Рішення № 50448716, 29.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" листопада 2011 р. Справа № 15/5007/116/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю № 79/0/17-11 від 28.10.11.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська іноваційно-фінансова

компанія" (м.Київ) < В особі(назва) > < Поле для тексту >

до Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика"

(смт.Миропіль Житомирська область) < Поле для тексту >

про стягнення 1475277,60 грн. < Поле для тексту >

Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційно-фінансова компанія" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" 1432062,34грн. основної заборгованості та 43215,26грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №10125438 (а.с. 30).

Вивчивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2004р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська інноваційно-фінансова компанія", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційно-фінансова компанія" (позивач/ постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Миропільська паперова фабрика", назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика" (відповідач/ споживач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 74/04-пе (а.с. 4-6).

До договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.10.2004р. № 74/04-пе між сторонами були підписані додаткові угоди, зокрема: № 1 від 01.08.2005р. (а.с. 7), № 2 від 01.12.2005р. (а.с. 8), № 3 від 12.02.2007р. (а.с. 9), № 4 від 01.08.2008р. (а.с. 10), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1 договору № 74/04-пе від 19.10.2004р. сторони погодили, що постачальник здійснює продаж електричної енергії споживачу, а споживач оплачує спожиту електричну енергію у відповідності до умов цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами. Предметом продажу є активна електрична енергія.

Пунктом 7.1 договору № 74/04-пе від 19.10.2004р. сторони погодили, що розрахунковий період встановлюється з 1 по останнє число місяця.

Відповідно до пункту 7.2 договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.10.2004р. № 74/04-пе із змінами внесеним додатковою угодою № 3 від 12.02.2007р., оплата електроенергії здійснюється споживачем за тарифами:

- такими, що дорівнюють роздрібним тарифам 1 класу напруги місцевої енергетичної компанії, що діють у відповідному розрахунковому періоді, за обсяги електроенергії, спожитої на 1 класі напруги;

- такими, що нижчі за рівнем на 0,7 коп./кВтгод від роздрібних тарифів 2 класу напруги місцевої енергопостачальної компанії, що діють у відповідному розрахунковому періоді, - за обсяги електроенергії, спожитої на 2 класі напруги.

Згідно п. 7.3 договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.10.2004р. №74/04-пе із змінами внесеним додатковою угодою № 3 від 12.02.2007р., оплата електричної енергії здійснюється споживачем ініціативно або на підставі рахунків, виставлених постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у такі терміни:

- до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим у розмірі 50% вартості фактично спожитої електроенергії у розрахунковому місяці;

- до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснюється остаточний розрахунок за фактичний обсяг електроенергії, спожитої у розрахунковому місяці.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищезазначеного договору, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційно-фінансова компанія" у період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р. поставила Публічному акціонерному товариству "Миропільська паперова фабрика" активну електричну енергію на загальну суму 1628376,78грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками підприємств актами прийому-передачі електроенергії:

від 31.05.2011р. на суму 340328,69грн. (а.с. 11),

від 30.06.2011р. на суму 436131,62грн. (а.с. 12),

від 31.07.2011р. на суму 443373,25грн. (а.с. 13),

від 31.08.2011р. на суму 408543,22грн. (а.с. 14).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електричну енергію належним чином та у повному обсязі не виконав. Матеріли справи свідчать про те, що відповідач, до звернення позивача з позовом у даній справі, за отриману період з травня 2011 року по серпень 2011 року електричну енергію розрахувався частково на суму 196314,44грн.

Так, згідно з поясненнями представника позивача грошові кошти, сплачені відповідачем у період з 21.06.2011р. по 14.09.2011р. (платіжні документи а.с. 41-59) зараховані позивачем в рахунок оплати електроенергії за попередній період. Сплачені відповідачем 30.09.2011р. грошові кошти (платіжні доручення №№1199, 143, 144), на загальну суму 200000,00грн. частково, в сумі 103685,56грн., зараховані позивачем в рахунок оплати електроенергії за попередній період, а решта коштів в сумі 96314,44грн. зараховані позивачем в рахунок оплати електроенергії за травень 2011 року (акт від 31.05.2011р. на суму 340328,69грн.). Крім того, в рахунок оплати електроенергії за травень 2011 року позивачем зараховані здійснені відповідачем проплати на суму 6000,00грн. (платіжне доручення №170 від 06.10.2011р., а.с. 63) та в сумі 94000,00грн. (платіжне доручення №177 від 07.10.211р., а.с. 64).

Зважаючи на наведене, станом на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існувала непогашеною заборгованість за поставлену у період з травня 2011 року по серпень 2011 року електричну енергію в сумі 1432062,34грн.

Матеріали справи свідчать також про те, що після пред'явлення позову, відповідачем було сплачено, а позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за поставлену електричну енергію у період з травня 2011 року по серпень 2011 року, грошові кошти в сумі 300000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1252 від 14.10.2011р. на суму 95000,00грн., №234 від 14.10.2011р. на суму 5000,00грн., №1287 від 25.10.2011р. на суму 100000,00грн., №1341 від 28.10.2011р. на суму 50000,00грн., №1348 від 31.10.2011р. на суму 50000,00грн. (а.с. 65-69).

З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 300000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Отже, на час розгляду господарським судом справи, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 1132062,34грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 1132062,34грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1132062,34грн. заборгованості за поставлену у період з травня 2011 року по серпень 2011 року електричну енергію є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, позивач просить стягнути з відповідача 43215,26грн. пені.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частина 1 статті 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 договору купівлі-продажу електричної енергії №74/04-пе від 19.10.2004р. сторони погодили, що за несвоєчасне внесення платежів споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати у розмірі, що обчислюється, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені в сумі 43215,26грн. (а.с.15), господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги в частині стягнення з відповідача 43215,26грн. пені правомірні та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1132062,34грн. основної заборгованості та 43215,26грн. пені. Провадження у справі в частині стягнення 300000,00грн. основної заборгованості підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (13033 Житомирська область, Романівський район, с. Миропіль, вул. Фабрична, 1, ідентифікаційний код 05773698)

на користь Публічного акціонерного товариства "Українська іноваційно-фінансова компанія" (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А, ідентифікаційний код 25138262)

- 1132062,34грн. основної заборгованості;

- 43215,26грн. пені;

- 14752,77грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 300000,00грн. основної заборгованості.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Дата підписання рішення: "05" грудня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек.),

3 - відповідачу (рек. з пов.)