Ухвала суду № 5052217, 28.09.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

28.09.2009           Справа № 2-а-8780/08/1/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Кучерука О.В.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Іщенко Г.М.                      секретар судового засідання          Олефіренко О.В.

за участю представників сторін:

представник позивача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" - Силич Людмила Євгенівна, довіреність № 2520 від 21.08.2009; представник відповідача Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,- розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 16.03.09 по справі №2-а-8780/08/1/0170

за позовом           Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Маяковського, 2,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до           Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

                    09.12.2008 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000132300/0 від 01.10.2008 року та № 0010392301/0 від 01.10.2008 року. (а.с. 3)

                    Позов мотивований тим, що на ділянках, по яким винесено податкове повідомлення-рішення, знаходяться газорозподільні пункти, які є невід'ємною частиною газопроводів; дані газорозподільні пункти та газопроводи є об'єктами, які знаходяться у власності держави; позивачу ці об'єкти передані на баланс лише з метою обслуговування; правових підстав для сплати орендної плати за ці землі та податку на землі немає.

                    Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 року у справі № 2-а-8780/08/1 (суддя - Трещова О.Р.) у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" відмовлено. (а.с. 82-87)

                    Постанова суду мотивована тим, що відповідачем відповідно до вимог підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

                    Не погодившись з рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача. (а.с. 93-95)

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати - договір оренди; для внесення відомостей про землю в державний земельний кадастр необхідний або державний акт на право власності на землю, або державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; позивач не має вищезазначених документів; тому не має правових підстав для внесення відомостей про земельні ділянки в державний земельний кадастр; позивач не має сплачувати земельний податок, оскільки не є власником цієї землі та не відноситься до категорії осіб, котрі відповідно до вимог Закону України "Про плату за землю" повинні сплачувати земельний податок; також позивач не має сплачувати орендну плату.           

                    Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

                    Судом встановлено, що 01.10.2008 року відповідачем був складений акт про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1123/23-0/23893680 (а.с. 19-61), відповідно до якого встановлено заниження податку на землю.          

                    09.10.2008 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000132300/0 на суму штрафних санкцій - 281,40 грн. на підставі акту перевірки №1123/23-0/23893680 від 01.10.2008 року встановлено порушення статті 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року (а.с. 7) та податкове повідомлення-рішення №00010392301/0 на суму штрафних санкцій - 226,10 грн. (а.с. 8)

                    Наявність у користуванні позивача земельних ділянок підтверджується листом Армянського міського відділу земельних ресурсів від 30.01.2007 року за № 827-07 (а.с. 62) та довідкою Красноперекопського міського відділу земельних ресурсів від 23.01.2006 року за № 44/10-08-9/2 (а.с. 63), в яких зазначено, що відповідно до даних земельного кадастру земельні ділянки знаходяться в користуванні позивачем.

          Відповідно до частини першої статті 11 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

          Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

          Відповідно до пункту 4.1.4 статті 4 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

          Згідно підпункту а) пункту 4.2.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

          Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

          Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

          Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

          Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обов'язок сплати податку за землю пов'язаний саме з фактом використання землі, а не наявністю правовстановлюючих документів на земельні ділянки та з правом державної власності на неї. Відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки не може бути підставою для несплати земельного податку при фактичному землекористуванні. Тому позивач є суб'єктом, який повинен сплачувати податок на землю у зв'язку з використанням землі.

          Позивачем в 2007-2008 роках не надано відповідачу податкових розрахунків земельного податку та не сплачувалося податку за земельні ділянки, що знаходяться у користування позивача та розташовані за адресами:

          м. Армянськ, мкрн. Васильєва, 3;

          м. Армянськ, вул. Гайдара, 14;

          м. Армянськ, мкрнл. Корявко, 4

          м. Красноперекопськ, вул. Озерна;

          м. Красноперекопськ, вул. Калініна;

          м. Красноперекопськ, вул. Озерна;

          м. Красноперекопськ, вул. Шевченко;

          м. Красноперекопськ, 10 мкрн.

                    Тому позивач повинен був відповідно до статті 14 Закон України "Про плату за землю" самостійно обчислити суму земельного податку станом на 1 січня до 1 лютого поточного року та подати відповідачу податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

                    У зв'язку з тим, що позивачем самостійно не обчислена сума земельного податку, відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання платника податків та винесені податкові повідомлення-рішення.

                    Згідно статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

                    З акту перевірки №1123/23-0/23893680 від 01.10.2008 року вбачається, що відповідачем здійснено розрахунок суми податку на землю у розмірі одного відсотка від грошової оцінки земельних ділянок, що відповідає чинному законодавству України.

                    Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000, № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

                    Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем відповідно до вищезазначеної норми законодавства правомірно застосовані штрафні санкції у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

                    Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000132300/0 від 01.10.2008 року та № 0010392301/0 від 01.10.2008 року.

          Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.                                                            

                    Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

УХВАЛИВ:

                    Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 року у справі № 2-а-8780/08/1 залишити без задоволення.

                    Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2009 року у справі № 2-а-8780/08/1 залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 жовтня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              О.В.Кучерук

Судді           підпис                               Г.П.Ілюхіна підпис                               Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Суддя                                                             О.В.Кучерук