Постанова № 5060526, 12.10.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 6.6.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 року Справа № 2а-24988/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Горпенюк О.А.

та

представників сторін:

від позивача - державний податковий інспектор юридичного відділу

Скапенко В.О. (довіреність від 17.07.2009 № 8626/10-25)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області

до підприємства Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області

про стягнення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231631,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2009 року державна податкова інспекція у м. Красний Луч Луганської області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з підприємства Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231631,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Підприємство Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у м. Красний Луч Луганської області як платник податків.

Згідно довідки від 27 березня 2009 року № 141-17/08680342 про результати планової виїзної перевірки з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів і других самохідних машин та механізмів та акта звірення суми заборгованості з податку з доходів фізичних осіб від 01 липня 2009 року підприємство Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області має заборгованість перед бюджетом з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231631,98 грн.

Оскільки відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, державна податкова інспекція у м. Красний Луч Луганської області просить стягнути з підприємства Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі у розмірі 231631,98 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Підприємство Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області як платник податків знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у м. Красний Луч Луганської області.

Підприємство Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом (податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону).

Згідно із пунктом 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування, надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету врегульовано статтею 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»:

- податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону;

- податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом, банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;

- я кщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно із підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування згідно із пунктом 3.5 статті 3 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку з доходів фізичних осіб відповідно підпункту 16.3.4 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу.

Згідно із підпунктом 16.3.5 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Питання фінансової відповідальності за порушення норм Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» врегульовано у статті 20 цього Закону.

Згідно із підпунктом «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є податкові агенти.

Згідно із підпунктом «а» підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - є така особа - податковий агент.

У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Плановою виїзною перевіркою з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та податку з власників транспортних засобів і других самохідних машин та механізмів за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року встановлено, що підприємство Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області станом на 31 грудня 2008 року має заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 597294,29 грн. Довідка про результати планової виїзної перевірки від 27 березня 2009 року № 141-17/08680342 підписана директором та головним бухгалтером відповідача без заперечень та зауважень (арк. справи 10-16).

Згідно акта звірення суми заборгованості з податку з доходів фізичних осіб від 01 липня 2009 року, який підписаний сторонами по справі без заперечень та зауважень, заборгованість підприємства Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області по податку з доходів фізичних осіб зменшилась і складає 231631,98 грн. (арк. справи 3).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Згідно із пунктом 11 статті 10 Закону України 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, серед іншого, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені, а податкові органи відповідно до пункту 30 статті 2 Бюджетного кодексу України є органами, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Враховуючи те, що активи платника податків відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, а також те, що відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231631,98 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 жовтня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства Краснолуцької виправної колонії № 19 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (ідентифікаційний код 08680342, місцезнаходження: 94560, Луганська область, м. Красний Луч, м. Вахрушеве, вул. Мира, буд. 20) в доход місцевого бюджету м. Красний Луч податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 231631,98 грн. (двісті тридцять одна тисяча шістсот тридцять одна гривня дев'яносто вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 19 жовтня 2009 року.

Суддя   Т.І. Чернявська