Ухвала суду № 50670648, 07.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" вересня 2015 р.справа № П/811/1480/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № П/811/1480/15 за позовом Приватного підприємства «Ферумбуденерго» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року адміністративний позов Приватного підприємства «Ферумбуденерго» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 29 вересня 2014 року, яким приватному підприємству "Ферумбуденегро" збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 82698 грн. та накладено штрафну санкцію - 41349 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що під час перевірки не підтверджено реальний характер господарських операцій позивача з контрагентам ТОВ "Інтер-Метал", ТОВ "Лонгкон" та ТОВ "БК "Карамбола", що вказує на безпідставність формування позивачем зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з цими контрагентами.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, та перебуває на податковому обліку відповідача.

Посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Ферумбуденерго» з питань відображення в податковому обліку операцій зі здійснення взаємовідносин з ТОВ "Інтер-Метал" за лютий-березень 2014 р., ТОВ "Лонгкон" за квітень 2014 р. та ТОВ "БК "Карамбола" за травень 2014 року. За результатами перевірки складно акт № 356/22-00/38319296 від 18.09.2014 року (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем - ч.1 с.203, ст..215, п.1ст.216, ст..228 Цивільного кодексу України, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 82698 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що підставою для визначення цього грошового зобов'язання став висновок відповідача про безтоварність операцій позивача. Між іншим, такий висновок ґрунтується на підставі даних про результати відпрацювання підприємств - контрагентів, а саме: акту ДПІ Печерському районі ГУ Міндоходів м.Києві від 08.05.2014 р. 31294/26-55-22-07/38748811, акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 08.08.2014 № 370/26-52-22-01-11/39059224 та ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 07.08.2014 № 358/26-52-22-01-10/39059290. У вказаних актах встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, з метою штучного сформування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

29 вересня 2014 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002082200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 82698,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 41349,00 грн.

Крім того, судом встановлено що 03 лютого 2014 року ТОВ "Світ-Лан" (орендодавець) та позивач (орендар) уклали договори оренди будівлі та обладнання (Том 1 а.с.28-30, 48-51). Предметом оренди стали частина цеху № 4 площею 2227,8 кв.м. (офісні приміщення), заготівельний цех площею 260 кв.м., та виробничі потужності, які розташовані в м.Олександрія вул. Кіровоградське шосе, 157 (Том 2 а.с.31). Фактичне виконання договору підтверджується актом приймання-передачі орендованого приміщення.

15.04.2014 між ТОВ «Лонгкон» та позивачем укладено договір поставки. Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними на придбання позивачем у останнього металопродукції, товарно-транспортними накладними.

Між ТОВ «Інтер-Метал» та позивачем укладено договір поставки металопродукції. Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними.

20.05.2014 між ТОВ Будівельна компанія «Карамбола» укладено договір поставки металопродукції. Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними на придбання товару.

14 жовтня 2013 року позивачем та ОСОБА_2 укладено договір оренди транспортного засобу (Том 1 а.с.77-82).

В матеріалах справи наявні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. (т.1 а.с.82)

Також, в матеріалах справи наявні первинні документи на реалізацію металопродукції придбаної у ТОВ «Карамбола» та ТОВ «Лонгкон».

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами не знайшли свого підтвердження, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проаналізувавши норми права, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до податкового кредиту та валових витрат є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

З урахуванням наведених норм права та встановлених у справі обставин, проаналізувавши надані позивачем первинні бухгалтерські документи, колегія суддів вважає, що позивачем не допущено порушень податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань та валових витрат по господарським операціям з придбання послуг та товарів у контрагентів.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки в частині порушень при формуванні податкового кредиту, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами-постачальниками і правомірність віднесення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Доводи про безтоварність цих правочинів є припущенням відповідача.

З Акту перевірки вбачається, що доводи контролюючого органу щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) базуються лише на інформації, отриманої відповідачем від інших ДПІ, співробітниками якої було проведено дослідження діяльності підприємства ТОВ "Інтер-Метал", ТОВ "Лонгкон" та ТОВ "БК "Карамбола".

Колегія суддів зазначає, що якщо контрагент порушує вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № П/811/1480/15- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко