Ухвала суду № 5052210, 08.12.2008, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

08.12.2008 Справа № 22-а-1703/08

Попередня справа № 2-29/6623-2008                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Єланської О.Е. , Курапової З.І.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. за участю представників сторін:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Заря" не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність .

представник відповідача Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим не з’явився, до початку судового засідання надіслав до суду телеграму про розгляд справи у його відсутність

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойська об'єднана Державна податкова інспекція в АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя ) від 09.09.08 по справі №22-а-1703/08

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Заря" (вул. Кірова, 77,м.Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

до           Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30,м. Джанкой,96100)

Про скасування податкових повідомлень-рішень

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2008р. по справі № 2-29/6623-2008А позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря»до Джанкойської ОДПІ задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0070981501/01364/15-1 від 21.11.2007р. на суму 7011,51грн., №0000241830/0 від 15.02.2007р. та №0000241830/1 від 05.04.2007р. на суму 25854,87грн., №0000761830/0654/15-1 від 15.06.2007р. на суму 9293,73грн. В частині позовних вимог про відміну актів невиїзної документальної перевірки з питання сплати податку на додану вартість №121/15-124862077 від 07.02.2007р., № 43/15-1 від 04.06.2007р., №1425/15-1 від 15.12.2007р. провадження по справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв’язку з відмовою позивача від вимог.

Постанова суду мотивована тим, що висновки актів перевірок, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам, а тому їх винесення є безпідставним та не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що перевірка позивача за період з 22.07.2001р. до 09.02.2004р. (граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за 2003 рік) є необґрунтованою, а нараховані за цей час згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0000241830/0 від 15.02.2007р. та №0000241830/1 від 05.04.2007р. (всього на суму 25854,87грн.) штрафні санкції в розмірі 22234,63 грн. є безпідставними, оскільки для їх нарахування пропущено передбачений п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст.. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. строк давності.

Нарахування відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. штрафних санкцій за порушення строків сплати боргу за договором про розстрочення № 11 від 23.05.2001р. суд також визнав протиправним.

Не погодившись з постановою суду, Джанкойська ОДПІ звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим та в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що запрошення на проведення перевірок за спірними податковими повідомленнями-рішеннями ним позивачу направлялись, а тому висновки суду першої інстанції про порушення Джанкойською ОДПІ вимог Порядку № 327 є безпідставними.

Також вказує, що для проведення невиїзних документальних перевірок з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань відповідно до чинного законодавства не вимагається вивчення первинних документів платника податків (платіжних доручень), а факти порушень виявлені ним при використанні документів, поданих їй Державним казначейством України в електронному вигляді та відображені в АРМ «облік платників податків»та АІС «Облік податків та платежів».

Крім того, вважає, що п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., відповідно до якого податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, в порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення по різних податках і зборах (обов’язкових платежах) –в рівних пропорціях, є нормою законодавства, яка наділяє органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника, у зв’язку з чим висновки суду про не наведення відповідачем такої норми законодавства вважає необґрунтованими.

Будь-які інші обґрунтування вимог апелянта про скасування постанови суду першої інстанції із зазначенням того, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, в апеляційній скарзі відсутні.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, просить в її задоволенні відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. У судове засідання, що було призначено на 08.12.2008 року позивач не з’явився, згідно клопотання просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач Джанкойська об'єднана Державна податкова інспекція в судове засідання не з'явилась, надала клопотання про розгляд справи у відсутність її представника та за матеріалами що є у справі.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, та надали клопотання про розгляд справи у їх відсутність, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05-07.02.2007р. Джанкойською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря»до бюджету податку на прибуток за період 22.07.2001р. –22.01.2007р., за результатами якої складено акт перевірки № 121/15-1/24862077 від 07.02.2007р.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону України податковим повідомленням-рішенням №0000241830/0 від 15.02.2007р. (після оскарження №0000241830/1 від 05.04.2007р.) застосовані штрафні санкції в розмірі 25854,87грн.

01-04.06.2007р. Джанкойською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря»до бюджету податку на прибуток за період 16.08.2004р. -30.03.2007р., за результатами якої складено акт перевірки № 543/15-1 від 04.06.2007р.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону України податковим повідомленням-рішенням №0000761830/0654/15-1 від 15.06.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 9293,73грн.

14-15.11.2007р. Джанкойською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря»до бюджету податку на прибуток за період 30.12.2006р. –24.10.2007р., за результатами якої складено акт перевірки № 1425/15-1 від 15.11.2007р.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на прибуток, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону України податковим повідомленням-рішенням №0070981501/01364/15-1 від 21.11.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 7011,51грн..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Абзац „б” п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

В свою чергу, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, визначає, що платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі, коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Абзац 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі –Порядок № 327), визначає, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з п. 1.11 Порядку у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Судовою колегією досліджені надані відповідачем докази на підтвердження направлень позивачу запрошень на проведення перевірок, акти по яким покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з чим судова колегія доходить висновку, що в цій частині вимоги Порядку № 327, Джанкойською ОДПІ не були порушені.

В той же час, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права при винесенні спірної постанови, у зв’язку з чим вважає апеляційну скаргу Джанкойської ОДПІ необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.          

П. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»від 05.04.2001р. №2346-Ш, з наступними змінами і доповненнями, визначає, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Дата прийняття розрахункового документу на виконання фіксується банком. При цьому, під переказом розуміється рух певної суми грошових коштів з метою їх зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (ст. 1 Закону).

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної ДПІ України № 37 від 12.05.1994р. (в редакції наказу ДПА України № 342 від 03.09.2001р.) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.1994р. за № 114/323, а також Інструкції, затвердженої Наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005р., облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації.

Також, в силу п. 5.3 Інструкції № 37 дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. При цьому, при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів, тому надані Державним казначейством відповідачу документи не можуть містити інші, ніж платіжні доручення платника податків, данні.

В той же час, співставивши відображені в актах перевірок данні про оплату боргу з наданими позивачем платіжними дорученнями та актами вилучення готівки, судова колегія встановила, що ці відомості не співпадають.

Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) документи з відповідними призначеннями платежів, а не дані особового рахунку, в якому погашення податкової заборгованості відображається відповідачем на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, тобто при погашенні за рахунок коштів платника податків, спрямованих на оплату поточних зобов’язань, в рахунок погашення податкового боргу, а не на підставі платіжних доручень платника податків та вказаних ним призначень платежів, що і призвело до відображення порушення граничних строків за даними ДПІ та нарахування спірних штрафних санкцій.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7., п. 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що для проведення перевірок вчасності сплати податкових зобов’язань не вимагається дослідження первинних документів, суперечать вимогам законодавства.

Нарахування ж штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, особовий рахунок не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобов’язань, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необґрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

З акт перевірки № 121/15-1/24862077 від 07.02.2007р. судова колегія вбачає, що підставою для застосування податковим повідомленням-рішенням №0000241830/0 від 15.02.2007р. (після оскарження - №0000241830/1 від 05.04.2007р.) штрафних санкцій в розмірі 25854,87грн. є висновок Джанкойської ОДПІ про порушення строків сплати податкового боргу, нарахованого за актом документальної перевірки № 0065/23 від 18.07.2001р., договору розстрочки № 11 від 23.05.2001р., а також податкових декларацій з податку на прибуток № 5282 від 07.05.2003р., № 9867 від 07.08.2003р., № 17718 від 22.12.2003р., № 21922 від 09.02.2004р., № 6126 від 07.05.2004р., № 23975 від 20.12.2005р., № 28550 від 08.02.2005р., № 7295 від 06.05.2006р., № 12778 від 25.07.2006р. та № 19827 від 02.11.2006р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності нарахування вказаних санкцій з огляду на наступне.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах залежно від кількості днів прострочки.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови: податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений Законом N 2181.

Порушення ж позивачем умов договору розстрочки, укладеного з Джанкойською ОДПІ, № 11 від 23.05.2001р., не може бути підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., оскільки терміни сплати розстроченого податкового зобов'язання передбачено не Законом N 2181, а договором про розстрочення.

Крім того, судова колегія виходить з того, що згідно з п. 17.3 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

П.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

В той же час, як вбачається з акту перевірки № 121/15-1/24862077 від 07.02.2007р., проведеної 05-07.02.2007р., відповідачем перевірявся період з 22.07.2001р. по 22.01.2007р.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості перевірки позивача за період з 22.07.2001р. до 09.02.2004р. (граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за 2003 рік) та протиправності нарахування за цей час згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0000241830/0 від 15.02.2007р. та №0000241830/1 від 05.04.2007р. штрафних санкцій в розмірі 22234,63грн. у зв’язку з пропуском строку давності.

Згідно з п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ, якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.           

Крім того, з акту перевірки № 1425/15-1 від 15.11.2007р., слідує, що підставою для застосування податковим повідомленням-рішенням №0070981501/01364/15-1 від 21.11.2007р. штрафних санкцій в розмірі 7011,51грн., є висновок ДПІ про порушення строків сплати зобов’язань в розмірі 14023грн., визначених у декларації № 22213 від 19.12.2006р. за 11 місяців 2006р. На думку ДПІ, їх сплата відбулась 30.03.2007р. згідно платіжного доручення № 634 від 30.03.2007р., 20.08.2007р. згідно декларації № 13431 від 25.07.2007р. до зменшення та 24.10.2007р. за платіжним дорученням № 1629500016 від 24.10.2007р.

З акту перевірки № 543/15-1 від 04.06.2007р. слідує, що підставою для застосування податковим повідомленням-рішенням №0000761830/0654/15-1 від 15.06.2007р. штрафних санкцій в розмірі 9293,73грн. став висновок ДПІ про порушення граничних строків сплати зобов’язань за договором розстрочки № 11 та декларацій № 12019 від 04.08.2004р. на суму 500 грн. (сплачено 19.02.2007р. згідно декларації №27012 від 08.02.2007р. до зменшення), № 19180 від 08.11.2004р. на суму 500грн. (сплачено 19.02.2007р. згідно декларації №27012 від 08.02.2007р. до зменшення), № 21627 від 20.12.2004р. на суму 600грн. (сплачено 19.02.2007р. згідно декларації №27012 від 08.02.2007р. до зменшення), № 25898 від 04.02.2005р. на суму 700 грн. (сплачено 19.02.2007р. згідно декларації №27012 від 08.02.2007р. до зменшення), № 7121 від 10.05.2005р. на суму 100 грн. (сплачено 19.02.2007р. згідно декларації №27012 від 08.02.2007р. до зменшення), № 14579 від 09.08.2005р. на суму 1500 грн. (сплачено 19.02.2007р. згідно декларації №27012 від 08.02.2007р. до зменшення та п/д № 634 від 30.03.2007р.), № 22300 від 09.11.2005р. на суму 2700 грн. (сплачено п/д № 634 від 30.03.2007р.), № 23975 від 20.12.2005р. на суму 3000 грн. (сплачено п/д № 634 від 30.03.2007р.), № 28550 від 08.02.2006р. на суму 1700 грн. (сплачено п/д № 634 від 30.03.2007р.), № 7295 від 06.05.2006р. на суму 949 грн. (сплачено п/д № 634 від 30.03.2007р.), № 12778 від 25.07.2006р. на суму 869 грн. (сплачено п/д № 634 від 30.03.2007р.) та № 19827 від 02.11.2006р. на суму 2117 грн. (сплачено п/д № 634 від 30.03.2007р.)

Судовою колегією встановлено, що надані позивачем первинні документи, що підтверджують сплату ним зазначених у спірних актах перевірок податкових зобов’язань по деклараціям згідно призначень платежів, в актах перевірок не відображені, а, як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем, застосування спірних штрафних санкцій обумовлено тим, що платежі, якими позивач сплачував поточні зобов’язання, Джанкойська ОДПІ у порядку п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-I від 21.12.2000р. направляла у погашення податкового боргу, що виник раніше.

Судова колегія погоджується з доводами позивача та висновками суду стосовно того, що такі дії податкового органу не ґрунтуються на податковому законодавстві, а нарахування у зв’язку з цим штрафних санкцій суперечить законодавству. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Дослідивши положення п. 7.7 ст.. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, судова колегія доходить висновку, що вказана норма розповсюджується виключно на платників податків, адже податкові зобов’язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, і ця норма не наділяє податкові органи правом направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, правом вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з позовом про стягнення податкового боргу, що виникав протягом 2001-2004р.р., Джанкойською ОДПІ не надано.

Крім того, судова колегія виходить з того, що відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена у строки, визначені в п. 5.3, визнається сумою податкового боргу платника податку.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону у випадку, якщо такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання (в даному випадку вона є узгодженою поданням податкової декларації у встановлені терміни, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також направляються платникам податків, які самостійно надали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом терміни, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону).

Враховуючи, що податковий орган не вжив передбачених заходів визначення податкових зобов’язань у податковий борг, то не мав права самостійно змінювати призначення платежів.

Таким чином, судова колегія вважає, що самостійне розпорядження відповідача коштами позивача і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків та призначенню платежів, є недопустимим та суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, Джанкойською ОДПІ суду не надано.

В силу вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” № 11 від 29.12.1976р. рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

          1.          Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

2.          Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.2008 року по справі № 2-29/6623-2008 А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство "Заря" до Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим - залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.                                                   

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               О.Е.Єланська підпис                               З.І.Курапова З оригіналом згідно Помічник судді                                                                       О.П.Долженко