Ухвала суду № 50670645, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 804/16286/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року

по справі № 804/16286/14 за позовом Приватного підприємства «Факторія-17» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0011501501, 0011511501 від 19.09.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Приватне підприємство «Факторія-17» звернулось до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0011501501 від 19.09.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 67 383 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0011511501 від 19.09.2014 р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 088 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 2 470 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 618 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються виключно на припущеннях податкового органу, та спростовуються первинними документами, наданими під час перевірки, а тому просить задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони по справі до судового засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Факторія-17» за 2 квартал 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 346/15-01/36442173 від 08.09.2014 року, яким встановлено порушення вимог п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, у розмірі 2 470 грн., та заниження суми ПДВ, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ ТД «Палітра» за квітень 2014 року на суму 70 153 грн.

На підставі висновків акту перевірки про наявність зазначених порушень, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0011501501 від 19.09.2014 р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 67 683 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0011511501 від 19.09.2014 р. про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 088 грн., в тому числі за основним платежем - на 2 470 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 618 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно з пунктами 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ ТД «Палітра» 25.03.2013 р. укладено договір № 25/03, за умовами якого, на адресу позивача ТОВ ТД «Палітра» зобов'язано поставити екстракт мильного кореню 66% за визначеною у додаткових угодах до цього договору вартістю.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: податковими накладними № 65 від 25.04.2014 р., № 66 від 18.04.2014 р., видатковими накладними № РН-65 від 25.04.2014 р., № РН-68 від 29.04.2014 р., платіжним дорученням № 544 від 24.04.2014 р., подорожнім листом вантажного автомобіля № 2 від 18.04.2014 р., товарно-транспортною накладною від 25.04.2014 р., посвідченнями якості на товар № 11/14 від 11.04.2014 р., № 19 від 24.04.2014 р. (а.с. 22-31).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання апелянта на те, що контрагентами, що знаходяться на обліку в АР Крим і м. Севастополі, на даний час не виконуються вимоги чинного законодавства України, а саме, не подається звітність з ПДВ, не сплачується ПДВ до бюджету України, а також про неможливість проведення контролюючим органом перевірки контрагента - продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування та сплати ним податкових зобов'язань, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність можливості проведення такої перевірки не свідчить про порушення податкових зобов'язань з боку платника податків-покупця, а також про порушення ним порядку подання податкової звітності. Будь-яких інших порушень вимог податкового законодавства відповідачем в ході проведення камеральної перевірки встановлено не було.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем відповідно до ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що винесене ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська податкові повідомлення-рішення №0011501501, 0011511501 від 19.09.2014 року є неправомірним та підлягають скасуванню.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року по справі № 804/16286/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Повний текст ухвали виготовлено 11.09.2015 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак