Ухвала суду № 5052204, 23.07.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

23.07.2009                               Справа № 5020-5/101

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Кучерука О.В. , Єланської О.Е.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В. за участю представників сторін:

представник позивача - Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський приладобудівний завод "Парус"- Погромський Андрій Миколайович довіреність № б/н від 19.03.09 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Гедрайтіс Вікторія В'ячеславівна довіреність № 62/10-0 від 14.01.09 року. представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Трипус Євген Володимирович довіреність № 1643/9/10-041 від 26.05.09 року. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя Євдокимов Ігор Вячеславович ) від 09.04.09 року по справі №5020-5/101 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" (вул. Переяславська, 3, м.Севастополь,99016) до          Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь,99001)

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 09.04.2009р. по справі №5020-5/101 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя: № 0000072200/0 від 21.05.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58грн., № 0000072200/1 від 28.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58грн., № 0000402310/0 від 20.05.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 277861,20грн. та № 0000402310/1 від 28.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 277861,20грн.

Постанова суду мотивована тим, що позивач зависив валовий доход на суму 143392грн. при розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів за 2007 рік, занизив валові витрати за 2006 рік на 196745,60грн. і за 2007 рік на 222380,64грн. внаслідок не включення до складу валових витрат сум відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та заниження розміру амортизаційних нарахувань за 2007 рік, але вказані обставини безпідставно не були враховані перевіряючими у своїх висновках в акті перевірки, що призвело до безпідставного донарахування податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій на загальну суму 277861,20грн.

Суд дійшов також висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58грн., оскільки отримання штрафних санкцій не є господарською діяльністю нерезидента, а перераховані нерезиденту суми штрафних санкцій за невиконання договірних зобов’язань по договору позики резидентом не можуть вважатися доходом нерезидента від здійснення ним господарської діяльності на митній території України, у зв’язку з чим резидент – позивач із сум штрафних санкцій не повинен був утримувати податок з доходів нерезидента.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ВАТ "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, а також із порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України, при невідповідності викладених в ній висновків суду фактичним обставинам справи.

Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені ним правильно та відповідно до вимог податкового законодавства України за виявлені позивачем порушення.

В обґрунтування правомірності винесених податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 277861,20грн. апелянт вказує, що за результатами перевірки на підставі наданих позивачем до перевірки документів відхилень від задекларованих підприємством валових доходів і амортизаційних відрахувань не встановлено; щодо валових витрат, то перевіркою було встановлено їх завищення за 2007 рік внаслідок неправомірного включення від’ємного значення об’єкта оподаткування, що склався станом на 1 січня 2006 року у розмірі 805314грн. та суми орендної плати за земельні ділянки в розмірі 120890,84грн. без підтвердження відповідними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58грн., то ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя вважає, що з огляду на приписи п. 13.1 ст. 13 та п. 1.21, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також ст. 230 Господарського кодексу України штраф у розмірі 42456,10 доларів США, сплачений ВАТ "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" нерезиденту, є господарськими санкціями за неналежне виконання господарського зобов’язання у ході здійснення господарської діяльності, які відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за № 893/4186, відносяться до доходу від операційної діяльності, у зв’язку з чим донарахування позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58грн. вважає законним та обґрунтованим.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 16.07.2009 року о 16 годині 40 хвилин.

          В судовому засіданні представник позивача - Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

                    Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

При розгляді справи в порядку ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена виїзна планова документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.12.2007р., за результатами якої складений акт перевірки № 386/10/23-123/14309675/130 від 05.05.2008р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.5 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 22.13 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у завищенні ВАТ "Севастопольський приладобудівний завод "Парус" валових витрат за 2007 рік (за ІV квартал 2007 року) на 926204,84грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток за ІV квартал 2007р. на 231551грн., а також у заниженні суми податку на доходи нерезидентів на 44797,86грн.

