Рішення № 50414598, 09.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/9267/14-ц 09.09.2015 09.09.2015 09.09.2015

Провадження №22-ц/784/2070/15

Провадження №22-ц/784/2070/15 Головуючий суду першої інстанції: Губницький Д.Г.

Категорія: 32 Суддя-доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Свіщуком О.В.,

за участю представника позивачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва

від 24 червня 2015 року,

ухвалене за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

10 грудня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пред'явили до ОСОБА_4 зазначений позов, який обґрунтували наступним.

03 липня 2013 року близько 11 год.30 хв. в м.Миколаєві на перехресті пр-ту Жовтневого та вул.Командира Убаревича сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відповідач, керуючи транспортним засобом Mersedes-Benz 310 реєстраційний номер НОМЕР_1, порушивши правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому знаходились позивачі: ОСОБА_6 в якості водія та ОСОБА_5 в якості пасажира.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 місяців.

Позивачі вказували, що ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких. Вона знаходилася на стаціонарному лікуванні з 03 липня по 24 липня 2013 року в Жовтневій центральній районній лікарні Миколаївської області. В подальшому позивачка проходила лікування амбулаторно.

Внаслідок зазначеного нею витрачалися кошти на ліки та медичне обстеження.

ОСОБА_5 зазначала, що ПрАТ «СК «Провідна», у якій була застрахована відповідальність відповідача, частково відшкодувало їй витрати на лікування та моральну шкоду в сумі 1297 грн.15 коп., однак у відшкодуванні витрат на придбання ліків в сумі 2081 грн.11 коп. та медичних досліджень в сумі 1790 грн. відмовило.

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зазначали, що внаслідок пошкодження автомобіля та отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень вони зазнали моральної шкоди, що полягала у фізичному болю та стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я та душевних стражданнях у зв'язку із пошкодженням їх майна, що перебуває у спільній сумісній власності. Їм довелось змінити спосіб життя та відмовитись від багатьох буденних справ, що спричиняло їм незручності та як наслідок моральні страждання.

Посилаючись на ст.ст.22, 23,1194 ЦК України, позивачі просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 10 000 грн., а на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 3809 грн. 34 коп. та моральну шкоду в сумі 20 000 грн. Крім того, позивачі наполягали на стягненні на їх користь витрат на правову допомогу по 4250 грн. кожному.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_4 вказував, що вимоги ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди повинні були бути заявлені до страхової компанії, а не до нього, оскільки вони не перевищують страхову суму, в межах якої страхова компанія здійснює страхове відшкодування. Крім того, моральна шкода була відшкодована ОСОБА_5 страховою компанією. Що ж стосується вимог ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди, то вони на думку відповідача є необґрунтованими. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 червня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4: 1) на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 2000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 509 грн.08 коп.; 2) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 4 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2509 грн.08 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Крім того, стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 243 грн.60 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_4 наполягав, що позивачі не довели своїх вимог про стягнення моральної шкоди. Що ж стосується стягнення витрат на правову допомогу, то на його думку їх стягнення є неправомірним, оскільки ОСОБА_3 не надавав позивачам правову допомогу, а здійснював їх представництво в суді на підставі довіреності. Крім того, стягуючи з нього вказані витрати у сумі визначеній судом, той порушив норми ст.88 ЦПК України щодо застосування пропорційності при розподілі судових витрат.

ОСОБА_5 також подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

Вона наполягала на тому, що саме відповідач повинен відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду у розмірі вказаному нею у позовній заяві.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 - відхиленню, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що при встановлених обставинах та за наявних у справі доказів, відповідач повинен відшкодувати позивачам моральну шкоду. Що ж стосується стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди, то суд вважав, що за наявності договору страхування між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Провідна», вона не підлягає стягненню зі страхувальника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у стягненні матеріальної шкоди. Однак, вважає, що його висновок щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_6 не у повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а на користь ОСОБА_5 є неправильним, з огляду на таке.

Стаття 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. №1961-IV (далі - Закон №1961-IV) передбачає, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Стаття 22 вказаного Закону №1961-IV регламентує, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.ст.23, 27 Закону №1961-IV страховик відшкодовує моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2013 року близько 11 год.30 хв. в м.Миколаєві на перехресті пр-ту Жовтневого та вул.Командира Убаревича сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відповідач, керуючи транспортним засобом Mersedes-Benz 310 реєстраційний номер НОМЕР_1, порушивши правила дорожнього руху, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому знаходились позивачі: ОСОБА_6 в якості водія та ОСОБА_5 в якості пасажира.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Mersedes-Benz 310 реєстраційний номер НОМЕР_1 на час ДТП був ОСОБА_4, власником автомобіля ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_7 ОСОБА_6 управляв автомобілем на підставі довіреності (а.с.112, 116-117).

Відповідно до страхового акту від 25.10.2013 р. розмір страхового відшкодування за пошкодження автомобіля ВАЗ-21063 склав 5 510 грн. 96 коп. (а.с.127).

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 місяців (а.с.17).

Відповідно до страхового полісу №АВ/8955336 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПрАТ «СК «Провідна» ОСОБА_4, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Mersedes-Benz 310 реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії полісу з 12 лютого 2013 року по 11 лютого 2014 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану життю та здоров'ю становить 100 000 грн., а за шкоду, завдану майну 50 000 грн. (а.с.110).

З медичних документів та висновків судово-медичної експертизи випливає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. У зв'язку з цим вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в Жовтневій центральній районній лікарні Миколаївської області з 03 по 24 липня 2013 року. Після цього позивачка проходила амбулаторне лікування (а.с.18).

Для відновлення свого стану здоров'я ОСОБА_5 проходила медичне обстеження та витрачала кошти на придбання ліків.

Згідно з листом ПрАТ «СК «Провідна» від 18.06.2014 р. №17-10/6447 та страховим актом від 23.04.2014 р., страховою компанією було відшкодовано ОСОБА_5 за спричинення шкоди здоров'ю 1297 грн.15 коп., з яких 835 грн.38 коп. витрати на придбання медикаментів, 400 грн. витрати за КТ дослідження від 04.07.2013 р. та 61 грн.77 коп. моральна шкода (а.с.16, 144).

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_6 моральної шкоди за пошкодження автомобіля.

Дорожньо-транспортна подія, під час якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_7, яким керував за довіреністю №432 від 26 квітня 2011 року ОСОБА_6, сталася з вини ОСОБА_4

ОСОБА_6 згідно з ст.396 ЦК України, як особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень Глави 29 ЦК України. Хоча він і не є власником автомобіля ВАЗ-21063 реєстраційний номер НОМЕР_2, але володіє ним на відповідній правовій підставі, він вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну, та моральної шкоди, у зв'язку з пошкодженням цього майна.

Внаслідок пошкодження автомобіля позивач ОСОБА_6 переносив душевні страждання, а тому саме ОСОБА_4 повинен відшкодувати йому моральну шкоду, яку ОСОБА_6 зазнав у зв'язку з пошкодженням належного йому на праві користування майна.

При визначенні компенсації позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції взяв до уваги характер та обсяг страждань позивача у зв'язку з пошкодженням його майна і стягнув 2000 грн.

Однак, з урахуванням характеру протиправних дій ОСОБА_4, глибини та обсягу завданих ним страждань, на думку колегії суддів, зазначена сума є надто завищеною, тому розмір відшкодування моральної шкоди підлягає зміні до 1000 грн., що відповідає принципу розумності та справедливості.

Таким що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства є і висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Оскільки відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна», то в межах страхових сум (ліміту відповідальності): 100 000 грн. за шкоду, завдану життю та здоров'ю, та 50 000 грн. за шкоду, завдану майну, саме страхова компанія є відповідальною за відшкодування шкоди. Відповідальність ОСОБА_4 наступає вже за межами цих сум.

Що ж стосується висновку суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з відповідача моральної шкоди, то на думку колегії суддів, він є неправильним.

Відповідно до ст.26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю.

Оскільки у ОСОБА_5 є вимоги про стягнення виплат за шкоду заподіяну здоров'ю, які повинні пред'являтися до страхової компанії, то на даний час ще не можливо визначити розмір відшкодування моральної шкоди з відповідача, так як невідомий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, який буде сплачений страховою компанією при позитивному розгляді вимог позивачки.

Стягнення ж моральної шкоди з відповідача за пошкодження автомобіля на користь ОСОБА_5 є неможливим, оскільки він не належав їй на праві власності. Правом користуватися ним був наділений тільки позивач ОСОБА_6

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України оскаржуване рішення в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди підлягає зміні шляхом зменшення стягуваної суми моральної шкоди до 1000 грн. В частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат рішення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимог. Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.

Так як рішення суду щодо позовних вимог ОСОБА_6 змінено, то відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України зміні підлягає і розподіл витрат на правову допомогу.

Судом першої інстанції правильно визначено, що позивач має право на відшкодування цих витрат, оскільки ОСОБА_3, який надавав йому правову допомогу, є фахівцем у галузі права, про що свідчить диплом про його освіту.

Однак, суд правильно встановивши суму витрат, не врахував положення вищевказаної статті ЦПК України щодо пропорційності розподілу судових витрат. Оскільки позовні вимоги позивачу були задоволенні у розмірі 10%, то відповідач повинен відшкодувати ОСОБА_6 витрати на правову допомогу у сумі 250 грн.91 коп.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 червня 2015 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у сумі 1000 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 250 грн.91 коп.

Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 24 червня 2015 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні її позову до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: