Рішення № 5033916, 14.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2009 р. Справа № 47/30-09

вх. № 5905/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Решетько І.О., дов. №177/1 від 25.06.2009р.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі", м. Сватове

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум", м. Харків

про стягнення 101885,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Колібрі") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум" 101885,49 грн. основного боргу.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21 вересня 2009 року сторони подали узгоджене клопотання про продовження строку вирішення спору поза межами 2 - х місячного строку - до 24 жовтня 2009 року.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 20.12.2008року було укладено договір поставки №258/07-л.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., продавець зобов"язався передати у власність покупця товар, а покупець у свою чергу зобов"язався прийняти та оплатити товар на умовах передбачених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач поставив позивачу товар (гібрид насіння соняшника) на загальну суму 805801,24грн.

22 серпня 2008р. за домовленістю сторін позивач повернув відповідачу товар, згідно видаткової накладної №22/08-1 на загальну суму 159884,37грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідач, оплатив повернений йому товар на суму 57998,88грн., таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 101885,49грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача 12.05.2005р. №1/1205 вимогу з проханням погасити заборгованість, яка залишилась без відповіді.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 101885,49грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 1018,85грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Центрум" (61099, м. Харків, вул. Рибалка, буд. 40, р/р26008001310096 в ФЗАТ "ОТП Банк", МФО 350750, код ЄДРПОУ 29701516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібірі" (92600, Луганська область, м. Сватове, вул. Новостаробільська, 20, р/р 2600131192 у ФСВ "Ощадбанк" 2842, МФО 364069, код ЄДРПОУ 30254656) заборгованості у розмірі 101885,49грн.. держмита у розмірі 1018,85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 14.10.2009р.