Висновки вказаного акту перевірки були покладені в основу податкових повідомлень-рішень ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя: № 0000072200/0 від 21.05.2008р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58 грн., в тому числі 44797,86грн. основного платежу та 89595,72грн. штрафних санкцій (застосованих на підставі п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р.), а також №0000402310/0 від 20.05.2008р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 277861,20 грн., в тому числі 231551грн. основного платежу та 46310,20грн. штрафних санкцій (застосованих на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р.).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя. За результатами розгляду скарги, відповідачем прийнято рішення №7738/10/25-020 від 20.07.2008р., яким в задоволенні скарги позивачеві відмовлено, а оскаржені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

У зв’язку з цим, 28.07.2008р. ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя винесені податкові повідомлення-рішення №0000072200/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58 грн. та №0000402310/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 277861,20 грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов’язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації і не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку, адже за позовом по даній справі позивач оспорює не самостійно визначені ним у декларації податкові зобов’язання, а правомірність та правильність визначення йому податкових зобов’язань контролюючим органом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі ст.8 і ст.9 цього Закону.

П.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Отже, законодавчо чітко встановлено, що контролюючий орган, яким у спірних правовідносинах є ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, повинен визначити суму податкового зобов'язання платника податків з урахуванням як даних про заниження, так і даних про завищення суми податкових зобов'язань, тобто повинен правильно визначити базу оподаткування для обчислення певного податку та здійснити правильне обчислення податку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку при визначенні податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2007 рік перевіряючими під час перевірки та при донарахуванні податкових зобов’язань були враховані лише дані про завищення валових витрат за 2007р. внаслідок неправомірного включення від’ємного значення об’єкта оподаткування, що склався станом на 01.01.2006р. в розмірі 805314грн. та суми орендної плати за земельні ділянки в розмірі 120890,84грн. без підтвердження відповідними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, але взагалі не були враховані дані про завищення позивачем протягом перевіреного періоду валового доходу.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Судовою колегією встановлено, що у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за 2007 рік на кінець звітного періоду –2007 року (додаток К1/1 до декларації по прибутку), балансова вартість запасів в незавершеному виробництві (рядок А2, стовпець 5) складає 771847,00 грн., але фактично, згідно з даними бухгалтерського обліку, оборотно-сальдової відомості по рахунку 23.1 (додаток оборотно-сальдової відомості рах.23.1 за 2007 рік) в розрізі статті витрат, у тому числі по статтях «матеріали» і «комплектуючі вироби», за 2007 рік балансова вартість запасів, які входять до складу незавершеного виробництва, складає 628455,00 грн.

Таким чином, загальний приріст запасів (рядок А графа 6 додатку К1/1 до декларації по додатку на прибуток) на кінець 2007 року складав 592053,00 грн., що на 143392,00 грн. менше, ніж вказано в декларації.

Отже, фактичний валовий дохід, скорегований за 2007 рік, на 143392,00грн. менше задекларованого і складав 18923476,00 грн.

В рішенні ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя №7738/10/25-020 від 20.07.2008р. «Про результати розгляду первинної скарги»з цього приводу зазначено, що ВАТ «Севастопольський приладобудівний завод «Парус» до перевірки не надав документи –інвентаризаційні відомості, що свідчать про наявність товарних залишків.

Проте, вказані обставини спростовуються даними самого акту перевірки, у розділі 2 п. 2.10 якого відображено перелік документів, охоплених перевіркою, де у п.4 таблиці вказані «регістри по рахунках бухгалтерського обліку: 10, 13, 15, 16, 20, 22, 23, 28, 30, 31, 36, 37, 40, 44, 46, 55, 65, 66, 70, 71, 73, 79, 90, 92, 93, 94, 98 з додатком первинних документів».

Таким чином, з рішення відповідача слідує, що інвентаризаційні відомості і матеріали інвентаризацій відповідач не вважає первинним документом, а відносить до категорії «інші документи».

Проте, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік –це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік реєструє весь хід господарських процесів. Це необхідне для систематизації і отримання повного уявлення про них за певні відрізки часу. Реєстрація первинних господарських операцій здійснюється на підставі первинних документів, які охоплюють всі господарські операції, додають обліку доказову силу, дозволяють здійснювати контроль, одержувати повні, достовірні і обґрунтовані відомості.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

До елементів методу бухгалтерського обліку відносяться: документація, інвентаризація, рахунки, подвійний запис, оцінка, калькуляція, баланс і звітність. Документація –це спосіб первинного відображення об’єктів бухгалтерського обліку шляхом їх документального оформлення. Інвентаризація –це перевірка активів і зобов’язань підприємства, в ході якої зіставляються і документально підтверджуються їх фактична наявність, стан і оцінка.

У п. 2.16 Програми комплексної планової документальної перевірки позивача, затвердженої заступником начальника ДПУ у Нахімовському районі м. Севастополя Чеботок О.Ю. від 11 березня 2008 року, передбачено розкриття «інформації про проведені СПД інвентаризації основних фондів, ТМЦ , засобів і їх результатів».

Жодних даних про порушення позивачем порядку проведення інвентаризацій або про ненадання документів, пов’язаних з проведенням інвентаризацій відповідно до чинного законодавства, акт перевірки № 386/10/23-123/14309675/130 від 05.05.2008р. не містить.

Крім того, в рішенні ДПУ у Нахімовському районі м.Севастополя від 28.07.2008 також вказано, що за даними звіреної копії оборотно-сальдової відомості по рахунку №23.1 не представляється можливим визначити суму приросту (убування) запасів матеріалів і комплектуючих виробів, оскільки вона надана в цілому за 2007 рік без розбиття по кварталах.

Вказане свідчить про те, що фактично первинні документи - інвентаризаційні відомості, акти і накази по інвентаризації, регістр бухгалтерського обліку по рахунку 23 «виробництво» з відповідними розшифровками тощо були надані до перевірки, але правильність розрахунку приросту (убутку) запасів відповідачем належним чином не перевірена.

Крім того, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає підтвердженим факт заниження позивачем у перевіреному періоду валових витрат внаслідок не включення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (на 196745,60грн. за 2006р. та на 222380,64грн. за 2007р.).

Так, п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що на підприємства і організації покладений обов’язок по частковому відшкодуванню в Пенсійний Фонд України втрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підприємства і організації із коштів, призначених на оплату праці, вносять до пенсійного фонду платежі, покриваючи фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, яким призначена … пільгова пенсія за списком 1….. і списку 2…»).

Позивач є одним з них, оскільки на підприємстві були і є робочі місця, які дають право на пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до роз’яснення Державної податкової адміністрації України (лист №3773/7/15-0317 від 27.02.2008р.) суми відшкодування, нараховані (сплачені) платником податку у відповідному відсотковому розмірі, встановленому п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з метою оподаткування прирівнюються до збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та включається до складу валових витрат платників податку на прибуток відповідно до п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку № 65.1, за 2007 рік зобов’язання позивача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій склало 222380,64 грн., за 2006 рік ці виплати склали 196745,60грн.

27 березня 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Нахімовському районі м. Севастополя проведена планова перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності оплати страхових внесків на загальнообов’якове пенсійне страхування і правильності надання відомостей до системи персоніфікованого обліку.

Актом перевірки № 57 від 27.03.2008 року порушень пенсійним фондом не виявлено, у тому числі по зобов’язанням на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій як за 2006 рік, 2007 рік так і за 2008 рік.

Таким чином, вказані витрати повністю відповідають вимогам ст.5 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств» і повинні були бути включеними перевіряючими до складу валових витрат при підрахунку оподаткованого прибутку за 2006 рік і за 2007 рік, адже відповідно до даних декларацій по податку на прибуток, позивач вказані суми не включив до складу валових витрат 2006 і 2007р.р.

Проте, в акті перевірки від 05.05.2008р. вказані обставини взагалі не знайшли свого відображення.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне неврахування відповідачем при визначення бази оподаткування даних про заниження позивачем валових витрат у 2007р. внаслідок не включення до їх складу амортизаційних нарахувань.

Так, в розділі 3.1.3 акту перевірки (амортизаційні відрахування) перевіряючими зроблений висновок про відсутність порушень в частині визначення сум амортизаційних відрахувань в деклараціях по податку на прибуток.

Проте, у зведеній таблиці відсутні дані по амортизаційним підрахункам (за даними платника і за даними перевірки) за періоди 9 місяців 2007 року і 2007 рік в цілому.

У розділі 2 п. 2.15.7 акту перевірки проведений аналіз руху основних фондів позивача і викладена інформація про придбання і поліпшення основних фондів за період з 01.04.2005 року по 31.12.2007 роки. Згідно цієї інформації за 2007 рік придбано основних фондів на 551,4 тис. грн., а вибуло лише на 67,8 тис. грн.

Підприємством самостійно задекларована амортизація за 1 квартал 2007 року в сумі 256360,00 грн.; 6 місяців 2007 року в сумі 508460,00 грн.; 9 місяців 2007 року в сумі 756396,00 грн. За 2007 рік в сумі 301897,00 грн.

Згідно з обліковими даними, фактична податкова амортизація за 2007 рік складала 1034572,30 грн., у тому числі за 1 квартал 256277,60 грн., за 2-й квартал –258501,81 грн., за 3-й квартал –260505,91 грн. і за 4-й квартал –259286,98 грн. (додаток розрахунку податкової амортизації за 2007 рік).

За даними перевірки, сума нарахованої амортизації за 6 місяців 2007 року підтверджена.

Вказане свідчить про те, що підприємство з метою не декларування збитків «занизило» суму амортизації за 12 місяців 2007 року, проте даний факт не був врахований перевіряючими у своїх висновках, викладених в акті перевірки.

Фактично оподаткований прибуток за даними бухгалтерського і податкового обліку підприємства, з урахуванням вищевказаних витрат, підтверджених наданими до перевірки документами, але не врахованих перевіряючи ми, за 2007 рік склала 342088,00 грн., у тому числі податкове зобов’язання за 2007 рік завищено на 43061,00 грн. і склало 88522,00 грн.

Основні терміни та вимоги оформлення невиїзних документальний, виїзних планових та позапланових перевірок визначені у Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205.

П.1.5 даного Порядку передбачає, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

У п.1.7 даного Порядку зазначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства викладаються у акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідачем не доведено, з посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, правильності здійсненого донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 277861,20 грн., в тому числі 231551грн. основного платежу та застосування 46310,20грн. штрафних санкцій.

З урахуванням цього, судова колегія вважає законною і обґрунтованою постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000402310/0 від 20.05.2008р. та № 0000402310/1 від 28.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 277861,20грн.

Не вбачає судова колегія і підстав для скасування оскарженої постанови суду в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000072200/0 від 21.05.2008р. та № 0000072200/1 від 28.07.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 134393,58грн.

При цьому, судова колегія виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, платіжним дорученням №2 від 01.02.2007р. позивач перерахував на адресу «Palam International Services, Inc»(США) грошові кошти у розмірі 42456,10 доларів США в рахунок погашення штрафу по прострочених платежах, обов’язковість сплати якого передбачена договором позики б/н від 09.12.2003.

На думку ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, позивачем порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки з виплаченого нерезиденту штрафу позивачем не нарахований і не перерахований податок на доходи нерезидента в сумі 32160,49 грн.

Судова колегія не погоджується з даними висновками контролюючого органу і зазначає, що порядок оподаткування нерезидентів визначається ст.. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами і доповненнями.

Згідно з п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

П. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, доходи, перелік яких наведено у п. 13.1 ст. 13 вищевказаного Закону.

Таким чином, перелік доходів, які для мети даного Закону розглядаються як отримані з джерелом їх походження з України, визначені тільки ст. 13 і для застосування ДПІ у Нахімовському районі ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правові підстави відсутні.

Визначений у п. 13.1 ст. 13 вищевказаного Закону перелік доходів складається з тринадцяти видів доходів. Перші дванадцять з доходів, перерахованих в пунктах «а»- «і» даного пункту, не містять такого доходу, як штрафні санкції (штрафи, неустойки тощо) за невиконання договірних зобов’язань перед нерезидентом. І лише в останньому пункті «й» сказано про інші доходи, тобто інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Ст.. 377 Господарського кодексу України визначає, що зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Визначення терміну «господарська діяльність»наведено у п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою діяльністю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені і на користь першої особи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання штрафних санкцій не є господарською діяльністю нерезидента, оскільки його безпосередня участь в організації такої діяльності не може вважатися регулярною, постійною та суттєвою, адже штрафні санкції підлягали сплаті позивачем за вчинене ним прострочення платежів за договором позики, безпосередня участь у чому нерезидента взагалі виключається.

Вказане виключає обов’язок резидента - позивача утримувати податок з доходів нерезидента із сум нарахованих та сплачених йому штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості донарахування позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 44797,86грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 89595,72грн.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 09.04.2009р. по справі №5020-5/101 –залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 липня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               О.В.Кучерук підпис                               О.Е.Єланська З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко