Ухвала суду № 5052174, 21.05.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

21.05.2009           Справа № 5020-5/522

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Горошко Н.П. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В. за участю представників сторін:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй"- Булгакова Владлена Юріївна довіреність № б/н від 03.03.08 ; представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Трипус Євген Володимирович довіреність № 9077/10-0 від 05.12.07 розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 10.12.08 року по справі №5020-5/522

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" (вул. Брестська 18-а, м.Севастополь,99001)

до           Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 10.12.2008р. по справі № 5020-5/522 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Строй»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001081520/0 від 07.08.2008р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 83762,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4188,10грн., задоволено в повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України як за формою, так і за змістом. Як встановлено судом, воно прийнято у довільній формі, не передбаченій законодавством. Крім того, судом встановлено, що наданий позивачем уточнюючий розрахунок по ПДВ не містить ані арифметичної, ані методологічної помилок, оскільки описка не була допущена у зв’язку з виконанням арифметичних дій або у зв’язку із застосуванням ставок оподаткування.

Суд також дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, оскільки даним пунктом передбачено нарахування штрафних санкцій у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платнику податків з підстав, вказаних у п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 даного Закону. Проте, в даному випадку сума в розмірі 83762грн. є сумою від’ємного значення, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного періоду, а не податковим зобов’язанням позивача з ПДВ, а тому допущена позивачем описка в уточнюючому розрахунку не призвела до заниження або завищення суми податкового зобов’язання, а також до недонадходження до бюджету податку на додану вартість, у зв’язку з чим у відповідача не було підстав застосовувати п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та самостійно визначати суму податкового зобов’язання і нараховувати штрафні санкції на суму, що не є податковим зобов’язанням.

Не погодившись з вказаною постановою, відповідач по справі –Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4. п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з порушенням норм процесуального права, а саме –ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а також при невідповідності викладених в ній висновків фактичним обставинам справи.

Зокрема, не погоджуючись з висновками суду про те, що помилка в уточнюючому розрахунку не призвела до ненадходження у бюджет податку на додану вартість, зазначає, що судом не враховано порядку використання від’ємної різниці податкових зобов’язань з ПДВ, встановленого Законом України «Про податок на додану вартість». Вказує, що переплата у сумі 83762грн., що утворилася на картці особового рахунку позивача в результаті арифметичної помилки позивача згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість, у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ «Стандарт-Строй»(вх. № 9660 від 23.04.2008р.), була використана платником для погашення поточних податкових зобов’язань. Але позивачем до відповідача був також направлений лист з проханням повернути на розрахунковий рахунок підприємства переплату по ПДВ у сумі 82873грн., якому суд у спірній постанові не надав правової оцінки.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 21.05.2009 року о 14 годині 10 хвилин.

                    Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Строй» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

                    В судовому засіданні представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

При повторному розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена невиїзна (камеральна) перевірка ТОВ «Стандарт - Строй»з питання своєчасності і повноти нарахування погодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 103/15-233/30825453 від 25.07.2008р.

Перевіркою встановлено, що при подачі позивачем уточнюючого розрахунку ним неправомірно зменшено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 85250грн., що призвело до виникнення від’ємного значення у картці особового рахунку платника в сумі 83762грн.

Вказаний акт перевірки було покладено в основу податкового повідомлення-рішення № 0001081520/0 від 07.08.2008р. про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 83762грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4188,10грн. на підставі п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». При цьому, вказане податкове повідомлення-рішення оформлено відповідачем за формою «Ш».

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2008р. ТОВ «Стандарт - Строй»подало до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя уточнюючий рахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2008р.

При заповненні позивачем уточнюючого розрахунку від 23.04.2008р. була допущена описка, яка полягає в тому, що сума, на яку зменшилася сума задекларованого раніше податкового зобов’язання, була занесена не в той рядок (у рядок 8.2), тобто дана описка не була допущена у зв’язку з виконанням арифметичних дій або у зв’язку із застосуванням ставок оподаткування.

В той же час, п. 3.1 ст. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р., встановлений виключний перелік випадків, коли податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов’язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення, зокрема, якщо податковий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов’язання.

Крім того, п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що у випадку якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання, і самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків суми донарахованого податкового зобов’язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до роз’яснення Комітету Верховної ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001р. № 06-10/167 щодо визначення поняття «арифметична помилка або описка»під «арифметичною помилкою»слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларації (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об’єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов’язань з податку, збору, обов’язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних з додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка та ін.)

Аналогічні помилки можуть бути допущені і при веденні податкового обліку у відповідних регістрах, а також при перенесенні даних податкового обліку з регістрів в декларацію про прибуток підприємства або в додатки до неї.

Під «методологічною помилкою»слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування або коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання з того чи іншого податку, збору (обов’язкового платежу).

Судовою колегією встановлено, що визначення понять арифметичної і методологічної помилок доведено до відома податкових органів листом ДПА України від 06.07.2001р. № 9018/7/23-3317 і є обов’язковим для виконання всіма податковими органами.

Відповідно до п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання у випадку, якщо ним в результаті проведення камеральної перевірки виявлені арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем уточнюючий розрахунок за березень 2008р. не містить ані арифметичних, ані методологічних помилок, оскільки не була допущена у зв’язку з виконанням арифметичних дій чи із застосуванням ставок оподаткування, а була пов’язана із занесенням не в той рядок суми, на яку зменшилася сума задекларованого раніше податкового зобов’язання.

Податковим зобов’язанням з ПДВ, відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказана помилка не призвела до заниження суми податкового зобов’язання, оскільки, як слідує з акту перевірки, сума в розмірі 83762грн. –це сума від’ємного значення, яка підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного періоду відповідно до положень п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, оскільки сума в розмірі 83762грн. не є податковим зобов’язанням з ПДВ, а допущена позивачем в уточнюючому розрахунку описка не призвела до заниження або завищення суми податкового зобов’язання, а також до недонадходження до бюджету ПДВ, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав у ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя для донарахування податкового зобов’язання на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та застосування штрафних санкцій на суму, що не є податковим зобов’язанням, згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням.

Проаналізувавши доводи апелянта про направлення позивачем листа № 209 від 07.07.2008р. з проханням повернути на розрахунковий рахунок підприємства переплату по ПДВ у сумі 82873грн., судова колегія не вбачає підстав вважати, що ця обставина свідчить про законність та обґрунтованість винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001081520/0 від 07.08.2008р.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення за формою «Ш», оскільки його винесення не було пов’язано з нарахуванням штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., як це передбачено у п. 3.2 ст. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001р..

Відповідно до даного Порядку, на підставі п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181- ІІІ, тобто коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків з підстав, вказаних у п.п. 2в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, застосовується форма «В1»або форма «В2».

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як вважає судова колегія, відповідачем по справі не надано доказів в обґрунтування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0001081520/0 від 07.08.2008р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 83762,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4188,10грн.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 10.12.2008р. по справі № 5020-5/522 –залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               О.В.Кучерук Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2009 р. З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко