Рішення № 5033913, 20.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.09 Справа№ 2/163

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Сесюка Ю.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м. Луцьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автономні джерела струму”, м. Великі мости про стягнення 5543 грн. 23 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м. Луцьк звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автономні джерела струму”, м. Великі мости про стягнення 5543 грн. 23 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.07.2009р. призначив розгляд справи на 13.08.2009р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 20.08.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність паливно-мастильні матеріали. Однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманих паливно-мастильних матеріалів не виконав, заборгованість на дату подання позовної зяви становила 3300 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано було нараховано штраф в сумі 1408 грн. 12 коп., інфляційні втрати в сумі 729 грн. 48 коп., 3% річних в сумі 105 грн. 63 коп. В судовому засіданні представник позивача подав уточнення позовних вимог, в яких просив припинити провадження в частині стягнення основного боргу у з зв’язку з оплатою, стягнути за порушення строків оплати пеню в розмірі 617 грн. 26 коп., інфляційні втрати в сумі 729 грн. 48 коп., 3% річних в сумі 105 грн. 63 коп.

Представнику сторони роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 28.07.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

5 жовтня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №380/2 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт-карт на АЗС із змінами, внесеними додатковими угодами.

8 жовтня 2007р. сторони уклали доповнення №1 до договору №380/2 від 05.10.2007р.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався передавати у власність покупця (відповідача) через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов’язувався приймати у власність паливно-мастильні матеріали та оплачувати їх вартість.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав відповідачу згідно актів приймання-передачі (оригінали актів приймання-передачі оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 192781 грн. 97 коп.

Пунктом 4.4. договору №380/2 від 05.10.2007р. в редакції, викладеній доповненням №1 від 08.10.2007р. до цього договору, передбачено, що продавець (позивач) відпускає покупцю (відповідачу) паливно-мастильні матеріали з відтермінуванням їх оплати протягом 7 календарних днів з моменту фактичного отримання останнім паливно-мастильних матеріалів на АЗС.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позовної заяви в суд заборгованість відповідача перед позивачем становила 3300 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що заборгованість в сумі 3300 грн. 00 коп. оплачено відповідачем повністю. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 3300 грн. 00 коп. основного боргу, у зв’язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 8.3. договору №380/2 від 05.10.2007р., у випадку не проведення розрахунків покупцем (відповідачем) згідно умов п. 4.4. даного договору, покупець зобов’язується на користь продавця (позивача) сплатити штраф в розмірі 0,15% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представником позивача подано уточнений розрахунок пені з врахуванням вимог ст. 549 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 617 грн. 26 коп., інфляційні втрати в сумі 729 грн. 48 коп., 3% річних в сумі 105 грн. 63 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 617 грн. 26 коп. пені, 729 грн. 48 коп. втрат від інфляції та 105 грн. 63 коп. 3% річних. В частині стягнення 3300 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автономні джерела струму”, м. Великі мости, вул. Львівська, 2, Сокальський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32704119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл Карт Центр”, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 (ідентифікаційний код 33170464) 617 грн. 26 коп. пені, 729 грн. 48 коп. втрат від інфляції, 105 грн. 63 коп. 3% річних, 102 грн. 00 коп. державного мита, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3300 грн. 00 коп. основного боргу провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя