Рішення № 50443936, 08.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.15р. Справа № 904/6929/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 78 985 831,59 грн. та 1 570 766,01 доларів США

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", м. Київ

про визнання недійсним кредитного договору.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Аверянов С.М. - представник (дов. б/№ від 15.12.2014)

Петруня А.В. - представник (дов. № 02-36/2115 від 10.08.2015)

від відповідача (за первісним позовом): не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 126-СВ від 03.09.2010 у розмірі 78 985 831,59 грн. (з яких: 35 728 900,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 4 108 823,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 22 112 649,68 грн. неустойка за несвоєчасне повернення кредиту, 997 083,98 грн. неустойка за несвоєчасне повернення відсотків, 15 399 155,90 грн. інфляційні втрати за кредитом, 639 218,53 грн. інфляційні втрати за відсотками) та 1 570 766,01 доларів США (1 480 622,13 доларів США сума заборгованості за кредитом, 90 143,88 доларів США сума заборгованості за відсотками).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 126-СВ від 03.09.2010, в частині повного та своєчасного повернення кредиту та відсотків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2015.

11.08.2015 року до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" про визнання недійсним кредитного договору № 126-СВ від 03.09.2010. Також ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" просило звільнити його від сплати судового збору за подання зустрічного позову.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що кредитний договір був підписаний представником відповідача (за первісним позовом) за відсутності повноважень на його підписання, тобто без отримання попередньої згоди Загальних зборів учасників ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2015 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" для спільного розгляду з первісним позовом. Відстрочено сплату судового збору за подання зустрічного позову до винесення рішення по справі. Зустрічну позовну заяву призначено до розгляду в засіданні на 27.08.2015.

26.08.2015 представник відповідача (за первісним позовом) подав клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати у позивача (за первісним позовом) докази, що підтверджують факт видачі відповідачу (за первісним позовом) кредитних коштів за кредитним договором № 126-СВ від 03.09.2010.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки такі докази вже надані позивачем (за первісним позовом) у судовому засіданні 27.08.2015.

27.08.2015 представник позивача (за первісним позовом) подав письмові пояснення, в яких зазначає, що доказами, які підтверджують видачу кредитних коштів відповідачу (за первісним позовом) є заявки останнього на отримання частки та меморіальні ордери на перерахування кредитних коштів. Вказані докази долучені до матеріалів справи.

27.08.2015 представник позивача (за первісним позовом) подав методику розрахунку заборгованості.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 27.08.2015 на 08.09.2015.

02.09.2015 представник відповідача (за зустрічним позовом) подав відзив на зустрічний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічних вимог, з огляду на наступне. Кредитний договір було підписано з боку відповідача (за первісним позовом) директором Гнатюком В.С., а відповідно до п.6.9 Статуту ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" директор підприємства діє без довіреності від імені товариства, а також укладає угоди, договори (контракти) та забезпечує їх виконання.

Крім того, згідно протоколу загальних зборів ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" № 18 від 01.09.2010 на цих зборах було прийнято рішення про надання директору ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" Гнатюку В.С. повноваження щодо підписання кредитного договору з ВАТ "УніКредит Банк" з терміном кредитування до 03.09.2011, з лімітом 4 400 000,00 доларів США, а також надати повноваження директору ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" Гнатюку В.С. на підписання з ВАТ "УніКредит Банк" всіх необхідних договорів та додаткових угод до договорів, вказаних вище, та на здійснення інших дій, пов'язаних з підписанням цим угод та договорів". В подальшому всі договори (додаткові угоди) про внесення змін та доповнень до кредитного договору перед їх підписанням схвалювались та затверджувались протоколами Загальних зборів учасників ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ". Отже, оскільки Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" є правонаступником ВАТ "УніКредит Банк", тому твердження позивача (за зустрічним позовом) про те, що представник не мав права підписувати кредитний договір без згоди Загальних зборів спростовуються поданими доказами.

08.09.2015 представник відповідача (за первісним позовом) надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату та зазначає, що зустрічний позов був підписаний не директором відповідача (за первісним позовом) а представником, який не отримував на це жодних доручень та не мав достатніх повноважень для підписання зустрічного позову.

Представник позивача (за первісним позовом) заперечує проти клопотання відповідача (за первісним позовом) та наполягає на розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про те, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зустрічну позовну заяву підписано представником ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" Шалінською І.В. на підставі довіреності б/№ від 10.07.2015. В цій довіреності зазначено, що представнику Шалійській І.В. надається право, зокрема, підписувати та подавати позови. Таким чином, зустрічну позовну заяву підписано уповноваженою особою. Судом також враховано, що вказане клопотання підписано не керівником, а іншим представником, який діє на підстав довіреності.

У поданому клопотанні не зазначено поважних причин для відкладення розгляду справи.

Таким чином, представник позивача (за зустрічним позовом) не з'явився в судове засідання без поважних причин.

Тому, враховуючи те, що строк розгляду спору закінчується 15.09.2015, а підстав для його продовження у суду немає, враховуючи те, що відповідач (за первісним позовом) не вказав поважних причин його нез'явлення у судове засідання, а також перевіривши повноваження особи, яка підписала зустрічний позов, суд відхиляє клопотання відповідача (за первісним позовом).

Відповідач (за первісним позовом) відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача (за первісним позовом), господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач (за зустрічним позовом) просить суд визнати недійсним кредитний договір № 126-СВ від 03.09.2010, посилаючись на недотримання при його укладенні ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України. Водночас, позивач (за первісним позовом) ґрунтує свої вимоги на цьому кредитному договорі, тому суд перш за все повинен встановити чи відповідає спірний договір вимогам чинного законодавства та чи підлягає задоволенню зустрічний позов.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що кредитний договір був підписаний представником позивача (за зустрічним позовом) за відсутності повноважень на його підписання, а саме без отримання попередньої згоди Загальних зборів учасників ТОВ "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ".

Відповідно до абз. 2 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно з частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №126-СВ від 03.09.2010, укладений між сторонами був підписаний директором ТОВ «Виробниче підприємство: «АГРО-СОЮЗ» Гнатюком В.С, який діяв на підставі Статуту з однієї сторони та головою правління ВАТ "УніКредит Банк" Федеріко Руссо та керівником відділу корпоративних клієнтів ВАТ "УніКредит Банк" Інгулом Дмитром Валерійовичем з іншої сторони.

Згідно з пунктом 6.9 Статуту ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» директор підприємства діє без довіреності від імені Товариства, а також укладає угоди, договори (контракти) та забезпечує їх виконання.

Відповідно до пункту 6.1 Статуту ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» вищим органом управління Товариства є Загальні збори його учасників.

Згідно з пунктом 6.2.15 Статуту ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» до компетенції загальних зборів учасників товариства належить, зокрема, укладання одного чи декількох кредитних договорів (позик) або взяття на себе будь-яких інших зобов'язань Товариства та/або дочірніх підприємств, на суму, що перевищує або у сукупності призводить до перевищення 15% передбачених бюджетом кредитів (позик) та інших зобов'язань товариства.

Відповідно до пункту 6.9 Статуту ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» у разі необхідності вчинення будь яких правочинів (надання повноважень на їх вчинення), чи інших дій, рішення щодо яких віднесені законодавством та/або Статутом до виключної компетенції Зборів, директор має право їх вчиняти (здійснювати) лише після прийняття відповідного рішення Зборів.

Згідно Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» №18 від 01.09.2010 року (100% голосів учасників) (т.2 а.с.90-92) по третьому та сьомому питання порядку денного було постановлено, зокрема, наступне:

- Підписати Кредитний договір з ВАТ «УніКредит Банк» з терміном кредитування до 03.09.2011, з лімітом 4 400 000,00 доларів США, з терміном кредиту до 03.09.2011 року;

- Надати повноваження директору ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» Гнатюку В.С., на підписання з ВАТ «УніКредит Банк» всіх необхідних договорів та додаткових угод до договорів, вказаних вище, та на здійснення інших дій, пов'язаних з підписанням цих угод та договорів.

В подальшому всі договори (додаткові угоди) про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №126-СВ від 03.09.2010 перед їх підписанням схвалювались та затверджувались протоколами Загальних зборів учасників ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» (т.2 а.с.93-112).

Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" є правонаступником ВАТ "УніКредит Банк", що підтверджується Статутом ПАТ "УКРСОЦБАНК" (т.1 а.с.94).

Таким чином, представник позивача (за зустрічним позовом) мав необхідний та достатній обсяг повноважень на підписання кредитного договору №126-СВ від 03.09.2010.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Отже, твердження позивача (за зустрічним позовом), що кредитний договір підписаний неуповноваженим представником ТОВ «Виробниче підприємство «АГРО-СОЮЗ» є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним Кредитного договору №126-СВ від 03.09.2010 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно первісного позову суд зазначає наступне.

03.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством "УніКредит Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК") (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" (позичальник) було укладено кредитний договір № 126-СВ (т. 1 а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору, банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію без зобов'язання надання (далі-кредит) з загальною сумою кредиту 4 400 000,00 доларів США з можливістю отримання в доларах США, Євро та гривні та з терміном кредиту до 03.09.2011 з урахуванням обмежень, визначених у договорі, зокрема, але не обмежуючись, у пунктах 3.2 (h) -3.2 (j).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що протягом періоду дозволеного отримання та в межах загальної суми кредиту, банк надає позичальнику кошти однією або кількома сумами (далі-частка), якщо не пізніше, ніж за один робочий день до запропонованої дати надання частки банк отримає заявку на отримання частки та за умови виконання п. 3.2 (а-j).

В подальшому сторонами до кредитного договору були укладені додаткові угоди, якими були внесені зміни та доповнення до кредитного договору (т.1 а.с.20-48).

Додатковою угодою № 11 від 09.12.2013 (т.1 а.с.49) сторони домовились змінити кредитний договір та викласти його з усіма додатками до нього у новій редакції, наведеній у додатку 1 до цієї додаткової угоди (т.1 а.с.51). Цією додатковою угодою сторонами були погоджені наступні умови кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору, банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику фінансування з загальною сумою кредиту 8 625 397,5 доларів США з можливістю отримання в доларах США, Євро, Гривні та з терміном фінансування до 31.07.2014.

Додатковою угодою №14 від 30.01.2015 до кредитного договору термін фінансування за кредитним договором було продовжено до 28.02.2015 (т.1 а.с.66).

Відповідно до умов кредитного договору, термін фінансування (кредиту) - це максимальний термін, протягом якого загальна сума кредиту повинна бути повернута позичальником.

На виконання умов договору, позивач (за первісним позовом) надав відповідачу (за первісним позовом) кредит на загальну суму 2 247 442,13 доларів США та 54 884 900,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами (т.1 а.с.174-214). Підставою на перерахування грошових коштів були заявки відповідача (за первісним позовом) на отримання частки кредиту (т.1 а.с.147-173).

Відповідач (за первісним позовом) частково повернув кредит на суму 766 820,00 доларів США та 19 156 000,00 грн.

Рух коштів щодо надання кредиту та його погашення підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, заборгованість відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позов) за кредит становить 1 480 622,13 доларів США та 35 728 900,00 грн.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що позичальник сплачує банку проценти за отримані та непогашені частки.

Згідно з пунктом 5.2 договору процентна ставка для часток в доларах США та Євро є змінюваною і складається з маржі 12% річних та ставки LIBOR (відповідно до валюти Частки). При цьому максимальний розмір збільшення процентної ставки для частки в доларах США та Євро складає 17% річних (підпункт 5.2.1 Кредитного договору). Процентна ставка для часток в гривні є фіксованою і на дату укладення цього Договору становить 28% річних (підпункт 5.2.2 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 5.2.3 договору незважаючи на викладене п.5.2.2 цього договору, для кожної частки в гривнях, крім часток, що надаються згідно з пп. 3.5.1, 3.6.1, 3.6.2 цього договору, процентна ставка додатково погоджується сторонами у письмовій формі у відповідній заявці на отримання частки та буде застосовуватись до такої частки до дати повернення частки, але з будь-якому випадку до дати фактичного погашення позичальником такої частки, якщо інше не буде передбачено умовами цього договору.

Порядок сплати процентів погоджений у п. 5.4 договору. Зокрема, нараховані проценти за кожен процентний період, крім останнього, сплачуються позичальником протягом строку сплати процентів, а за останній процентний період - в термін сплати процентів. Сплата процентів здійснюється шляхом переказу коштів на внутрішньобанківський рахунок.

Згідно із погодженими сторонами в договорі визначеннями термінів:

Строк сплати процентів - означає період у часі, що дорівнює 6 календарним дням, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити проценти, нараховані за відповідний процентний період, крім випадків, коли застосовуються термін сплати процентів. Якщо останній день строку сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший день, що не є робочим днем, днем закінчення цього строку є наступний за таким днем робочий день;

Термін сплати процентів означає календарну дату, в яку позичальник зобов'язаний сплатити проценти і застосовується при строкову остаточному погашенні останньої частки, де така календарна дата збігається з датою повернення частки та у будь-якому випадку з останнім днем терміну фінансування.

Згідно з пунктом 7.1 договору повернення або дострокове погашення частки або будь-якої в частини здійснюється у валюті, в якій така частка була надана; проценти сплачуються у валюті наданої частки.

Позивачем (за первісним позовом) нараховано відповідачу (за первісним позовом) відсотки у розмірі 1 085 812,46 доларів США та 23 065 956,66 грн.

Відповідач (за первісним позовом) частково оплатив відсотки на суму 995 668,58 доларів США та 18 957 133,16 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача (за первісним позовом) перед позивачем (за первісним позовом) по відсоткам становить 90 143,88 доларів США та 4 108 823,50 грн.

Відповідачем (за первісним позовом) суму заборгованості у розмірі 39 837 723,50 грн. (з яких: 35 728 900,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 4 108 823,50 грн. сума заборгованості за відсотками) та 1 570 766,01 доларів США (з яких: 1 480 622,13 доларів США сума заборгованості за кредитом, 90 143,88 доларів США сума заборгованості за відсотками) не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 та 2 статті 10561 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1.1 договору, строк повернення кредиту є таким, що настав 28.02.2015.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача (за первісним позовом) щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 39 837 723,50 грн. (з яких: 35 728 900,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 4 108 823,50 грн. сума заборгованості за відсотками) та 1 570 766,01 доларів США (з яких: 1 480 622,13 доларів США сума заборгованості за кредитом, 90 143,88 доларів США сума заборгованості за відсотками) підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що у разі несплати позичальником в належний термін будь-якої суми за цим договором, позичальник сплачує неустойку за період з дати прострочення оплати до дати фактичної оплати включно за ставкою, яка складається з подвійної облікової ставки Національного банку. Неустойка за несплату позичальником в належний термін будь-якої суми в євро або доларах США за цим договором сплачується позичальником у гривневому еквіваленті. Сторони погодилися, що строк позовної давності до вимог, що пов'язані з неустойкою, зазначеною у цьому пункті, та строк її нарахування становить 3 роки.

У зв'язку з тим, що відповідач (за первісним позовом) прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем (за первісним позовом) нараховано неустойку за несвоєчасне повернення кредиту за період з 30.10.2014 по 13.07.2015 у розмірі 22 112 649,68 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення відсотків за період з 30.10.2014 по 13.07.2015 у розмірі 997 083,98 грн.

Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом (т. 1 а.с.89), судом встановлено, що вимоги позивача (за первісним позовом) щодо стягнення з відповідача (за первісним позовом) неустойки за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 22 112 649,68 грн. та неустойки за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 997 083,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем (за первісним позовом) нараховано інфляційні втрати за кредитом за період жовтень 2014 - червень 2015 у розмірі 15 399 155,90 грн. та інфляційні втрати за відсотками за період жовтень 2014 - червень 2015 у розмірі 639 218,53 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом (т. 1 а.с.93), судом встановлено, що вимоги позивача (за первісним позовом) щодо стягнення з відповідача (за первісним позовом) інфляційних втрат за кредитом у розмірі 15 399 155,90 грн. та інфляційних втрат за відсотками у розмірі 639 218,53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені первісного позову судові витрати у справі покладаються на відповідача за первісним позовом.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в зустрічному позові судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1; ідентифікаційний код 31682313) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідентифікаційний код 00039019) - 35 728 900,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 4 108 823,50 грн. сума заборгованості за відсотками, 22 112 649,68 грн. неустойка за несвоєчасне повернення кредиту, 997 083,98 грн. неустойка за несвоєчасне повернення відсотків, 15 399 155,90 грн. інфляційні втрати за кредитом, 639 218,53 грн. інфляційні втрати за відсотками, 1 480 622,13 доларів США сума заборгованості за кредитом, 90 143,88 доларів США сума заборгованості за відсотками, 73 080,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АГРО-СОЮЗ" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1; ідентифікаційний код 31682313) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) - 1 218,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.09.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова