Ухвала суду № 50414592, 01.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/145/15-ц 01.09.2015 01.09.2015 01.09.2015

Провадження №22-ц/784/2031/15 Головуючий у 1-й інстанції Сорочан А.В.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивача - Піроцької А.А.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2015 року

за позовом

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ПАТ «Державний ощадбанк України»( далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 13 березня 2009 року між ВАТ «Державний ощадбанк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадбанк України» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №69 за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 450 000 грн. зі сплатою 23% річних на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12 березня 2019 року.

Починаючи з грудня 2009 року, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань, чергові платежі по кредиту став сплачувати нерегулярно та не в повному обсязі, а з грудня 2013 року взагалі припинив погашення кредитної заборгованості та відповідних платежів, у зв'язку з чим станом на 04 лютого 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 413 170 грн. 77 коп.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив достроково стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 04 лютого 2015 року у розмірі 413 170 грн.77 коп., з яких 187 500 грн. заборгованість основного боргу за кредитом,113 846 грн.10 коп. прострочена заборгованість по основному боргу, 70 960 грн.31 коп. - прострочена заборгованість за відсотками, 37 820 грн.84 коп. -пеня та 3043 грн.52 коп. сума несплачених комісійних.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2015 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 413 170 грн.77 коп., з яких 187 500 грн. заборгованість основного боргу за кредитом, 113 846 грн.10 коп. прострочена заборгованість по основному боргу, 70 960 грн.31 коп. - прострочена заборгованість за відсотками, 37 820 грн.84 коп. пені, 3043 грн.52 коп. сума несплачених комісійних та 3654 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції через неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.1049 і ч.2 ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства й у строки передбачені цим договором.

Порушення зобов'язань, які виникають з договорів, тягне за собою наслідки передбачені ст.611 ЦК України, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 13 березня 2009 року між ВАТ «Державний ощадбанк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадбанк України» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №69 за умовами якого останній отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 450 000 грн. зі сплатою 23% річних на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12 березня 2019 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором 13 березня 2009 року між Банком та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №305 за умовами якого, останній передав в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок, АДРЕСА_1.

За умовами договору ( п.1.5) позичальник зобов'язався щомісячно до 13 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частками в сумі 3750 грн. та сплачувати проценти, нараховані Банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих в ВАТ «Ощадбанк» починаючи з 13 березня 2009 року. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих Банком процентів здійснити не пізніше 12 березня 2019 року.

За порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 0.06% від суми несвоєчасного платежу, за кожен день прострочення ( п.5.2.3 кредитного договору).

Проте відповідач порушив зобов'язання щодо повернення кредиту та, починаючи з грудня 2009 року, чергові платежу по кредиту сплачував нерегулярно та не в повному обсязі, а з грудня 2013 року взагалі припинив погашення кредитної заборгованості та відповідних платежів.

У зв'язку з чим станом на 04 лютого 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 413 170 грн. 77 коп., з яких 187 500 грн. заборгованість основного боргу за кредитом,113 846 грн.10 коп. прострочена заборгованість по основному боргу, 70 960 грн.31 коп. - прострочена заборгованість за відсотками, 37 820 грн.84 коп. -пеня та 3043 грн.52 коп. сума несплачених комісійних, що підтверджується розрахунком наданим позивачем.

Для усунення порушень зобов'язань за даним кредитним договором, Банк у серпні 2012 року та вересні 2013 року на адресу позичальника та майнового поручителя направляв вимоги щодо виконання взятих на себе зобов'язань ( а.с.13,14).

Відповідно до п.4.2.2 кредитного договору при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентам, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором та стягнути заборгованість в примусовому порядку, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки боржником порушено умови виконання зобов'язань за кредитним договором банк відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, п. 4.2.2 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за цим договором, звернувшись до суду з даним позовом.

Приймаючи до уваги вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 526, 611, 615, 1050, 1054 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для звернення до суду з позовом та стягнення достроково заборгованості за цим договором оскільки на думку апелянта допущені ним порушення є незначними, оскільки ним частково було виконано умови договору, з врахуванням вищезазначених обставин, не заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається із матеріалів справи розмір боргового зобов'язання становить 375 349 грн.95 коп., а розмір неустойки 37 820 грн.84 коп., що є співмірним з розміром основного зобов'язання.

Більш того, із матеріалів справи, в тому числі і з журналу судового засідання не вбачається, що представником відповідача ( письмово чи усно) заявлялося клопотання про застосування до спірних правовідносин ч.3 ст.551 ЦК України. У судовому засіданні в суді першої інстанції з'ясовувалося питання щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення з відповідача на користь Банку неустойки.

А тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд на клопотання представника відповідача безпідставно не зменшив розмір пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованими, так як порушень прав відповідача, як споживача наданої Банком послуги при укладанні договору не встановлено. Крім того, даний кредитний договір ні в цілому, ні в окремих його положеннях у судовому порядку недійсним не визнавався, а тому підлягає виконанню сторонами.

З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не має.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: