Ухвала суду № 5052205, 16.07.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

16.07.2009                                         Справа № 2-а-13/09/2770

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Горошко Н.П. , Єланської О.Е.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В. за участю представників сторін:

представник позивача Товариства з обмеж енною відповідальністю "Промислова група "Союз"- Семеняко Сергій Васильович довіреність № б/н від 10.01.09 року. представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Гінтер Крістіна Федорівна довіреність № 2586/10-0 від 14.05.07 року. представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Трипус Євген Володимирович довіреність № 1643/9/10-041 від 26.05.09 року. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Окружний адміністративний суд міста Севастополя (суддя Єфременко О.О. ) від 06.04.09 року по справі №2-а-13/09/2770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Союз" (вул. Енергетиків, 26, м. Севастополь, 99002)

до          Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.04.2009р. по справі № 2а-13/09/2770 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя від 12.02.2009р. № 0000081520/0 про заниження Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 301517,00грн., а також від 12.02.2009р. № 0000071520/0 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз»у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 301517,00грн. Постановлено також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40грн.

Постанова суду мотивована тим, що спірні податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства України. Суд зазначив, що у п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»законодавцем для визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, обумовлено лише одне обмеження: така сума має дорівнювати сплаті податку на додану вартість постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, на думку суду, Закон не обмежує такий термін як «попередній період»тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду, а тому платник податків має право на отримання бюджетного відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді.

Не погодившись з вказаною постановою, відповідач по справі –Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт вважає, що вказана постанова є незаконною, необґрунтованою та винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також норм процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України, при невідповідності викладених в ній висновків суду фактичним обставинам справи.

Зокрема, вказує, що платник податку набуває право на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від’ємне значення податку на додану вартість залишається. Однак відшкодуванню підлягає лише та частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від’ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

З урахуванням цього, на думку апелянта, позивач безпідставно заявив до відшкодування суму ПДВ в розмірі 301517,00грн. за грудень 2008 року, оскільки ця сума бюджетного відшкодування була визначена ним з урахуванням суми податкового кредиту, фактично сплаченого ним у січні, березні та червні 2008 року, тобто з порушенням вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.6.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 16.07.2009 року о 16 годині 20 хвилин.

В судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Союз" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

06-12.02.2009р. ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка ТОВ «Промислова група «Союз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з додатку на додану вартість, що декларувалось у періоді червень 2007 року, січень, березень, квітень та травень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт №184/10/15-233/32784718/7 від 12.02.2009р., з якого вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-BP від 03.04.1997р., з наступними змінами та доповненнями, яке виразилося у завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 року у сумі 301517,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за результатами перевірки підтверджена сума бюджетного відшкодування віднесена у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів у розмірі 301517,00 грн.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000081520/0 від 12.02.2009р. про заниження ТОВ «Промислова група «Союз» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 301517,00 грн. та №0000071520/0 від 12.02.2009р. про відмову ТОВ «Промислова група «Союз» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 301517,00 грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2005р. між ТОВ «Промислова група «Союз» та ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» був укладений договір №1-4 про пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку, відповідно до умов якого ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» зобов’язується здійснити будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Репіна, 15 ПК 3 у м. Севастополі, а ТОВ «Промислова група Союз» зобов’язується здійснити фінансування вказаного об’єкту.

На виконання вказаного договору, ТОВ «Промислова група Союз» на адресу ТОВ «Азовтрейдінжінірінг» здійснило платежі:

-21.01.2008р. у розмірі 1000001,00 грн., у т.ч. ПДВ –166666,00 грн.;

-04.03.2008р. у розмірі 250000,00 грн., у т.ч. ПДВ –42666,67 грн.;

-11.03.2008р. у розмірі 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ –25000,00 грн.;

- 21.03.2008р. у розмірі 30717,43 грн., у т.ч. ПДВ –5119,57 грн.;

- 03.04.2008р. у розмірі 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ –33333,33 грн.;

- 10.04.2008р. у розмірі 200000,00 грн., у т.ч. ПДВ –33333,33 грн.

Всього на суму 1830718,43 грн., у т.ч. ПДВ –305119,73 грн.

Судовою колегією встановлено, що 24.12.2008р. ТОВ «Промислова група «Союз» отримало свідоцтво на право власності на вбудовані приміщення офісу №3 за адресою вул. Репіна, 15 у м. Севастополі, яке видано на підставі рішення сесії Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002р., наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 1582 від 23.12.2008р. (а.с. 50).

Згідно інвентарної картки № 26/1 зазначене вбудоване приміщення взято на облік основних засобів ТОВ «Промислова група «Союз» ( а.с.65).

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів ( основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність віднесення позивачем сплачених ним сум ПДВ до складу податкового кредиту підтверджується виданими йому ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»податковими накладними: №0402 від 10.04.2008р. на суму 2000000,00грн., у т.ч. ПДВ –33333,33грн.; №0401 від 03.04.2008р. на суму 2000000,00грн, у т.ч. ПДВ –33333,33грн.; №0303 від 21.03.2008р. на суму 30717,43грн., у т.ч. ПДВ –5119,57грн.; №0302 від 11.03.2008р. на суму 150000,00грн., у т.ч. ПДВ –25000,00грн.; №0301 від 04.03.2008р. на суму 250000,00грн., у т.ч. ПДВ –41666,67грн.; №0103 від 21.01.2008р. на суму 1000001,00грн., у т. ч. ПДВ –166666,83грн., які містять необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону та відображені у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача, що не заперечується відповідачем по суті.

П.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже відповідно до Закону сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що в розумінні вказаної норми Закону України «Про податок на додану вартість»попереднім періодом є лише попередній календарний період, що безпосередньо передує звітному періоду, адже таке тлумачення положень Закону неправомірно звужує сферу дії даного Закону.

При цьому судова колегія виходить з того, що сам п.п. 7.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежує термін «попередній період»тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду, у зв’язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Судова колегія вважає, що таке розуміння Закону узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п.1.8 ст.1 Закону, а саме, бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Крім того, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає вичерпний перелік осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування.

До їх числа відноситься особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців, особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Положень про те, що до цього числа відноситься також особа, яка сплатила ПДВ у іншому попередньому періоді, ніж тому, що безпосередньо передує звітному, вказана норма не містить.

Отже, єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від’ємного значення суми ПДВ є його фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Факт сплати позивачем ТОВ «Азовтрейдінжінірінг»спірних сум ПДВ у складі платежів на здійснення будівництва основних фондів відповідачем по суті не заперечується.

П.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як слідує з матеріалів справи, у період з січня по листопад 2008 року ТОВ «Промислова група «Союз» прийнято самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань у сумі 3602,73 грн.

Отже, станом на грудень 2008 року у ТОВ «Промислова група «Союз» рахувався податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 301517,00 грн. (305119,73 грн. –3602,73 грн.)

П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 даного Закону України визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як свідчать матеріал справи, позивачем дотримано процедуру подання податкової звітності, встановлену підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, 20.01.2009р. ТОВ «Промислова група «Союз» надало ДПІ У Нахімовському районі м. Севастополя податкову декларацію по податку на додану вартість за грудень 2008 року, довідку щодо залишку суми від’ємного значення, розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 301517,00 грн., а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 301517,00 грн. ( а.с.51-57).

У рядку 23 декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року ТОВ «Промислова група «Союз»вказало залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного ( податкового) періоду у сумі 301517,00грн.

В рядках 25 та 25.1 декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року сума 301517,00 грн. була визначена як сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача у банку.

Судовою колегією встановлено, що до передбаченого п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»переліку осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування, позивач не відноситься.

За таких обставин, судова колегія вважає, що викладені в акті перевірки висновки відповідача - ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя про завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно податкової декларації за грудень 2008 року у сумі 301517,00 грн. та відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за грудень 2008 року на розрахунковий рахунок, що були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суперечать п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як вважає судова колегія, відповідачем по справі не надано доказів в обґрунтування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 12.02.2009р. № 0000081520/0 про заниження Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 301517,00грн., а також від 12.02.2009р. № 0000071520/0 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Союз»у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 301517,00грн.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06.04.2009р. по справі № 2а-13/09/2770 –залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 липня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               О.Е.Єланська З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко