Ухвала суду № 50272597, 09.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6882/15

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі Книгиницькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсним,-

встановила:

У березні 2015 року ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати недійсними пункти 1.1. та 10.1. кредитного договору від 26.12.2005 року.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у п.1.1. кредитного договору, який був укладений між позивачкою та відповідачем, фінансовий актив не зазначений у грошовому виразі, як того вимагає законодавство України, а встановлена в п. 10.1. пеня у розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, в перерахунку становить 182,5% річних і є явно завищеним.

Позивачка зазначила, що вказані умови договору є несправедливими та такими, що порушують її права, як споживача. На підставі зазначеного просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання п.п. 1.1. та 10.1. кредитного договору від 26.12.2005 року недійсними, оскільки такі умови відповідають вимогам чинного законодавства України, а незгода з розміром пені може бути лише підставою для зміни умов договору з урахуванням згоди іншої сторони.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 26.12.2005 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді не відновлювальної лінії у розмірі 90000 доларів США (п. 1.1. Договору), строком на 84 місяці, та зобов'язалася щомісячно повертати частину кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних.

Згідно з п. 10.1. кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, Позичальник сплачує Кредитору пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (а.с.8).

06.03.2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вимогами щодо визнання недійсними пунктів 1.1. та 10.1. кредитного договору від 26.12.2005 року, посилаючись на те, що фінансовий актив не зазначений у грошовому виразі, як того вимагає законодавство України, а встановлена пеня у розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, в перерахунку становить 182,5 % річних і є явно завищеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, що також передбачено ч. 3 ст. 533 ЦК України та Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Тобто договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачка ОСОБА_3 виявила бажання отримати кредит в іноземній валюті, а Банк, маючи відповідну ліцензію, видав їй кредитні кошти в доларах США на умовах, з якими вона погодилася, та жодних заперечень у момент підписання договору не висловлювала.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що, ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції обґрунтував свою відмову тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.03.2015 року було змінено рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29 січня 2014 року та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 26.12.2005 року у розмірі 956427,43 грн., виконання по якому на даний час призупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.07.2015 року, колегія суддів вважає недоречним, оскільки суд першої інстанції лише звернув увагу на наявність рішення апеляційного суду Одеської області від 23.03.2015 року, а відмова у позові обґрунтована не існуванням цього рішення, а вищенаведеними доводами по справі.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши усі матеріали справи, ухвалив обґрунтоване, законне рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

П.М. Черевко