Ухвала суду № 5052157, 16.04.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

16.04.2009 Справа № 5020-12/513                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Єланської О.Е. , Курапової З.І.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. за участю представників сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрик" - Макєєнко Олександр Ігорович довіреність № 55 від 01.10.08 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя - Стахєєва Надія Іванівна довіреність № 12/10-013 від 10.03.09 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя - Шамрей Дмитро В'ячеславович довіреність № 8/10-013 від 11.03.08 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя - Новікова Інна Василівна довіреність № 11/10-013 від 23.04.08 року. представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 18.11.08 року по справі №5020-12/513 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод "Таврида Електрик" (вул. Вакуленчука 22, м. Севастополь,99053) до           Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь,99014) Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь,99011) Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.04.2008 № 000009232/0, стягнення з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ в розмірі 615 034 грн.

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 18.11.2008р. по справі № 5020-12/513 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічний завод «Таврида Електрик»до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.04.2008р. № 000009232/0 та стягнення з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування ПДВ в розмірі 615034грн., задоволено повністю. Постановлено також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1703,40грн. судового збору.

Постанова суду мотивована тим, що обставинами справи не підтверджується порушення позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, а також п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, постанова суду мотивована тим, що Закон України «Про податок на додану вартість»не пов’язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом виконання податкових зобов’язань перед бюджетом третіми особами.

З вказаною постановою не погодився відповідач –Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, а також п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»від 18.08.2005р. № 350.

Зокрема вказує, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України. В той же час, під час перевірки позивача по ланцюгу до виробника не був встановлений факт фактичної сплати суми податку, заявлених до відшкодування з Державного бюджету України, що стало підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 16.04.2009 року о 15 годині 50 хвилин.

В судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод "Таврида Електрик" проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При повторному розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ по правовим відносинам з ТОВ «Елегін»за серпень 2006 року –липень 2007 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1887/10/23-211/25147690/6 від 15.04.2008р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7. статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2008 року № 000009232/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 615034,00 грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»за період з серпня 2006р. по липень 2007р. в розмірі 615034 грн. склався по операціях з постачальником - ТОВ «Елегін», яке здійснювало поставку позивачеві листів мідних, алюмінієвих, сталевих тощо.

В акті документальної перевірки ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»відображено, що оплата за отриманий метал позивачем зроблена і сума ПДВ фактично сплачена продавцеві –ТОВ «Елегін».

07.12.2007р. Олександрійською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Елегін»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, під час якої порушень податкового законодавства в частині правильності визначення повноти нарахування та своєчасності оплати податку на додану вартість по відносинам з ТОВ «Механічний завод «Таврида Електрик»встановлено не було.

В той же час, зменшуючи суму бюджетного відшкодування ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя виходила з того, що постачальником ТОВ «Елегін»було ТОВ «МКМ Дніпро», яке не перебуває по своїй юридичній адресі, відносно нього не встановлений факт надходження ПДВ до Державного бюджету України по низці поставки продукції до виробника. Таким чином, за думкою ДПІ, заявлені позивачем суми ПДВ в розмірі 615034, 00 грн. по операціях з ТОВ «Елегін»відшкодуванню з бюджету не підлягають.

З вказаними висновками ДПІ судова колегія не може погодитись з огляду на наступне

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»(із змінами і доповненнями, внесеним згідно із Законами України від 03.06.2005 р. № 2642-IV та від 07.07.2005 р. № 2771-IV)) встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовані п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», на які посилаються обидві сторони спору, п.п 7.7.1 якого визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже відповідно до Закону сума бюджетного відшкодування формується як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період.

У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 даного Закону України визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як свідчать матеріал справи, позивачем дотримано процедуру подання податкової звітності, встановлену підпунктом 7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Водночас, відповідачами не наведено жодної норми Закону України «Про податок на додану вартість», яка пов’язує право платника податків на отримання бюджетного відшкодування з результатами зустрічних перевірок та перевірок осіб, які навіть не були прямими постачальниками платника податку (як в даному випадку ТОВ «МКМ «Дніпро»).

Посилання апелянта з цього приводу на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005р., судова колегія вважає безпідставним та виходить при цьому з положень ст.. 9 КАС України, яка визначає, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Підстав вважати, що позивач є особою, яка не має права на бюджетне відшкодування, визначеною за ознаками, встановленими підпунктом 7.7.11. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія не вбачає..

Жодних передбачених законом підстав для призупинення відшкодування заявлених позивачем сум ПДВ також не існує.

Вказане є підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.04.2008р. за № 000009232/0.

Крім того, судова колегія виходить з того, що невідшкодовані платнику податків суми ПДВ вважаються бюджетною заборгованістю, а відповідно до ч. 6.1 та ч. 6.2 розділу 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення грошових коштів з бюджету та притягнення до відповідальності осіб, винних у невчасному відшкодуванні зайво сплачених податків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена у додатку № 2) або за рішенням суду.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на Законі, підтверджуються матеріалами справами і підлягають задоволенню.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                         УХВАЛИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 18.11.2008р. по справі №5020-12/513 –залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

                    Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               О.Е.Єланська підпис                               З.І.Курапова З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко