Ухвала суду № 5035713, 29.07.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2009 р.Справа № 2-а-7403/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: М’ягкого Є.В.

за участю секретаря судового засідання Чернової О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 06.02.2009р. по справі№2-а-7403/08/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Державного підприємства "Харківцукорзбут", Приватного підприємства "Сакура М"

про стягнення суми на користь державного бюджету,

ВСТАНОВИЛА:

18 липня 2008 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Харківцукорзбут», приватного підприємства «Сакура М», в якому просила:

-          визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між ДП «Харківцукорзбут» та ПП «Сакура М», яке виникло на підставі правочину, укладеного згідно з договором від 30.10.2006 року № 31/10/06-тр, на виконання якого складений акт виконаних робіт на суму 125006,08 гри., в тому числі ПДВ - 25001, 22 грн., загальна сума складає 150007, 30 грн.;

-          застосувати наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним.

У ході розгляду справи позивачем були уточнені позовні вимог та окрім вищенаведених були заявлені наступні:

-          стягнути з приватного підприємства «Сакура М» на користь Державного підприємства «Харківцукорзбут» все отримане по угоді, а саме: суму грошових коштів у розмірі 150007,3 грн;

-          стягнути з Державного підприємства «Харківцукорзбут» на користь Державного бюджету України суму грошових коштів у розмірі 150007,3 грн.

В обгрунтування позовних вимог в.о. начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова вказав, що між ДП «Харківцукорзбут» та ПП «Сакура М» був укладений договір про надання транспортних послуг від 30.10.2006 року № 31/10/06-тр, у якому відсутні істотні умови. Позивач вказав, що даний договір укладено з метою заниження податкових зобов'язань та з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Позивач зазначив, що ДП «Харківцукорзбут» при укладенні угоди збільшило обсяг валових витрат та податковий кредит, що призвело до ненадходження до Державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно.

Відповідач, ДП «Харківцукорзбут», проти позову заперечувало та зазначило, що не погоджується із вимогами позовної заяви, оскільки спірний договір відповідає чинному законодавству, а у діях відповідачів відсутня мета, яка б суперечила інтересам держави і суспільства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року відмовлено у позові Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Державного підприємства «Харківцукорзбут», приватного підприємства «Сакура М» про стягнення суми на користь державного бюджету.

На зазначену постанову Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДПІ у Київському районі м. Харкова.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що угода між ДП «Харківцукорзбут» та ПП «Сакура М» укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. При укладенні даної угоди ДП «Харківцукорзбут» збільшило обсяг валових витрат та податковий кредит, що призвело до ненадходження до Державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство „Харківцукорзбут" перебуває на обліку ДПІ у Київському районі м. Харкова з 12.12.1995 р. ДП „Харківцукорзбут" зареєстрований платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер 237640220315.

На підставі направлення № 1657 від 26.11.2007 р., виданого Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова, з 26.11.2007 р. по 20.12.2007 р. була проведена виїзна планова перевірка ДП Харківцукорзбут" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р.

За результатами перевірки складено акт № 6090/23-5/23764023 від 27.12.2007 р.

Відповідно до акту перевірки позивачем встановлено, що Державним підприємством „Харківцукорзбут" занижено податок на прибуток у сумі 105940 грн., знижено суму податку на додану вартість за період, який перевірявся, у сумі 1055115 грн. та донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 139,81грн.

Актом перевірки перевірки встановлено факт взаємовідносин між ПП „Сакура М" (виконавець) та ДП «Харківцукорзбут" (замовник), які склалися на підставі договору про надання транспортних послуг №31/10/06-тр від 30.10.2006р. Відповідно до умов даного договору виконавець надав для замовника транспортні послуги у повному обсязі.

Підприємством „Харківцукорзбут" був наданий акт від 30.10.06р. про надання транспортних послуг ПП „Сакура М", вартість виконаних робіт складає 125006,08 грн., ПДВ - 25001,22 грн., загальна сума укладеної угоди з врахуванням ПДВ складає 150007,30 грн.

Суд встановив, що правочин, який виник на підставі договору про надання транспортних послуг №31/10/06-тр від 30.10.2006р., укладений між ПП „Сакура М" та ДП "Харківцукорзбут", є нікчемним в силу вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, господарське зобов'язання, яке виникло на підставі зазначеного правочину, недійсне на підставі ст.207 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору ПП „Сакура М" та ДП "Харківцукорзбут" перебували в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України ,недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзац 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

При наявності умислу на укладення такої угоди у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом частини першої статті 208 Господарського кодексу України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені частиною першою статті 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною першою статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновок суду першої інстанції про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зроблений з дотриманням вимог чинного законодавства.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що підстав для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, - колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2009 року по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Державного підприємства «Харківцукорзбут», приватного підприємства «Сакура М»про стягнення суми на користь державного бюджету в частині стягнення з приватного підприємства «Сакура М»на користь Державного підприємства «Харківцукорзбут»все отримане по угоді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ємельянова В.І. Судді Шевцова Н.В. М’ягкий Є.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.07.2009 р.