Ухвала суду № 5052151, 23.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

23.03.2009 Справа № 22-а-2271/08

Попередній номер справи 5020-4/244                     Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Єланської О.Е. , Курапової З.І.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №86"- Турчин Дмитро Сергійович довіреність № 271 від 07.07.08 року. представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Тріпус Євген Володимирович довіреність № 9077/10-0 від 05.12.07 року. представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 86" та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 29.10.08 року по справі № 5020-4/244 за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №86" (вул. Загорулько, 2, м.Севастополь,99004) до           Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь,99001) Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь,99011)

За участю Прокурора м. Севастополя ( вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

Про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування, зобов'язання перерахувати грошові кошти на рахунок позивача

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 29.10.2008р. по справі № 5020-4/244 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 86»до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя, Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі, за участю Прокурора м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування та про зобов’язання перерахувати грошові кошти на рахунок позивача позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя № 0000751520/0 від 15.04.2008р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рахунок платника у банк в розмірі 87534,00грн., в іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.

Постанова суду в частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що податкове повідомлення-рішення № 0000751520/0 від 15.04.2008р., яким ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя за результатами проведеної перевірки було зменшено заявлену ТОВ «Магазин № 86»суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2008р. в розмірі 87534,00грн., не грунтується на чинному податковому законодавстві та не відповідає обставинам справи.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду мотивована положеннями пунктів 1, 4 Положення про Державне казначейство України, ст..ст. 48, 50, 112 Бюджетного кодексу України, розділу № 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку, що до набрання чинності рішенням суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відсутні підстави для стягнення суми бюджетного відшкодування.

З вказаною постановою в частині відмови в задоволенні позовних вимог не погодився позивач –ТОВ «Магазин № 86»та звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя в цій частині та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції оскаржена постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2.4 розділу 2, розділу 4, ч. 6.1 та ч. 6.2 розділу 6 Порядку відшкодування податку на додану вартість, а також ст.. 104 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що відповідно до ч. 6.2 розділу 6 платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення грошових коштів з бюджету та притягнення до відповідальності осіб, винних у невчасному відшкодуванні зайво сплачених податків.

Отже, оскільки протиправне рішення податкового органу прийнято 15.04.2008р., а позивач звернувся з адміністративним позовом 05.06.2008р., то на думку апелянта, в разі визнання рішення суб’єкта владних повноважень протиправним, позивач одночасно має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок, але з огляду на неправомірне рішення суб’єкта владних повноважень це право не було реалізовано у строки, встановлені законодавством.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається також на судову практику в аналогічних справах.

З вказаною постановою Господарського суду м. Севастополя від 29.10.2008р. по справі № 5020-4/244 в частині задоволення позовних вимог не погодився відповідач по справі –Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя, яка звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, де просить суд скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову ТОВ «Магазин № 86»в позові в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.4 та п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., а також норм процесуального права –ст.. 71 КАС України в частині невідповідності викладених у постанові висновків суду фактичним обставинам справи.

Спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 87534,00грн. за лютий 2008 року вважає обґрунтованим та законним, оскільки ця сума бюджетного відшкодування була визначена ним з урахуванням суми податкового кредиту, фактично сплаченої ним у грудні 2007 року, а не в попередньому звітному періоді, яким є січень 2008 року, тобто з порушенням вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній в період виникнення спірних правовідносин.

Крім того, посилаючись на чинний в період виникнення спірних правовідносин Порядок заповнення та подання податкової декларації по ПДВ, затверджений Наказом ДПА України № 159 від 17.03.2008р., відповідач вказує, що суми, які не були заявлені як від’ємне значення податку у рядку 18.2, або не були оплачені у відповідному періоді, або були погашені поточними податковими зобов’язаннями, до відшкодування з бюджету не декларуються.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Магазин № 86".

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополь.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2008 року справа призначена до апеляційного розгляду на 23.03.2009 року о 14 годині.

                    В судовому засіданні представник позивача - ТОВ "Магазин № 86" підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній, проти задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополь заперечував.

                    Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополь підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній, прохав апеляційну скаргу ТОВ "Магазин № 86" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Севастополя скасувати у частині визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000751520/0 від 15.04.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 87534,00 грн. та прийняти нову постанову якою в задоволенні позову ТОВ "Магазин № 86" відмовити в повному обсязі.

          Представник Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі в судове засідання не з'явився про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином про причини не явки суд не повідомив

                    Враховуючи, що явка в судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, неявка в судове засідання представника Головного управління Державного казначейства України в м. Севастополі не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути справи у його відсутність , належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

При повторному розгляді справи в порядку ст.. 195 КАС України, судова колегія встановила наступне.

ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року ТОВ «Магазин № 86»з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 87534,00грн., за результатами якої складено акт перевірки № 73/15-223/23445377 від 15.04.2008р.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.7 п.п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р., яке виразилося у тому, що позивач неправомірно заявив бюджетне відшкодування за лютий 2008 року в сумі 87534,00грн.

Вказаний акт було покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення №0000751520/0 від 15.04.2008р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за рахунок платника у банк в розмірі 87534,00грн.

Судова колегія вважає, що визнання судом першої інстанції вказаного податкового повідомлення-рішення недійсним є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2007р. № 12-07/КП між позивачем та Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, позивачем було придбано основні фонди –вбудоване приміщення загальною площею 176,80 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул.. Д. Зугорулько, 2, на загальну суму 567600,00грн., у тому числі ПДВ 94600грн.

Продавцем виписана та надана покупцеві податкова накладна від 21.12.2007р. № 75 на суму 567600,00грн. (у т.ч. ПДВ 94600грн.).

Оплата даного об’єкту була здійснена позивачем на рахунок Фонду згідно з меморіальним ордером від 21.12.2007р. на суму 567600,00грн. (у т.ч. ПДВ 94600,00грн.)

З матеріалів справи слідує, що у податковій декларації позивача за грудень 2007 року вказана сума ПДВ не відображена.

Проте, згідно з податковою декларацією з ПДВ за січень 2008р. податковий кредит склав 104766,00грн., в тому числі сума коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди (грудень 2007р.) по рядку 16 декларації до збільшення складала 95038,00грн. До складу корегування позивачем були віднесені податкові накладні, які були отримані у попередньому податковому періоді (грудень 2007р.), в тому числі податкова накладна від 21.12.2007р. № 75 на суму 567600,00грн. (у т.ч. ПДВ 94600,00грн.).

Відповідно до податкової декларації позивача з ПДВ за січень 2008 року ПДВ до відшкодування позивачем заявлено не було.

В наступному, у податковій декларації з ПДВ за лютий 2008 року позивачем відображено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, що дорівнює 4530,00грн., а також відображено значення рядка 23 –залишок від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, дорівнює 92064,00грн.

В свою чергу, у рядку 25.1 податкової декларації з ПДВ за лютий 2008 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 87534,00грн. (залишок від’ємного значення ПДВ попереднього податкового періоду за відрахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду).

Судова колегія вважає правомірним заявлення вказаної суми ПДВ до бюджетного відшкодування та не погоджується з доводами апелянта про те, що відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній під час виникнення спірних правовідносин, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, яким в даному випадку є січень 2008р, в той час як ПДВ сплачено позивачем не в попередньому податковому періоді, а в грудні 2007р., що виключає право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Так, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, у позивача право на податковий кредит в розмірі 94600,00грн. виникло в грудні 2007р., але позивач вказану суму податкового кредиту у податковій декларації за грудень 2007р. не відобразив, а відобразив її у податковій декларації з ПДВ за січень 2008р., що ґрунтується на положеннях ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р., якою передбачено право платника податків, в разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, з урахуванням строків давності, надати уточнюючий розрахунок або зазначити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Судова колегія не може погодитись з позицією відповідача про те, що в розумінні вказаної норми Закону попереднім звітним періодом у даній справі слід вважати лише січень 2008р., оскільки заява про бюджетне відшкодування надана з декларацією за лютий 2008р.

Така позиція не відповідає приписам п. 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким платнику податків надано право, з урахуванням строків давності, виявляти у майбутніх податкових періодах помилки у показниках раніше поданої податкової декларації та виправляти їх, що і було здійснено позивачем у податковій декларації з ПДВ за січень 2008р. та призвело до від’ємного значення податку і бюджетного відшкодування.

П.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, з урахуванням коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди, правомірність якого визнана ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя відповідно до акту перевірки, у позивача в січні 2008 року сума від’ємного значення податку склала 92064,00грн., а в лютому 2008р. залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду з урахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету (4530,00грн.), склав 87534,00грн.

Таким чином, дії позивача по відображенню у податковій декларації за лютий 2008р. суми бюджетного відшкодування в розмірі 87534,00грн. ґрунтуються на чинному податковому законодавстві України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша статті 9 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України від 04.12.1990 р. № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з висновками ДПІ у Нахимівському районі м. Севастополя про завищення позивачем в лютому 2008р. суми бюджетного відшкодування в розмірі 87534,00грн, що стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому вважає, що постанова суду першої інстанції в частині визнання його недійсним є законною та обґрунтованою.

Одночасно, розглянувши апеляційну скаргу ТОВ «Магазин № 86»на постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з рахунку обліку доходів Державного бюджету України заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 87534,00грн. та зобов’язання Головного управління державного казначейства України в м. Севастополі перерахувати грошові кошти в розмірі 87534,00грн., судова колегія також не знаходить підстав для її задоволення та не вбачає порушення судом першої інстанції при розгляді даних позовних вимог порушень норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

П.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах повноважень, визначених даним пунктом, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя винесено спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону України у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Розділом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680, передбачено, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена у додатку № 2) або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством. Якщо рішення арбітражного суду щодо відшкодування з державного бюджету суми ПДВ або відсотків за бюджетною заборгованістю за несвоєчасно відшкодовані суми надходять до органів Держказначейства, то для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування з бюджету сум ПДВ не пізніше наступного дня після одержання його копія подається до податкового органу для формування висновку в загальному порядку у п’ятиденний термін з дати надходження до податкового органу. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п’яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні суду.

З даних положень законодавства слідує, що підставою для надання податковим органом висновку до органу державного казначейства про здійснення бюджетного відшкодування платнику податку, в разі існування судового спору стосовно суми бюджетного відшкодування або щодо права платника податку на його отримання, є отримання податковим органом рішення суду з цього питання, яке набрало законної сили.

І тільки в разі ухилення податковим органом від даного обов’язку та ненадання ним такого висновку після отримання рішення суду, права платника податків на отримання бюджетного відшкодування можна вважати порушеними та такими, що потребують судового захисту шляхом подачі позову про стягнення (відшкодування) податку на додану вартість з бюджету.

Відповідно до ст.. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду по даній справі в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення на момент звернення позивача з вимогами про стягнення бюджетного відшкодування не набрало законної сили. Відповідно, обов’язок по наданню висновку про бюджетне відшкодування, на виконання рішення суду, у податкового органу не виник, а отже судова колегія доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми бюджетного відшкодування та про зобов’язання перерахувати грошові кошти на рахунок позивача є передчасними, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача порушено.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                        УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 86»та Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 29.10.2008р. по справі № 5020-4/244 –залишити без змін.          

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               О.Е.Єланська підпис                               З.І.Курапова З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко