Рішення № 50577187, 15.09.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3993/15-ц

Провадження № 2/643/2356/15

15.09.2015року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сиротникова Р.Є.

при секретарі Новаковій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору та відшкодування моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.03.2015 року звернувся до суду із позовом о відповідача, в якому зазначив, що у червні 2014 року він уклав договір на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку (телекомунікаційні мережі та мережі Інтернет) з продавцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, що здійснює торгівлю мобільними телефонами через сайти, зокрема: www.grandwatch.com.ua.

На сайті відповідача www.grandwatch.com.ua позивач замовив мобільний телефон копію iPhone 5S HD White Edition, ціною 1999 грн. (процесор МТК МТ 6589 Quad-Core ARMv7 Processor, 1400MHz). Даний факт підтверджується Експрес-накладними та Декларацією на пересилання поштових відправлень ОСОБА_3 Пошти та записами телефонних розмов із відповідачем. Але 05.06.2014 року позивач отримав ОСОБА_3 Поштою інший мобільний телефон копію iPhone 5S процесор MD 298ZP/A із гіршими характеристиками, який він не замовляв. Окрім того, відповідачем не надано гарантійний талон, як вказано на сайті відповідача, а також чек на товар.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правилами продажу товарів на замовлення та поза торгівельними або офісними приміщеннями», затвердженими наказом Міністерства економіки України 19.04.2007 року.

Позивач, користуючись своїм правом наданим йому відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. 2.5, 2.6, 2.7 «Правил продажу товарів на замовлення та поза торгівельними або офісними приміщеннями», затверджених наказом Міністерства економіки України 19.04.2007 року, зателефонував за вказаним на сайті телефонами та повідомив про розірвання договору та домовився про те, що він поверне телефон, який не відповідає його замовленню ОСОБА_3 Поштою, а відповідач поверне йому усі сплачені ним кошти.

11 червня 2014 року позивач повернув ОСОБА_3 Поштою відповідачу телефон копію iPhone 5S процесор MD 298ZP/A (експрес-накладна №59000061876380), тобто фактично 11.06.2014 року позивач розірвав договір із відповідачем, який повинен був здійснити повернення сплаченої суми грошей за продукцію.

Але відповідач, натомість, відправив на адресу позивача ОСОБА_3 Поштою 27.06.2014 року телефон копію iPhone 5S процесор MD 298ZP/A.

25.07.2014 року позивач направив відповідачу претензію про повернення коштів, яку відповідач отримав 01.08.2014 року, але станом на день звернення до суду грошові кошти позивачу повернуто не було.

В зв'язку із викладеним позивач був змушений звернутися до суду із позовом, який під час розгляду справи уточнив, та просив суд стягнути з відповідача на його користь за невиконання покладеного на нього обовязку суму грошей за продукцію в розмірі 1999,00 грн.; витрати, повязані із поверненням продукції 85,00 грн.; неустойку 8982,04 грн.; 3% річних 7382 грн.; інфляційні витрати 1139,16 грн., а всього в сумі 12279,02 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх збільшення, підтримали, та посилаючись на факти, викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Відповідач на судове засідання не зявилась, до його початку подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що вважає вимоги ОСОБА_1 незаконними, безпідставними та необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та в їх задоволенні просить відмовити, з наступних підстав. Відповідач зазначила в запереченнях, що вона дійсно є фізичною особою-підприємцем та займається торгівлею мобільними телефонами, але позивач необґрунтовано зазначив, що саме вона продала йому мобільний телефон iPhone 5S. Як вбачається з експрес-накладної «Нова Пошта» доданою позивачем до позову, відправлення та отримання товару здійснював ОСОБА_4. Відповідач стверджує, що вона є неналежним відповідачем по справі, в зв'язку із тим, що ніякого договору купівлі-продажу вона не укладала, телефон нікому дистанційно не направляла та не отримувала ніяких грошей. Крім того, відповідач зазначила, що оскільки вона не укладала із позивачем договору купівлі-продажу, не отримувала від нього телефон, а отже між нею та позивачем не було ні факту укладання, ні факту розірвання договору купівлі-продажу.

Крім того, відповідач зазначила, що оскільки вона не є продавцем в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже не зобовязана сплачувати вказані в позові суми грошових коштів.

Також, відповідач в своїх запереченнях зазначила, що оскільки вона не є продавцем, товар не продавала, грошей за нього не отримувала, вона є неналежним відповідачем по справі та не зобовязана відшкодовувати позивачу моральну шкоду.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, ознайомившись із письмовими запереченнями відповідача, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що за допомогою служби експрес-доставки «Нова Пошта» з м. Кривий Ріг, відділення №11 від приватної особи (контактна особа ОСОБА_4) 05.06.2014 року на адресу приватної особи ОСОБА_1 до відділення №8 «ОСОБА_3 Пошти» в м. Харкові, надійшло поштове відправлення, відповідно до експрес-накладної №59000060898108 (копія якої є в матеріалах справи), вартість якого зазначена як 1999,00 грн. (опис відправлення «інші запчастини»).

З наданої позивачем до суду копії декларації на пересилання поштових відправлень №5900061255309 від 05.06.2014 року, вбачається, що з відділення «ОСОБА_3 Пошти» №8 в м. Харкові від приватної особи ОСОБА_1 до м. Кривий Ріг, відділення «ОСОБА_3 Пошти» №11 на ім'я приватної особи ОСОБА_4 здійснено поштове відправлення (поштовий переказ) оголошеною вартістю 1999,00 грн. документи Ц1П1999 (17778572).

Матеріали справи містять, також, копію Експрес-накладної №59000061876380 від 11.06.2014 року, яка підтверджує факт відправлення позивачем, ОСОБА_1 на адресу ПП ОСОБА_2 до м. Кривий Ріг, поштового відправлення (повний опис відправлення «інша дрібна побутова техніка») оголошеною вартістю 2000,00 грн. та копію експрес-накладної №59000064166110 від 27.06.2014 року, згідно якої з м. Кривий Ріг від ПП ОСОБА_2 (контактна особа ОСОБА_4) в м. Харкові ОСОБА_1 отримав поштове відправлення (повний опис відправлення «інші запчастини») оголошено вартістю 1300 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає абозобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає абозобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1ст. 673 ЦК Українипродавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Так статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів», визначено такі терміни, як: договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку; договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, - договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні або офісні приміщення продавця; електронне повідомлення - інформація, надана споживачу через телекомунікаційні мережі, яка може бути у будь-який спосіб відтворена або збережена споживачем в електронному вигляді.

Відповідно до частини 1статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з пунктом 2 частини 2статті 22 ЦК України, прямими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно дост. 22 ЦК Українидля застосування цивільно-правової відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

До того ж, згідно з ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи спори про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець уст. 1166 ЦК Українивідносить: а) наявність шкоди; б) протиправну поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вину.

Перераховані підстави визнають загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Розглядаючи протиправність поведінки заподіювача шкоди, необхідно відзначити, що це поведінка, яка заборонена законом.

Відповідно до змісту ст. ст.10,11,58-60 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та враховуючи обставини на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про те, що витрати, які зазнав позивач, не є реальними збитками в розумінніст. 22 ЦК України, оскільки вони не є втратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також не є витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем за час розгляду справи судом не надано до суду жодного належного доказу на підтвердження того факту, що він взагалі укладав із відповідачем будь-які угоди про придбання мобільного телефону копію iPhone 5S HD White Edition, ціною 1999 грн. (процесор МТК МТ 6589 Quad-Core ARMv7 Processor, 1400MHz), отримував саме від відповідача будь-які товари, сплачував будь-які кошти відповідачу, та що відповідач ці кошти отримував, тощо.

Клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача чи заміну неналежного відповідача під час розгляду справи судом від сторін не надходило.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь неустойки, індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди суд також вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі, суд, відповідно до положень ч.4 ст. 88 ЦПК України, відносить на рахунок держави.

З рахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 59, 60, 61 ч.4, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України ст.ст. 22, 655,673,1166 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору та відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Суддя Р.Є. Сиротников