Ухвала суду № 5052154, 10.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

10.03.2009 Справа № 2-27/6885-08А/5002

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Курапової З.І. , Єланської О.Е.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. за участю представників сторін: представник позивача Виробничо-торгівельного підприємства "Заря" не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив

представник відповідача Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Воронцова Н.В. ) від 16.12.08 року по справі №2-27/6885-2008А

за позовом           Виробничо-торгівельного підприємства "Заря" (вул. Кірова, 77, м.Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

до           Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції в АР Крим (вул. Дзержинського, 30,м. Джанкой,96100)

Про скасування податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008р. по справі № 2-27/6885-2008А позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря»до Джанкойської ОДПІ задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Джанкойської ОДПІ №0002761530/0 від 27.04.2006р. на суму 19834,86грн.; № 0002781530/0 від 27.04.2006р. на суму 281,33грн.; № 0002771530/0 від 27.04.2006р. на суму 5914,36грн.; №0003741530/0 від 14.08.2006р. на суму 2772,98грн.; № 0004871530/0 від 20.11.2006р. на суму 3162,01 грн.; № 0004881530/0 від 20.11.2006р. на суму 792,40 грн.; № 0004891530/0 від 20.11.2006р. на суму 121,82 грн.; №0005251530/0 від 29.12.2006р. на суму 850,21 грн.; №0000022301/0 від 02.03.2007р. на суму 176,13 грн.; №0000012301/0 від 02.03.2007р. на суму 178,13 грн.; №0000331530/0-0004521502/0 від 10.04.2007р. на суму 267,16 грн.; №0000801530/0-000935/15-02/0 від 24.07.2007р. на суму 2476,12 грн.; №0010291502/0 від 26.08.2007р. на суму 119,40 грн.; № 0010281502/0 від 26.08.2007р. на суму 2106,40 грн.; № 0010271502/0 від 26.08.2007р. на суму 2345,00 грн.; № 0010981502/0 від 11.09.2007р. на суму 173,06 грн.; №0011111502/01236/0 від 22.10.2007р. на суму 334,80 грн.

Постанова суду мотивована тим, що висновки актів перевірок, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам, а тому їх винесення є безпідставним та не ґрунтується на вимогах податкового законодавства України.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що перевірка позивача за період з 19.08.2002р по 20.02.2003р. (граничний строк подання податкової декларації з ПДВ за січень 2003р.) є необґрунтованою, а нараховані за цей час згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0002761530/0 від 27.04.2006р. в цій частині штрафні санкції є безпідставними, оскільки для їх нарахування пропущено передбачений п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст.. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р. строк давності.

Нарахування відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. штрафних санкцій за порушення строків сплати боргу за договором про розстрочення № 11 від 23.05.2001р. суд також визнав протиправним.

Не погодившись з постановою суду, Джанкойська ОДПІ звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим та в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує тим, що запрошення на проведення перевірок за спірними податковими повідомленнями-рішеннями ним позивачу направлялись, а тому висновки суду першої інстанції про порушення Джанкойською ОДПІ вимог Порядку № 327 є безпідставними.

Також вказує, що для проведення невиїзних документальних перевірок з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань відповідно до чинного законодавства не вимагається вивчення первинних документів платника податків (платіжних доручень), а факти порушень виявлені ним при використанні документів, поданих їй Державним казначейством України в електронному вигляді та відображені в АРМ «облік платників податків»та АІС «Облік податків та платежів».

Крім того, вважає, що п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., відповідно до якого податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, в порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного виникнення по різних податках і зборах (обов’язкових платежах) –в рівних пропорціях, є нормою законодавства, яка наділяє органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника, у зв’язку з чим висновки суду про ненаведення відповідачем такої норми законодавства вважає необґрунтованими.

Будь-які інші обґрунтування вимог апелянта про скасування постанови суду першої інстанції із зазначенням того, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, в апеляційній скарзі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Джанкойської ОДПІ.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 10.03.2009 року на 16 годин 50 хвилин.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 10.03.2009 року, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

До початку судового засідання відповідач надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

При повторному розгляді справи, в межах апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

В період з березня 2006р. по жовтень 2007р. Джанкойською ОДПІ в АР Крим проведено декілька невиїзних документальних перевірок дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря»з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.

Так, за результатами проведеної 16.03.2006р. перевірки, відповідачем складено акт № 843/15-2/24862077 від 16.03.2006р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковими повідомленнями-рішеннями від 27.04.2006р. до позивача застосовані штрафні санкції: № 0002761530/0 на суму 19834,86грн., №0002781530/0 на суму 281,33грн. та № 0002771530/0 на суму 5914,36грн.

За результатами перевірки, проведеної 10.08.2006р. (за період 31.10.2005р. –02.03.2006р.), відповідачем складено акт перевірки № 1552/15-2/24862077 від 10.08.2006р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням № 0003741530/0 від 14.08.2006р. застосовані штрафні санкції в розмірі 2772,98грн.

За результатами перевірки, проведеної 17.11.2006р. (за період 30.03.2006р. –10.11.2006р.), відповідачем складено акт перевірки № 1948/15-2/24862077 від 17.11.2006р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковими повідомленнями-рішеннями від 20.11.2006р. застосовані штрафні санкції: № 0004871530/0 на суму 3162,01 грн., №0004881530/0 на суму 792,40 грн. та № 0004891530/0 на суму 121,82грн.

За результатами перевірки, проведеної 29.12.2006р. (за період 30.10.2006р. –30.11.2006р.), відповідачем складено акт перевірки №2192/15-2/24862077 від 29.12.2006р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням № 0005251530/0 від 29.12.2006р. застосовані штрафні санкції в розмірі 850,21грн.

За результатами перевірки, проведеної 23.02.2007р. (за період 04.01.2007р. –31.01.2007р.), відповідачем складено акт перевірки №186/15-2/24862077 від 23.02.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковими повідомленнями-рішеннями від 02.03.2007р. застосовані штрафні санкції: №0000022301/0 на суму 176,13 грн. та №0000012301/0 на суму 178,13 грн.

За результатами перевірки, проведеної 05.04.2007р. (за період 04.01.2007р. –27.03.2007р.), відповідачем складено акт перевірки № 362/15-2/24862077 від 05.04.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0000331530/0-0004521502/0 від 10.04.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 267,16грн.

За результатами перевірки, проведеної 11.07.2007р. (за період 04.01.2007р. –27.06.2007р.), відповідачем складено акт перевірки №837/15-2/24862077 від 11.07.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням № 0000801530/0-000935/15-02/0 від 24.07.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 2476,12грн.

За результатами перевірки, проведеної 16.08.2007р. (за період 02.03.2007р. –27.07.2007р.), відповідачем складено акт перевірки № 1020/15-2/24862077 від 16.08.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковими повідомленнями-рішеннями від 26.08.2007р. застосовані штрафні санкції: № 0010291502/0 на суму 119,40грн., №0010281502/0 на суму 2106,40 грн. та № 0010271502/0 на суму 2345,00 грн.

За результатами перевірки, проведеної 10.09.2007р. (за період 30.07.2007р. –29.08.2007р.), відповідачем складено акт перевірки №1113/15-2/24862077 від 10.09.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням № 0010981502/0 від 11.09.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 173,06грн.

За результатами перевірки, проведеної 19.10.2007р. (за період 30.08.2007р. –28.09.2007р.), відповідачем складено акт перевірки №1301/15-2/24862077 від 19.10.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням № 0011111502/01236/0 від 22.10.2007р. застосовані штрафні санкції в розмірі 334,80грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.

Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В свою чергу, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, визначає, що платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі, коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Абз. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі –Порядок № 327), визначає, що невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Згідно з п. 1.11 Порядку у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Судовою колегією досліджені надані відповідачем докази на підтвердження направлень позивачу запрошень на проведення перевірок, акти по яким покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з чим судова колегія доходить висновку, що в цій частині вимоги Порядку № 327 Джанкойською ОДПІ не були порушені.

В той же час, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права при винесенні спірної постанови, у зв’язку з чим вважає апеляційну скаргу Джанкойської ОДПІ необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.          

П. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»від 05.04.2001р. №2346-Ш, з наступними змінами і доповненнями, визначає, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Дата прийняття розрахункового документу на виконання фіксується банком. При цьому, під переказом розуміється рух певної суми грошових коштів з метою їх зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі (ст. 1 Закону).

Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної ДПІ України № 37 від 12.05.1994р. (в редакції наказу ДПА України № 342 від 03.09.2001р.) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.1994р. за № 114/323, а також Інструкції, затвердженої Наказом ДПА України № 276 від 18.07.2005р., облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації.

