Постанова № 50614723, 20.07.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2011 року Справа № 2а/0370/1733/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер» (надалі ТзОВ «Полімер», позивач, підприємство) звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Ківерцівська МДПІ, відповідач) про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працівниками Ківерцівської МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Полімер». Актом перевірки від 30 травня 2011 року встановлено порушення підприємством п.1.7 ст.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ) за жовтень 2010 року підлягає зменшенню на 108 761,00 грн., а ПДВ, яке необхідно сплатити в бюджет, - донарахуванню у сумі 23 264,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на 29 080,00 грн. (з них 23 264,00 грн. за основним платежем та 5 816,00 грн. за штрафними санкціями), та № НОМЕР_2, яким зменшено відємне значення ПДВ на 108 761,00 грн.

Позивач вважає висновки акта перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірними та такими, що не відповідають дійсності з таких підстав.

Зазначеним вище актом перевірки факт здійснення в жовтні 2010 року торгових операцій між ТзОВ «Полімер» та Відкритим акціонерним товариством завод «Полімер» (ВАТ завод «Полімер») у цілому підтверджено; під час перевірки підприємство мало в наявності належним чином оформлені податкові накладні, видані продавцем - ВАТ завод «Полімер», який на момент здійснення торгових операцій перебував в реєстрі платників ПДВ і його підприємницька діяльність в установленому законом порядку не була припинена.

Однак на підставі того, що контрагент не подав податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року та щодо нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, податковий орган прийшов до висновку, що ТзОВ «Полімер» станом на 01 листопада 2010 року не підтверджено податковий кредит в сумі 132 025,00 грн. по постачальнику першої ланки - ВАТ завод «Полімер», що і спричинило зменшення Ківерцівською МДПІ відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту та збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет.

Висновки податкового органу суперечать чинному законодавству з огляду на те, що ТзОВ «Полімер» у повній мірі виконано свої зобовязання щодо декларування та сплати належних йому сум ПДВ в ціні товару; платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку: така відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Оскільки підприємством виконано усі умови, визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Відповідач заяву про визнання позову чи письмові заперечення проти позову суду не подав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду (а.с.25; 65), про причини неприбуття у судове засідання представника не повідомив.

Відповідно до правил ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Полімер» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТзОВ «Полімер» 20 січня 2003 року зареєстроване Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області як юридична особа, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 20 січня 2003 року серії А00 № 447870 (а.с.28), та з 24 січня 2003 року перебуває на обліку як платник податків та зборів в Ківерцівській МДПІ. Підприємство є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 27 січня 2003 року № 02399592 (а.с.29).

З 17 по 23 травня 2011 року працівниками Ківерцівської МДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Полімер» з питань достовірності задекларованого відємного значення з ПДВ за жовтень 2010 року. За результатами перевірки 30 травня 2011 року Ківерцівською МДПІ було складено акт № 304/2301/32328478 (а.с.6-10), у якому зафіксовано порушення п.1.7 ст.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР): підприємству зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту на 108 761,00 грн. за жовтень 2010 року та донараховано ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 23 264,00 грн.

На підставі акта перевірки 16 червня 2011 року Ківерцівською МДПІ було прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ на 29 080,00 грн., з них 23 264,00 грн. основного платежу та 5 816,00 грн. штрафних санкцій (а.с.11), та № НОМЕР_2 про зменшення суми відємного значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом на 108 761,00 грн. (а.с.12).

Пунктом 56.18 ст.56 Податкового кодексу України (чинного з 01 січня 2011 року, далі ПК України) передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні спору судом оскаржувані рішення, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

На думку суду, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та висновків акту перевірки про допущені позивачем порушення податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи з наступних підстав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР.

Так відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, у розрахунку суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, бере участь податковий кредит платника податків.

Згідно з п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення ПДВ до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Частиною 1 ст.138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, оскільки позивач вказує на те, що мав право віднести до складу податкового кредиту у жовтні 2010 року суму ПДВ 132 025,00 грн. у звязку з придбанням товару на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, що підтверджують господарську операцію, а відповідач стверджує, що у ТзОВ «Полімер» таке право відсутнє у звязку із тим, що станом на 30 травня 2011 року факт отримання податкових накладних по постачальнику першої ланки - ВАТ завод «Полімер» не підтверджено, тому перевірці судом підлягають фактичні дані про наявність права у позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у жовтні 2010 року у сумі 132 025,00 грн. по постачальнику ВАТ завод «Полімер».

Так, судом встановлено, що позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року, в якій визначено суму податкового кредиту у розмірі 129 031,00 грн. В подальшому позивачем подавались уточнюючі декларації, де сума податкового кредиту позивача усього становить 261 056,00 грн., із них по взаємовідносинах з ВАТ завод «Полімер» - 132 025,00 грн., що відображено в акті перевірки (а.с.8, зворот).

Зазначена сума податкового кредиту була сформована позивачем на підставі операцій з купівлі-продажу основних засобів, товарність яких, як вбачається з акту перевірки, податковим органом під сумнів не ставиться.

Так до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року ТзОВ «Полімер» було віднесено ПДВ згідно з податковими накладними від 12 жовтня 2010 року № 327 (а.с.85) в сумі 3 382,50 грн., від 13 жовтня 2010 року № 333 (а.с.86) в сумі 8 156,00 грн., від 14 жовтня 2010 року № 334 (а.с.84) в сумі 7 200,00 грн., від 18 жовтня 2010 року № 336 (а.с.83) в сумі 4 117,00 грн., від 19 жовтня 2010 року № 337 (а.с.87) в сумі 33 270,00 грн., від 25 жовтня 2010 року № 340 (а.с.94) в сумі 8 070,00 грн., від 26 жовтня 2010 року № 341 (а.с.91) в сумі 41 600,00 грн., від 27 жовтня 2010 року № 342 (а.с.88) в сумі 26 229,00 грн.

Зазначені суми податкового кредиту, а також перелічені податкові накладні були не визнані податковим органом лише з тих підстав, що відповідно до відповіді Луцької обєднаної державної податкової інспекції на запит Ківерцівської МДПІ від 17 лютого 2011 року № 609/7/15-122 ВАТ завод «Полімер» не подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року; згідно з даними інформаційно-аналітичної системи Державної податкової адміністрації України щодо розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів стосовно ВАТ завод «Полімер» наявний запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9).

Разом з тим, судом встановлено, що 30 листопада 2010 року між позивачем та ВАТ завод «Полімер» було укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу обєктів нерухомості № 937, відповідно до умов якого продавець (ВАТ завод «Полімер») передає у власність покупцеві (ТзОВ «Полімер») обєкти нерухомості на загальну суму 387 792,01 грн., а покупець зобовязаний їх прийняти та сплатити їх вартість (а.с.69-71).

Крім того, між позивачем та ВАТ завод «Полімер» здійснювались і інші операції з купівлі майна, товарність яких не заперечується податковим органом.

Про виконання зобовязання з оплати товару (обєктів нерухомості та іншого майна) свідчать банківські виписки по рахунку ТзОВ «Полімер» (а.с.30-37). Факт передачі товару від продавця до покупця підтверджується актом приймання-передачі нежитлових приміщень згідно з договором купівлі-продажу (а.с.10), актом приймання-передачі майна, видатковими накладними (а.с.89-90; 95-97). Право власності позивача на зазначені обєкти нерухомості підтверджується витягами про державну реєстрацію прав, з яких вбачається, що підставами виникнення прав власності на обєкти нерухомості є саме договір купівлі-продажу від 30 листопада 2010 року № 937 (а.с.72-82), а також свідоцтвами про реєстрацію машин, де власником зазначений ТзОВ «Полімер» (а.с.98-99).

Відповідно до п.7.1., пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону N 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Так, в ході виконання господарських операцій з продажу нерухомого та іншого майна ВАТ завод «Полімер» виписано та отримано позивачем податкові накладні від 12 жовтня 2010 року № 327 (а.с.85), від 13 жовтня 2010 року № 333 (а.с.86), від 14 жовтня 2010 року № 334 (а.с.84), від 18 жовтня 2010 року № 336 (а.с.83), від 19 жовтня 2010 року № 337 (а.с.87), від 26 жовтня 2010 року № 341 (а.с.91), від 27 жовтня 2010 року № 342 (а.с.88), які були належним чином оформлені, як того вимагає Закон N 168/97-ВР; зауваження до форми та змісту вказаних податкових накладних з боку Ківерцівської МДПІ в акті перевірки відсутні.

На підставі виписаних ВАТ завод «Полімер» податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит з урахуванням вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону N 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Як вбачається з рішення від 24 травня 2011 року № 123 (а.с.58-59), анулювання реєстрації платника ПДВ ВАТ завод «Полімер», зареєстрованого 01 жовтня 1997 року, проведено 23 травня 2011 року у звязку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ВАТ завод «Полімер.

Однак, на думку суду, зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит у жовтні 2010 року, оскільки операції купівлі-продажу між позивачем та ВАТ завод «Полімер» були здійснені у період дійсності свідоцтва реєстрації платника ПДВ ВАТ завод «Полімер».

Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.60-61) підтверджується наявність правосубєктності у контрагента позивача ВАТ завод «Полімер»: юридична особа, зареєстрована 26 березня 1992 року та станом на 06 липня 2011 року не припинена.

Суд також не бере до уваги висновки відповідача про необхідність зменшення суми податкового кредиту позивачу з тієї підстави, що його контрагент ВАТ завод «Полімер» не прозвітувався перед податковими органами шляхом подання декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, виходячи з наступного.

У п.1.3 ст.1 Закону N 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару, що підтверджується податковими, видатковими накладними та банківськими виписками, відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналізуючи норми чинного на час виникнення податкових правовідносин законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення порушення з боку позивача п.1.7 ст.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР, а включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні обєктів нерухомості та інших товарів у ВАТ завод «Полімер», здійснені у відповідності до вимог цього Закону.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто, такими, що прийняті без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийнятті рішень, а тому є неправомірними. Відтак позов слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст.2, 71, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 16 червня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 25 липня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк