квартиру, разом як і будь-яка інформація щодо фізичної особи ОСОБА_5, який зазначений як власник квартири в Інформаційній довідці з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у інвентаризаційній справі відсутні.

Відповідно до п. 4, 7 Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011 Укрдержреєстр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1-3 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку, зокрема, внесення записів до Державного реєстру прав. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Колегія суддів приходить до висновку, що територіальні органи Реєстраційної служби, зокрема Реєстраційна служба Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, є тим органом, який уповноважений вносити дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів пов'язаних з ним, таким як Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Для вчинення реєстраційних дій, державний реєстратор використовує інформацію наявну в усіх реєстрах підтверджуючих стан нерухомості, використовуючи записи у реєстрах може їх редагувати, скасовувати.

Відповідно до п. 8, п. 9 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5 за результатом перенесення записів щодо об'єкта нерухомого майна, наявних у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, державний реєстратор робить у відповідних реєстрах відмітку про перенесення відомостей таких записів. У разі коли у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявні записи щодо суб'єкта обтяжень речових прав (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника), державний реєстратор одночасно з перенесенням до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, записів, що стосуються такого об'єкта, переносить до спеціального розділу Державного реєстру прав записи щодо суб'єкта обтяжень речових прав та робить у відповідному реєстрі відмітку про перенесення таких записів. Державний реєстратор вживає заходів щодо забезпечення зберігання, запобігання несанкціонованому доступу та поширенню інформації, отриманої згідно з цим Порядком, відповідно до законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язком ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, перенесення з нього даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, покладається на державних реєстраторів. Доступ до записів у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна мають державні реєстратори Реєстраційних служб, обов'язком яких є належне ведення та зберігання інформації.

Як вказано у довідці з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, підставою для внесення запису про обтяження на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, були повідомленням Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори заборона № 10 та ухвала Самарського районного суду м. Дніпропетровська б/н від 24.12.1992 року, однак варто вказати, що Восьмою Дніпропетровської державної нотаріальної контори не підтверджено відомості про наявність повідомлення про заборону разом як і Самарським районним судом м. Дніпропетровська не підтверджено наявність ухвали від 24.12.1992 року про обтяження. Підстави за якими внесено запис до реєстру про обтяження на квартиру є не підтвердженими, недостовірними.

З огляду на те, що інформація у державних реєстрах повинна бути достовірною та відповідати змісту прав, запис про обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна слід вважати таким, що не відповідає дійсності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі № 804/17074/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук