Ухвала суду № 50647146, 15.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

О К Р Е М А Д У М К А

Судді Апеляційного суду міста Києва Левенця Б.Б. у справі за позовом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням. (справа № 22ц/796/9730/2015)

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 червня 2015 року позов Подільської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено, виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Подільської районної в місті Києві державної адміністрації судовий збір у розмірі 243,60 грн. (а.с.117-121)

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання за нею права користування вищевказаним житловим приміщенням є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_3 не надано доказів набуття прав на вказану квартиру.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач Подільська районна в місті Києві державна адміністрація посилався на те, що оскільки відповідачка не отримала ордер на квартиру, останню вона зайняла самовільно, а тому підлягає виселенню на підставі частини 3 ст. 116 ЖК України. З такими доводами погодився і суд першої інстанції, додатково пославшись при цьому ще на положення ст.ст. 321, 391 ЦК України, 155 ЖК України.

З такими висновками про задоволення первісного позову погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання іншого жилого приміщення. Самоправно зайнявшими жиле приміщення вважаються особи, які вселилися в це приміщення без будь-яких підстав чи всупереч забороні.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1986 року до 2000 року працювала тепличницею у виробничому агрокомбінаті «Пуща-Водиця». (а.с.85)

Житловий будинок АДРЕСА_1 до 27 вересня 2013 року належав до відомчого житлового фонду ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця». (а.с.50-51, 55, 62, 110, 153)

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 посилалась на те, що у листопаді 1993 року від адміністрації виробничого агрокомбінату «Пуща-Водиця» вона отримала ключі та фактичний дозвіл на проживання у вищевказаній квартирі АДРЕСА_1. (а.с.46, 54 )

Такі пояснення підтверджуються іншими наявними у справі доказами.

Так, сторони не заперечували того, що ОСОБА_3 із 1993 року фактично проживає разом із дітьми у вищевказаній квартирі АДРЕСА_1.

26 серпня 2003 року між ЖЕД ДП агрокомбінат «Пуща-Водиця» і ОСОБА_3 був укладений договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, видана розрахункова книжка для внесення платежів за користування спірною квартирою НОМЕР_1. (а.с.42-43, 69-72)

За довідкою ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» від 01 лютого 2013 року № 116, наданими квитанціями, ОСОБА_3 сплачувала гроші за користування квартирою НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, з власником житлового фонду ОСОБА_3 укладала договір про реструктуризацію заборгованості за користування житлом. (а.с.44, 73-74, 82-83, 87-90)

За пунктом 3 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 вересня 2013 року № 1693 будинок АДРЕСА_1 переданий в комунальну власність територіальної громади міста Києва та до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.(а.с. 5-7)

Вказані докази свідчать, що відповідачка ОСОБА_3 перебуваючи працівником ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» за згодою останнього вселилася до спірної квартири в будинку, який належав до відомчого жилого фонду зазначеного підприємства, тобто не самовільно, а відтак правові підстави для виселення ОСОБА_3 за правилами ч. 3 ст. 116 ЖК України, на мою думку, - відсутні.

Інших підстав первісного позову позивачем у цьому провадженні не зазначено.

Додатково пославшись на положення ст.ст. 321, 391 ЦК України, 155 ЖК України, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, оскільки таких підстав позову позивач Подільська районна в місті Києві державна адміністрація у цьому провадженні не заявляла.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення районного суду в частині задоволення первісного позову підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові.

Суддя Апеляційного суду міста Києва Б.Б.Левенець

15 вересня 2015 року.

Справа № 22-ц/796/9730/2015

Унікальний номер 758/3967/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Гребенюк В.В.

Доповідач Левенець Б.Б.