Також, в силу п. 5.3 Інструкції № 37 дані про надходження платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в особових рахунках платників і у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. При цьому, при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів, тому надані Державним казначейством відповідачу документи не можуть містити інші, ніж платіжні доручення платника податків, данні.

В той же час, співставивши відображені в актах перевірок данні про оплату боргу з наданими позивачем платіжними дорученнями та актами вилучення готівки, судова колегія встановила, що ці відомості не співпадають.

Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) документи з відповідними призначеннями платежів, а не дані особового рахунку, в якому погашення податкової заборгованості відображається відповідачем на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, тобто при погашенні за рахунок коштів платника податків, спрямованих на оплату поточних зобов’язань, в рахунок погашення податкового боргу, а не на підставі платіжних доручень платника податків та вказаних ним призначень платежів, що і призвело до відображення порушення граничних строків за даними ДПІ та нарахування спірних штрафних санкцій.

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого п. 1.7., п. 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.

За таких обставин, доводи відповідача про те, що для проведення перевірок вчасності сплати податкових зобов’язань не вимагається дослідження первинних документів, суперечать вимогам законодавства.

Нарахування ж штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством України не передбачено.

Крім того, особовий рахунок не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобов’язань, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необґрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Отже, враховуючи, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки Джанкойської ОДПІ про порушення граничних строків сплати ПДВ, як підстава застосування спірних штрафних санкцій, не підтверджуються, а відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, судова колегія вважає, що акти перевірок за спірний період суд не може вважати допустимими доказами порушення позивачем граничних строків сплати зобов’язань.

Судовою колегією також встановлено, що до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., п. 17.3 якої визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

П.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.           

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перевірка позивача за період з 19.08.2002р по 20.02.2003р. (граничний строк подання податкової декларації з ПДВ за січень 2003р.) є необґрунтованою, а нараховані за цей час згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0002761530/0 від 27.04.2006р. в цій частині штрафні санкції безпідставними, оскільки для їх нарахування пропущено строк давності.

Крім того, як вбачається з актів перевірок, відповідачем також нараховувались штрафні санкції за порушення строків сплати боргу згідно договору про розстрочення № 11 від 23.05.2001р.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності нарахування вказаних санкцій з огляду на наступне.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах залежно від кількості днів прострочки.

Таким чином, підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови: податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений Законом N 2181.

Порушення ж позивачем умов договору розстрочки, укладеного з Джанкойською ОДПІ, № 11 від 23.05.2001р., не може бути підставою для застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., оскільки терміни сплати розстроченого податкового зобов'язання передбачено не Законом N 2181, а договором про розстрочення.

Судовою колегією встановлено, що надані позивачем первинні документи, що підтверджують сплату ним зазначених у спірних актах перевірок податкових зобов’язань по деклараціям згідно призначень платежів, в актах перевірок не відображені, а, як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем, застосування спірних штрафних санкцій обумовлено тим, що платежі, якими позивач сплачував поточні зобов’язання, Джанкойська ОДПІ у порядку п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-I від 21.12.2000р. направляла у погашення податкового боргу, що виник раніше.

Судова колегія погоджується з доводами позивача та висновками суду стосовно того, що такі дії податкового органу не ґрунтуються на податковому законодавстві, а нарахування у зв’язку з цим штрафних санкцій суперечить законодавству. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Дослідивши положення п. 7.7 ст.. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, судова колегія доходить висновку, що вказана норма розповсюджується виключно на платників податків, адже податкові зобов’язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, і ця норма не наділяє податкові органи правом направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, правом вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з позовом до позивача про стягнення податкового боргу з ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за період 2002-2006р.р, в разі неповної оплати платіжними дорученнями, відповідач не звертався, а самостійно погашав його за рахунок поточних платежів позивача 2006-2007р.р, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов’язань за 2002- 2006р.р.

За таких обставин суд вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов’язок по сплаті податкових зобов’язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, частково сплата самостійно узгоджених податкових зобов’язань взагалі первинними документами позивача не підтверджується.

При цьому, суд вважає, що вказана обставина також виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. штрафні санкції застосовуються, залежно від кількості днів прострочення, у відсотках від погашеної суми податкового боргу, а тому, в разі непогашення боргу відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача, Джанкойською ОДПІ суду не надано.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008р. по справі № 2-27/6885-2008А залишити без змін.                     

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвала може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               З.І.Курапова підпис                               О.Е.Єланська З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко