Рішення № 5033839, 07.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2009 р. Справа № 47/08-09

вх. № 5680/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Сичова М.В. за довіреністю б/н від 10.06.2008р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

до Приватного підприємства "Медфарм", м. Харків

про стягнення 1609,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Орнатус" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Медфарм" 988,37 грн. основного боргу, 43,87 грн. 30% річних, 32,17 грн. пені та 10,87 грн. інфляційних втрат, 1% вартості неоплаченого товару у сумі 533,72грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 09.09.2009р. розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до 20.10.2009р.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 07.10.2009р. лист (заяву) в якому повідомляє суд про те, що відповідач після подачі позовної заяви частково погасив суму боргу у розмірі 690,32грн., що підтверджується платіжними дорученнями №423 від 12.08.2009р., №381 від 04.08.2009р.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 19.01.2007р. було укладено договір поставки №60W.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., постачальник зобов"язався передати товар, а покупець у свою чергу зобов"язався прийняти та оплатити його на умовах передбачених договром.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов"язання виконав своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується накладною а13.05.2009/с-36/а від 13.05.2009р., а відповідач у свою чергу прийняв товар на загальну суму 1821,44грн., але його вартість сплатив лише частково.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати заборгованості становить у розмірі 988,37грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, після подачі позовної заяви було частково погашено суму боргу у розмірі 690,32грн., що підтверджується платіжними дорученнями №423 від 12.08.2009р., №381 від 04.08.2009р. та надає суду підстави для припинення провадження по справі в цій частині згідно п.1.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення суми боргу у розмірі 298,05грн., суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Пунктом 7.2 договору поставки №60W від 19.01.2007р. за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені від неоплаченої суми за кожний день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 32,17грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляцйних у розмірі 10,87грн. та 30% річних (п.7.2 договору) підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Пунктом 6.1, п. 6.2. вищезазначеного договору встановлено, що за прострочення оплати поставленоготовару більш ніж на строк обумовлений п.3.3. догвору, покупець зобов"язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, а також у відповідності до с. 692 ЦК України сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п.6.2. договору відповідач повинен сплатити процент на суму відповідний вартості неоплаченого товару, який складає 1% за кожний день від суми, за весь час прострочення.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі 1% вартості неоплаченого товару у розмірі 533,72грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 102,00грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 690,32грн.

2. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Медфарм" (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 153, р/р 26007036086700 в АКІБ Укрсіббанк, МФО 351005, код ЄДРПОУ 22687664) на користь Приватної фірми "Орнатус" (61125, м. Харків, вул. Малом"ясницька, 9/11, р/р 26005056814333 в відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк" філіалу м. Харкова, МФО 351618, код ЄДРПОУ 24136224) основної заборгованості у розмірі 298,05грн., 30% річних у розмірі 43,87грн., пені у розмірі 32,17грн., 1% вартості неоплаченого товару у розмірі 533,72грн., інфляційних у розмірі 10,87грн., держмита у розмірі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 08.10.2009р.