Постанова № 5028492, 29.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня   2009 року      м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Семененка Я.В.

судді - Проценко О.А., Кожана М.П.

при секретарі - Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

на постанову  господарського суду Запорізької області від 07 липня 2008 року у справі №18/189/06-АП-23/82/08-АП за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моліс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моліс» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, в якому з урахуванням уточнень (т.1 а.с.114), просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.03.2006р. №0000152302/0/7201 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 800грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що згідно п.5.1 ст. 5 Закону України №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума буд-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. В червні 2004 року Позивач уклав договір №б/н від 01.06.2004 року з ТОВ «ВО «Моліс» на поставку продукції. Відповідно до умов договору ТОВ «ВО «Моліс» (Постачальник) зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Позивача (Покупця за договором) певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату. На виконання цього договору між сторонами протягом 2004 року здійснювались господарські операції на регулярній основі, при цьому розрахунки за товари Позивач здійснював в тому числі і авансом. У 4 кварталі 2004 року Позивачем було перераховано грошових коштів 3295660 грн., отримано товару на суму 1748423 грн. Перерахований аванс було включено до складу валових витрат виробництва. Натомість, ДПІ вважала, що перераховані кошти сплачені не у зв'язку з придбанням товарів, тобто не у зв'язку з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з чим вказані суми не повинні бути віднесені до валових витрат виробництва.

Спірне податкове повідомлення-рішення позивач вважає таким, що суперечить нормам п.п.5.2.1, п.5.11 ст. 5 та п.п.11.2.1 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою господарського суду Запорізької області від 22 травня 2006 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Моліс» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Моліс» відмовити.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2006р. у справі №18/189/06-АП апеляційну скаргу ДПІ Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 22.05.2006 року у справі №18/189/06-АП - без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням Запорізького апеляційного господарського суду, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжі оскаржила її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2008 року частково задоволена касаційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 22.05.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16.08.2006р. у даній справі з передачею матеріалів справи господарському суду Запорізької області для нового розгляду.

Постановою господарського суду Запорізької області від 07 липня 2008 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Моліс» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судом обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами проведеної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Моліс» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2005р. Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя складений акт №20-23/30241542 від 16.02.2006 року.

 В акті зроблені висновки про ряд порушень, пов'язаних із розрахунком податку на прибуток, позивачем оспорюються висновки акту перевірки, за якими нараховані штрафні санкції у сумі 17800грн.: «Перевіркою відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», банківських документів, накладних, головних книг за перевіряємий період встановлено, що в порушення п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати на суму авансів, які сплачені в адресу ТОВ «ВО «Моліс» за 4 квартал 2004 року у розмірі 183200,0грн.

Такі висновки зроблено ДПІ з огляду на наступне.

В червні 2004 року Позивач уклав договір №б/н від 01.06.2004 року з ТОВ «ВО «Моліс» на поставку продукції. Відповідно до умов договору ТОВ «ВО «Моліс» (Постачальник) зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Позивача (Покупця за договором) певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату. На виконання цього договору між сторонами протягом 2004 року здійснювались господарські операції на регулярній основі, при цьому розрахунки за товари Позивач здійснював в тому числі і авансом. У 4 кварталі 2004 року Позивачем було перераховано грошових коштів 3295660 грн., отримано товару на суму 1748423 грн.. Всю суму сплачених коштів (3295660грн.) позивачем віднесено до складу валових витрат.

ДПІ вважає, що суми, які перераховані ТОВ «Моліс» понад суми компенсації вартості отриманих товарів, не можливо вважати авансом, оскільки їх перераховано не у зв'язку з придбанням товарів, тобто не у зв'язку з господарською діяльністю підприємства, що позбавляє можливості підприємства віднести вказані суми до валових витрат виробництва.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2006р. №0000152302/0/7201, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 52336 грн., в тому числі за основним платежем - 28298 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24038 грн.

За результатами перегляду судового рішення суду першої інстанції колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, які регулюють підстави та порядок віднесення витрат підприємства до валових витрат виробництва.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що авансові платежі зроблено позивачем на виконання договору, який укладено між ТОВ «Моліс» та ТОВ «ВО Моліс», тобто вказані витрати понесені позивачем у зв'язку з його господарською діяльністю, у зв'язку з чим ТОВ «Моліс» обґрунтовано віднесло витрати, у вигляді авансових платежів, до валових витрат виробництва.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що у червні 2004 року підприємство ТОВ «Моліс» уклало договір №б/н від 01.06.2004 року з ТОВ «ВО» Моліс» на поставку продукції марки «Моліс». Відповідно до умов договору ТОВ «ВО» Моліс» (Постачальник) зобов'язується систематично постачати і передавати у власність ТОВ «Моліс» (Покупець) певний товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його сплату на умовах даного договору. Згідно розділу 4 «Ціна» Договору ціна на товар встановлюється відповідно до чинних на момент поставки чергової партії товару, прайс-листів Постачальника на кожну окрему партію і зазначається у накладних Постачальника на кожну конкретну поставку. Покупець в свою чергу зобов'язується проводити розрахунки з Постачальником за кожну окрему партію товару протягом 60 (шести десяти) календарних днів з моменту поставки згідно вимог п.2.1 Договору.

Таким чином, укладеним між сторонами договором визначено порядок оплати товарів і цей порядок передбачає оплату по факту надходження товару.

Будь-яких інших розрахунків з Постачальником, в тому числі і авансовими платежами, договір не передбачає.

У 4 кварталі 2004 року Позивачем було перераховано грошових коштів 3295660 грн., отримано товару на суму 1748423 грн.. Всю суму сплачених коштів (3295660грн.) позивачем віднесено до складу валових витрат.

Згідно даних по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сальдо станом на 01.01.2005р. по контрагенту ТОВ «ВО «Моліс» складає Кт - 1147484,51грн.

У 2 та 3 кварталі 2005р. ТОВ «ВО Моліс» було повернуто позивачу сплачену передплату, внаслідок чого позивачем самостійно скориговано (зменшено) валові витрати на суму 183200,0грн. в податковому обліку та у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2-й квартал 2005 року у сумі 38800,0грн. та у 3 кварталі на суму 144400,0грн. без нарахування штрафних санкцій.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Визначальною ознакою для віднесення витрат підприємства на валові витрати виробництва та обігу є те, що такі витрати здійснюються як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на викладені норми права поняття «господарська діяльність» має певні ознаки, в тому числі, що така діяльність повинна мати економічний результат, має цінову визначеність та направлена на отримання доходу.

Суми, які перераховані ТОВ «Моліс» в 4 квартал 2004 року понад суми компенсації вартості отриманих товарів, що були поставлені ТОВ «ВО Моліс» не можливо вважати авансовими платежами, що пов'язані з власною господарською діяльністю, як на тому наполягав позивач, оскільки ці грошові кошти не використовувалися з метою досягнення економічного результату, отримання доходу, вказані грошові кошти не стали компенсацію за придбання товарів чи послуг, які б позивач використав у власній господарській діяльності.

Так, по-перше: як було зазначено вище договором поставки від 01.04.2006р. не передбачалась можливість авансових платежів та був визначений інший порядок розрахунків за поставлений товар. По-друге: посилаючись на те, що перераховані грошові кошти за своєю правовою природою є авансовими платежами, позивачем не доведено за який саме товар їх перераховано, його кількість та вартість, оскільки згідно з розділом 4 Договору ціна на товар встановлюється на кожну окрему партію і зазначається у накладних Постачальника на кожну конкретну поставку.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки податкової служби про те, що перераховані ТОВ «Моліс» в 4 квартал 2004 року понад суми компенсації вартості отриманих товарів не можливо вважати авансом (передплатою), оскільки їх перераховано не у зв'язку з придбанням товарів, тобто не у зв'язку з господарською діяльністю підприємства і віднесення цих сум на валові витрати виробництва суперечить вимогам п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції, як на правомірність корегування валових витрат позивачем, на п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» згідно якого, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку-продавець та платник податку-покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

У названій нормі матеріального права йдеться про корегування валових доходів або валових витрат після того, як мало місце продажу товарів  (робіт, послуг) у зв'язку зі зміною суми компенсації їх вартості та в інших визначених випадках, а у спірному випадку поставка (продаж) товарів за грошовими коштами, які перераховано понад суми компенсації вартості отриманих товарів (1748423грн.), не відбулося , тому п.5.10 ст.5 названого Закону не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків податкової служби, які зроблені за результатами перевірки діяльності ТОВ «Моліс» в частині завищення підприємством валових витрат на суму авансів, які сплачені в адресу ТОВ «ВО «Моліс» за 4 квартал 2004 року у розмірі 183200,0грн., у зв'язку з чим правомірно, з урахуванням вимог п.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ДПІ задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 07 липня 2008 року - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Моліс» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня виготовлення повного тексту постанови.

(Повний текст ухвали виготовлено 07.10.2009р.).

Головуючий Я.В. Семененко

Судді О.А. Проценко

М.П. Кожан