Ухвала суду № 5052170, 14.05.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

14.05.2009                                         Справа № 5020-12/179

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Горошко Н.П. , Курапової З.І.                      секретар судового засідання          Антонова Н.В. за участю представників сторін:

представник позивача Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" - Фрідмак Володимир Олександрович довіреність № 4 від 07.01.09 року.

представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Ліннік Олексій Вікторович довіреність № 1141/9/10 від 08.05.09 року.

представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Гедрайтіс Вікторія В'ячеславівна довіреність № 62/100 від 14.01.05 року.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 11.11.08 по справі №5020-12/179

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" (вул. Приморська 2, м.Севастополь,99016)

до           Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул Героїв Севастополя, 74, м.Севастополь,99001)

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000032200/0 від26.02.08

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 11.11.2008р. по справі №5020-12/179 в позові Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 26.02.2008р. відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що застосування нерезидентом до позивача штрафних санкцій в розмірі 14310,50 доларів США обумовлено виконанням господарського договору, а відтак вони є наслідком господарської діяльності. У зв’язку з цим суд першої інстанції зазначив, що висновки ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя про порушення ВАТ «Морський індустріальний комплекс»п. 13.1 та п. 13.2 ст.. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо неперерахування податку з доходів нерезидентів у сумі 10840,20грн. ґрунтуються на податковому та господарському законодавстві, а тому підстави для визнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 26.02.2008р. про визначення позивачу суми податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 10840,20грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 21680,40грн. відсутні.

Не погодившись з даною постановою суду, позивач –ВАТ «Морський індустріальний комплекс»звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя та винести нове рішення, яким визнати недійним податкове повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 26.02.2008р. ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя, прийняте відносно ВАТ «Морський індустріальний комплекс».

Апеляційну скаргу відповідач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права та вказує, що в розумінні ст..230 Господарського кодексу України штрафні санкції направлені на забезпечення зобов’язань та їх отримання не може являтися господарською діяльністю в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не направлені на отримання доходу, тим більше регулярного.

Крім того, апелянт вважає недопустимим застосування судом першої інстанції положень п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказаною нормою визначені складові не доходу від господарської діяльності, а валового доходу, що є ширшим поняттям.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс".

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 23.04.2009 року о 14 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні яке відбулося 23.04.2009 року розгляд справи був відкладений на 14.05.2009 року.

          В судовому засіданні представник позивача - Відкритого акціонерного товариства "Морський індустріальний комплекс" підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

При повторному розгляді справи в порядку ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс», за результатами якої складено акт перевірки № 89/10/23-123/32897734/35 від 14.02.2008р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 13.1 та п. 13.2 ст.. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виразилося у неперерахуванні до бюджету податку з доходів нерезидентів у сумі 10840,20грн.

Даний акт перевірки було покладено в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000032200/0 від 26.02.2008р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 10840,20грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 21680,40грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Морський індустріальний комплекс»є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2006р. між Замовником –судновласником теплоходу »- Shipping Ltd», Беліз та Виконавцем - ВАТ «Морський індустріальний комплекс»був укладений контракт № 26/07-06, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов’язання по проведенню ремонту судна ».

Згідно з п. 3.1 вказаного контракту тривалість ремонту була встановлена у 24 календарних дня (включаючи вихідні дні –субота і неділя), при сприятливих погодних умовах для виконання робіт.

Додатковою угодою до даного контракту за № 26/07-06-4 від 28.08.2006р. сторони обумовили, що обсяг виконаних робіт встановлюється в обсязі Виконавчої ремонтної відомості –371390,00 доларів США, загальна тривалість ремонту судна становить 28 календарних днів.

По факту виконання робіт ВАТ «Морський індустріальний комплекс» оформлено виконавчу ремонтну відомість та приймально-здавальний акт № 231 від 01.09.2006р. на суму 371390,00 доларів США, який підписано із зауваженнями, оскільки фактично ремонт судна закінчений 03.09.2006р., по завершенні всіх пусконалагоджувальних робіт.

Згідно з п. 6.6.1 контракту № 26/07-06 від 26.07.2006р. при затримці судна в ремонті з вини виконавця і порушенні строків контракту виконавець виплачує замовникові штраф в розмірі 7000,00 доларів США за кожний день затримки судна, але не більше 12% від вартості по Виконавчій ремонтній відомості.

Крім того, згідно з п.п. 5.5.2 контракту всі витрати, пов’язані з випробуваннями, в тому числі забезпечення технічного персоналу для проведення випробувань, несе виконавець.

Як вбачається з матеріалів справи, компанією SIA Shipmanagement», Латвія, виставлено позивачу претензію від 30.11.2006р., в якій зазначено, що за затримку судна в ремонті на 2 дня ВАТ «Морський індустріальний комплекс»повинен сплатити штраф у розмірі 14000,00 доларів США, а також відповідно до п. 5.5.2 контракту –суму за експлуатацію катеру в розмірі 310,50 доларів США.

Загальна сума претензії становила 14310,50 доларів США (що за комерційним курсом НБУ =5,05 еквівалентно 72268,03грн.) Вказана претензія була задоволена позивачем і кошти в повному обсязі перераховані на адресу компанії Shipping & Trading LTD», що підтверджується меморіальним ордером № 193245Е від 12.12.2006р.

Порядок оподаткування нерезидентів визначається ст.. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами і доповненнями.

Згідно з п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

П. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, в тому числі, інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (п.п. «й»п. 13.1 ст. 13 Закону).

Крім того, у п. 1.21 ст. 1 даного Закону зазначено, що доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Судова колегія не погоджується з доводами апелянта про те, що перераховані ним на рахунок нерезидента штрафні санкції направлені на забезпечення зобов’язань та їх отримання не є господарською діяльністю в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не направлені на отримання доходу.

П. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В силу ст.. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Ст.. 377 Господарського кодексу України визначає, що зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

П.п. 2.1.2 п. 2.1 ст.. 2 даного Закону визначає, що платниками податку є, зокрема, з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

В силу п. 3.1 ст.. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За таких обставин, судова колегія погоджується із застосуванням до спірних правовідносин положень п. 4.1 ст. 4 Закону, адже вона розповсюджується на всіх платників податку, в тому числі як резидентів, так і нерезидентів, відповідно до якого валовий доход –це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому, згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає також доходи з інших джерел, в тому числі, але не виключно, у вигляді сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Виключний перелік доходів, які не підлягають оподаткуванню на доходи нерезидентів, передбачений ст.. 13 Закону, але вказаний перелік штрафних санкцій не містить.

Ст.. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що штрафні санкції в розмірі 14000,00 доларів США накладені на позивача у зв’язку з виконанням господарського договору, а саме за прострочення виконання ремонтних робіт.

Сплата ж ним 310,50 доларів США на користь нерезидента, як свідчать матеріали справи, безпосередньо обумовлена положеннями п. 5.5.2 контракту № 26/07-06, відповідно до якого всі витрати, пов’язані з випробуваннями, в тому числі забезпечення технічного персоналу для проведення випробувань, несе виконавець –позивач по справі.

Оцінивши умови вказаного пункту договору, судова колегія не вбачає підстав вважати 310,50 доларів США компенсаційною оплатою, оскільки в розумінні п.п. «й»п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають оподаткуванню доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва).

В даному ж випадку відповідно до положень п. 5.5.2 контракту № 26/07-06 витрати, пов’язані з випробуваннями, в тому числі забезпечення технічного персоналу для проведення випробувань, несе виконавець.

За таких обставин, судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджується отримання нерезидентом 14310,50 доларів США від здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку з доходів громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у п.7.8, п. 10.2 та ст.. 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в п. 7.8 та ст.. 13 здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Проте, як свідчать матеріли справи, у порушення п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ВАТ «Морський індустріальний комплекс»не здійснено перерахування податку на доходи нерезидентів у сумі 10840,20грн.

Відповідальність за вказане порушення передбачена п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та являє собою штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання.

Вказане підтверджує законність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення № 0000032200/0 від 26.02.2008р.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

          Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                  УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Морський індустріальний комплекс»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 11.11.2008р. по справі №5020-12/179 –залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               Н.П.Горошко підпис                               З.І.Курапова З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко