Постанова № 50614724, 03.11.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/2821/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватної фірми «Юкон» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2011 року № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Юкон» (далі ПФ «Юкон», підприємство, платник податків, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Ковельська МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 жовтня 2011 року № НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Ковельською МДПІ 28 вересня 2011 року було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Актом перевірки зафіксовано порушення з боку ПФ «Юкон» підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: підприємством допущено несвоєчасну сплату в бюджет податку на додану вартість у сумі 32 445,70 грн., визначеного платником податку самостійно в податковій декларації за грудень 2008 року.

На підставі висновків акта перевірки Ковельською МДПІ 05 жовтня 2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобовязання з граничним терміном сплати до 30 січня 2009 року.

Позивач вважає висновки акта перевірки безпідставними та необґрунтованими, а вказане податкове повідомлення-рішення протиправним у звязку із відсутністю з його боку складу правопорушень, посилаючись на які податковий орган визначив суму штрафної (фінансової) санкції.

Так 29 січня 2009 року ПФ «Юкон» на адресу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» було надано платіжні доручення № 855 та № 856 про перерахування грошових коштів на загальну суму 40 268,95 грн. для сплати податків та інших обовязкових платежів до відповідних бюджетів. Дане розпорядження ПФ «Юкон» було прийнято банком до виконання 29 січня 2009 року, однак всупереч вимогам чинного на момент здійснення операцій законодавства та умов договору банківського рахунку від 16 червня 2006 року № 18/КР грошові кошти на бюджетні рахунки не надійшли. 02 лютого 2009 року підприємством повторно сплачено податок, але крім того, предявлено позов про примусове виконання платіжних доручень від 29 січня 2009 року № 855 та № 856. Рішенням господарського суду міста Києва позов у цій частині було задоволено. На примусове виконання рішення господарського суду видано відповідні накази.

З урахуванням наведених обставин позивач вважає, що затримка сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість виникла лише з вини банку, а ПФ «Юкон» було в повній мірі виконано свій обовязок щодо повної та своєчасної сплати податку до бюджету. А тому в силу підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач звільняється від відповідальності.

З цих підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2011 року № НОМЕР_1.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову (а.с.25-27) його вимог не визнав та зазначив, що порушення строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за декларацією за грудень 2008 року виявлено при проведенні документальної невиїзної перевірки, про що складено акт від 29 лютого 2011 року. Так перевіркою встановлено, що податкове зобовязання у сумі 32 445,70 грн. з граничним терміном сплати до 30 січня 2009 року фактично сплачене 02 лютого 2009 року, чим порушено підпункт 5.3.1 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За затримку до 30 календарних днів сплати податкового зобовязання застосовані штрафні санкції на підставі статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з 01 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З цих підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просить їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПФ «Юкон» 24 лютого 2000 року зареєстрована Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 393545 (а.с.7) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 198002/8 (а.с.8); підприємство є платником податків та зборів, з 01 лютого 2005 року підприємство - податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 02429420 (а.с.9).

28 вересня 2011 року на підставі наказу Ковельської МДПІ від 28 вересня 2009 року № 1216 (а.с.12), посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати ПФ «Юкон» узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). За результатами перевірки складено акт № 1104/16-30089470 (а.с.11). Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем строків погашення узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 32 445,70 грн. за декларацією від 20 січня 2009 року № 41629 за грудень 2008 року по терміну сплати 30 січня 2009 року: податкове зобовязання фактично було сплачене 02 лютого 2009 року, чим порушено підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень Ковельською МДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2011 року № НОМЕР_1 (а.с.10), яким позивачу за вчинене до 01 січня 2011 року (до дня набрання чинності Податковим кодексом України), однак виявлене після цієї дати, порушення застосовано штрафні санкції на підставі статті 126 Податкового кодексу України - у розмірі 10 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобовязання, що становить 3 244,57 грн.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні спору судом оскаржуване рішення, прийняте відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). На думку суду, відповідач у даній справі не довів правомірність вказаного рішення з огляду на таке.

Порядок узгодження та сплати податкових зобовязань за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2008 року, визначені чинним до 01 січня 2011 року Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в подальшому знайшло закріплення в статті 57 Податкового кодексу України.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон N 2181-III) визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону N 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як було встановлено судом, ПФ «Юкон» було самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 32 445,70 грн. у податковій декларації за грудень 2008 року, що зареєстрована Ковельською МДПІ 20 січня 2009 року за № 41629 і дана обставина не заперечується сторонами у справі та зафіксована актом перевірки (а.с.11).

Отже, в силу приписів підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону N 2181-III сума такого зобовязання є узгодженою платником податку самостійно, а граничний строк її сплати закінчується 30 січня 2009 року.

Актом перевірки та розрахунку штрафних санкцій від 28 вересня 2011 року (а.с.11-13), встановлено, що податкове зобовязання у сумі 32 445,70 грн. фактично сплачене (зараховане) до бюджету 02 лютого 2009 року, тобто, із затримкою від граничної дати сплати на 3 дні.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України визначено: «У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу». З урахуванням зазначених вище норм податкового законодавства і прийняте податкове повідомлення-рішення від 05 жовтня 2011 року № НОМЕР_1.

Однак суд із висновками податкового органу щодо сплати позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 32 445,70 грн. за декларацією за грудень 2008 року з порушенням строку не погоджується.

Як було встановлено судом, позивачем 29 січня 2009 року предявлено до виконання Відкритому акціонерному товариству комерційний банк «Надра» платіжне доручення № 855 на суму 32 449,00 грн. для сплати податку на додану вартість за грудень 2008 року (а.с.17). Відносини щодо відкриття та подальшого обслуговування банком поточного рахунку позивача врегульовані договором 26 червня 2006 року № 18/КР, відповідно до якого позивач має право вільно розпоряджатися належними йому коштами, що є на рахунках з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-ІII «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, договору банківського рахунку від 26 червня 2006 року, укладеного між ПФ «Юкон» та Відкритим акціонерним товариством Комерційний «Надра» № 18/КР, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Згідно із пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону при використанні розрахункового документа ініціювання вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Платіжне доручення від 29 січня 2009 року № 855 було прийняте банком, однак не виконане своєчасно. Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 19 січня 2010 року (а.с.1416) у справі № 23/425 за позовом ПФ «Юкон» до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (далі - банк). Судовим рішенням також встановлено, що у даному випадку банк неправомірно обмежив право розпорядження власником (позивачем) належним йому майном грошовими коштами, які знаходилися на зберіганні. Відповідач (банк) не мав правових підстав затримувати перерахування коштів, які є власністю позивача.

Вказаним рішенням суду позов задоволено частково та зобовязано відповідача в даній справі виконати платіжне доручення від 29 січня 2009 року № 855. На виконання рішення суду, що набрало законної сили, 02 лютого 2010 року, видано наказ № 23/425 (а.с.19). 04 лютого 2010 року наказ господарського суду був виконаний банком (а.с.29).

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлені судовим рішенням в господарській справі обставини щодо ПФ «Юкон» доказуванню не підлягають.

Відповідно до пункту 3, 4 статті 9 Закону України 25 червня 1991 року N 1251-XII «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення правовідносин) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону N 2181-III за порушення строків перерахування податків, зборів (обовязкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обовязкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Відповідно до підпункту16.5.2 пункту 16.5 статті 16 цього ж Закону днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Оскільки судом встановлено, що позивач своєчасно ініціював перед банком переказ коштів з банківського рахунку шляхом подання 29 січня 2009 року платіжного доручення № 855 на суму сумі 32 449,00 грн. для сплати податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 32 445,70 грн., при цьому банк безпідставно не виконав доручення клієнта про переказ коштів і з вини банку були порушені строки перерахування до бюджету вказаного у платіжному дорученні від 29 січня 2009 року № 855 податку, тому суд вважає, що позивач належним чином виконав свій обовязок із сплати узгодженої суми податкового зобовязання, а відтак у відповідача не було правових підстав для застосування штрафних санкцій.

При цьому суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що днем сплати узгодженої суми податкового зобовязання є день надходження коштів на відповідні рахунки, оскільки такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

02 лютого 2009 року позивач повторно сплатив податок на додану вартість у сумі 32 449,00 грн., про що Ковельська МДПІ повідомлена листом підприємства від 03 березня 2009 року № 15 (а.с.28), хоча свій обовязок зі сплати податку за грудень 2008 року позивач у повному обсязі уже виконав 29 січня 2009 року.

Інші доводи відповідача не спростовують встановлених судом обставин, які підтверджують доводи позивача.

З урахуванням наведеного вище суд вважає, що Ковельська МДПІ як субєкт владних повноважень не довела правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафної санкції, оскільки і Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», і Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент виникнення правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) та регулює спірні відносини, а також, крім того, ПК України, яким керувався відповідач при проведенні перевірки вказують на те, що подавши 29 січня 2009 року у встановленому порядку до обслуговуючого банку належним чином оформлене і прийняте банком платіжне доручення на сплату податку, позивач як платник податків не допустив порушення податкового законодавства.

Отже, податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ від 05 жовтня 2011 року № НОМЕР_1 є протиправним, а тому позовні вимоги відповідно є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене, з Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 3,40 грн. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 160, 162, 163 КАС України, на підставі статті 16 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції від 05 жовтня 2011 року № НОМЕР_1.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватної фірми «Юкон» судові витрати у сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 08 листопада 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк