Ухвала суду № 50414502, 10.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3784/15-ц 10.09.2015 10.09.2015 10.09.2015

Провадження № 22ц/784/2114/15 Суддя першої інстанції Біцюк А.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Мурлигіної О.Я., Прокопчук Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю представника позивача - Носової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2015 року за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

29 жовтня 2014 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 18 травня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі- Банк), та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір.

Відповідно до умов зазначеного договору, остання отримала кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 24 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних з зобов'язанням погашення кредиту до 15 числа кожного місяця ануїтентними платежами згідно графіку погашення кредиту.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, утворилась заборгованість, яка станом на 19 вересня 2014 року складала 22 500,38 дол. США, що еквівалентно 302 273,09 грн.

Посилаючись на викладене, Банк просив суд стягнути достроково з ОСОБА_3 вказану заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» достроково 22 341,79 дол. США, (еквівалентно 30 0050,23дол. США), заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/42525 від 18 травня 2006 року, розрахованої станом на 19 вересня 2014 року, з яких 20 182,53 дол. США (еквівалентно 271134,79 грн.) - заборгованість по тілу кредиту; 1 203,51 дол. США -за відсотками (еквівалент 16168,11 грн.), 955,75 дол. США (еквівалент 12839,67 грн.) - пені за порушення строків сплати кредиту та відсотків. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду та залишити позов без розгляду з підстав, визначених ст. 207 ЦПК України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Банку, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 травня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 24 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % річних з зобов'язанням погашення кредиту до 15 числа кожного місяця ануїтентним платежем у розмірі 264.26 дол. США згідно графіку погашення кредиту (а.с. 5-12) (надалі - Договір)..

Згідно п. 9.1. Договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених умовами цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За розрахунками Банку внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів у ОСОБА_3 утворилась заборгованість, яка станом на 19 вересня 2014 року складала 22 500,38 дол. США, зокрема: 20 182,53 дол. США заборгованість по кредиту; 1 203,51 дол. США- заборгованість за відсотками, 1114,34 - пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків.(а.с. 17).

10 вересня 2014 року Банком була направлена на адресу відповідачки вимога про дострокове, протягом не більш ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснення погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені (а.с. 13). Проте ця вимога Банку залишена відповідачкою без відповіді.

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Оскільки місцевим судом встановлені факти укладання між позивачем та ОСОБА_3 кредитного договору, а також факти належного виконання позивачем умов договору кредиту та неналежного виконання відповідачкою своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому районний суд обґрунтовано за заявою позички щодо застосування позовної давності дійшов висновку про стягнення пені в межах спеціальної позовної давності в один рік.

Твердження заявника про незастосування судом позовної давності до позовних вимог, виходячи зі сплати чергових платежів є необгрунтованими, оскільки як вбачається з розрахунків Банку та пояснень його представника, відповідачка перестала сплачувати встановлений щомісячний черговий платіж з 15 березня 2014 року, а з позовними вимогами звернувся Банк 29 жовтня 2014 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 257 ЦК України. Будь-яких доказів на спростування зазначених розрахунків Банку, відповідачкою суду не надано.

Не можуть бути взяті до уваги й доводи скарги про відсутність документів, що підтверджують дієздатність банківської установи, як юридичної особи, з огляду на те, що матеріали справи містять виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до яких позивач зареєстрований як юридична особа.

Районний суд при розгляді справи розглядав клопотання відповідачки про залишення заяви без розгляду, за результатами розгляду якого була постановлена ухвала, внесена до журналу судового засідання, а тому посилання відповідачки в скарзі на порушення судом процесуального закону щодо залишення поза увагою її клопотання є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення цього спору.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 309 та ч. 1 ст. 310 ЦПК України, для скасування правильного рішення суду та залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: