Постанова № 50186702, 08.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року Справа № 902/372/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Сініцина Л.М.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тарасюк Ю.М. (дов № б/н від 14.04.15р.)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.15 р. у справі № 902/372/14 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Приватного підприємства "Нафтотрейдинг"

до Публічного акціонерного товариства" ОТП Банк"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Віфарт"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Терещенко Валентина Василівна

про визнання договору іпотеки недійсним

ВСТАНОВИВ:

ПП "Нафтотрейдинг" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 3-6) до ПАТ "ОТП Банк" (надалі –відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Віфарт" та приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., в якій просить визнати недійсним договір наступної застави від 29.02.12 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 07.04.15р. (т. 3, а.с. 81-86) в позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що укладаючи оскаржуваний договір іпотеки, директор позивача діяв у межах повноважень наданих йому статутом підприємства. При цьому, позивачем учинялись дії, які свідчать про визнання оспорюваного правочину.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про накладання арешту.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (т. 3, а.с. 108-110) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що висновком експерта встановлено, що в рішенні власника ПП "Нафтотрейдинг" першочергово був виконаний підпис, а поверх нього нанесений друкований текс. А тому, власнику підприємства не був відомий текст даного рішення.

При цьому, власником підприємства текст даного рішення не складався, не був йому відомий, він не мав наміру передавати майно підприємства в іпотеку.

Скаржник стверджує, що є всі підстави стверджувати, що рішення № 8 від 16.02.12 р. є недійсним, оскільки волевиявлення власника не є вільним і не відповідає його внутрішній волі.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач стверджує, що встановлена висновком експерта від 12.11.14 р. послідовність виконання реквізитів рішення № 8 власника ПП "Нафтотрейдинг" від 16.02.12 р. не є доказом підроблення такого рішення та необізнаності власника ПП "Нафтотрейдинг" з його змістом, оскільки, не включає можливості нанесення реквізитів рішення № 8 від 16.02.12 р. у визначеному експертом порядку самостійно засновником позивача Складчіковою Л.В.

В додаткових поясненнях відповідач стверджує, що оскаржуваний договір наступної застави був укладений у зв'язку з заміною боржника за кредитними договорами з ПП "Фірма "Нафтосинтез" та ТОВ "Вінакольд" на ТОВ "Віфарт", що було здійснено за клопотанням групи підприємств, до складу якої входили ТОВ "Віфарт", ТОВ "Вінакольд", ПП "Фірма "Нафтосинтез" та ПП "Нафтотрейдинг".

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/372/14 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І.

10.07.15 р. на електрону адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява про накладення арешту (т. 3, а.с. 128-129), в які позивач просить у випадку скасування оскаржуваного рішення, винести ухвалу про накладення арешту на предмет іпотеки, що належить ПП "Нафтотрейдинг".

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 13.07.15 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В., суддя Сініціна Л.М. (т. 3, а.с. 137).

Представник позивача та третіх осіб не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, на електронну адресу суду надійшло клопотання від ліквідатора ПП "Нафтотрейдинг" про відкладення розгляду справи на іншу дату, обґрунтовуючи вказане клопотання необхідністю підготовки правової позиції в інтересах ПП "Нафтотрейдинг". При цьому, ліквідатором не доданого жодного доказу на підтвердження доводів, викладених в клопотанні. Зважаючи на необґрунтованість даного клопотання, строки розгляду справи, суд вважає його таким, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб та позивача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з п. 1.1 статуту ПП "Нафтотрейдинг", затвердженого рішенням власника № 3 від 10.05.2011 року, дане підприємство створене та діє на підставі підприємницької ініціативи громадянки України Складчікової Л.В..

Пунктом 5.7 Статуту передбачено, що підприємство за дорученням власника здійснює права управління, користування, розпорядження закріпленим за ним майном, фінансовими засобами, матеріальними цінностями у відповідності з цілями і завданням своєї діяльності і призначенням майна.

Вищим органом управління підприємством є власник (п. 6.1).

На підприємстві створюється одноосібний виконавчий орган - директор. Директор призначається власником і будує з ним свої відносини на основі контракту (п.6.3).

Відповідно до п. 6.4 Статуту, директор в межах своєї компетенції розпоряджається майном підприємства, включаючи його грошові засоби, в межах повноважень наданих йому.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 статуту ПП "Нафтотрейдинг", затвердженого засіданням зборів власників ПП "Нафтотрейдинг" протокол № 1 від 11.05.2012 року, вищим органом управління підприємством є збори власників. До компетенції зборів власників підприємства відноситься, зокрема, надання директору, заступнику директора дозволу на укладення та затвердження правочинів щодо відчуження (застави, іпотеки) основних фондів.

Крім того, за змістом довідки б/н від 29.02.2012 року, виданої директором приватного підприємства "Нафтотрейдинг" Скібицьким Є.Е. на адресу РВ "Подільська регіональна дирекція" АТ "ОТП Банк", станом на 29.02.2012 року чинним є статут ПП "Нафтотрейдинг" від 10.05.2011 року, затверджений рішенням власника № 3 від 10.05.2011 року.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ станом на 20.01.2012 року, керівником ПП "Нафтотрейдинг" зазначено Скібицького Євгена Едуардовича.

Крім того, пунктом 2 рішення власника приватного підприємства "Нафтотрейдинг" № 2 від 07.07.2008 року, обов'язки директора приватного підприємства "Нафтотрейдинг" покладено на Скібицького Євгена Едуардовича, на підставі якого останнім видано наказ № 1 від 07.07.2008 року про обов'язки директора.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме: рішення власника ПП "Нафтотрейдинг" Складчікової Л.В. № 8 від 16.02.2012 року, колегія суддів звертає увагу на те, що п. 6 вказаного рішення надано право підписів договорів порук, договорів застави (іпотек), договорів страхування, а також інших правочинів, пов'язаних з кредитом 1, кредитом 2, кредитом 3, кредитом 4, кредитом 5 на власний розсуд директору підприємства Скібицькому Євгену Едуардовичу, на умовах запропонованих банком (т. 1 , а.с. 168).

Аналогічного змісту повноваження передбачені рішенні власника позивача № 7 від 26.01.2012 року (т. 1, а.с. 21). Рішенням власника ПП "Нафтотрейдинг" № 8 від 24.02.2012 року (т. 1, а.с. 22) скасовано рішення № 7 від 26.01.2012 року.

27.02.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Віфарт" та публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" був укладений договір про надання банківських послуг № СK 12-018/В00-4, згідно умов якого банк надає ТОВ "Віфарт" кредит у розмірі 5 640 000 грн. та кредитну лінію у розмірі 4 300 000 грн..

29.02.2012 року для забезпечення виконання зобов'язання ТОВ "Віфарт" за договором про надання банківських послуг, між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (банк) та ПП "Нафтотрейдинг" (іпотекодавець) в особі директора Скібицького Євгена Едуардовича, який діє на підставі статуту іпотекодавця та рішення власника іпотекодавця № 8 від 16.02.2012 року, укладено договір наступної застави (іпотеки) № PL 12-026/B00

Пунктом 3 Договору передбачено, що в силу іпотеки (застави), створеної відповідно до умов договору застави, Банк має право, у разі невиконання клієнтом боргових зобов'язань, одержати задоволення своїх вимог за рахунок Комплексу переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавця. Іпотека (застава) виникає з моменту нотаріального посвідчення договору застави та є чинною протягом всього строку (терміну) дії боргових зобов'язань.

Ціна (сума) договору дорівнює генеральному ліміту у випадку визначення Генерального ліміту в валюті - гривня, або гривневому еквіваленту генерального ліміту - у випадку визначення генерального ліміту в валюті іншій, ніж гривня, із застосуванням валютного курсу НБУ, встановленого на (для) дату визначення. Значення Генерального ліміту наведене в пункті 26 договору застави (п. 6).

Опис предмета іпоткеки/предмета застави: комплекс, будівель та споруд автозаправлювальної станції; автозаправочна станція; нежитлові будівлі; будівлі та споруди; земельні ділянки (п.п. 25.1, 25.2, 25.3, 25.4, 25.5, 25.6, 25.7, 25.8).

Пунктом 25.9 Договору передбачено, що вартість комплексу предмету іпотеки/предмету застави складає: заставна вартість 20994849,00 грн.; зважена вартість - 9 165 503,70 грн..

Домовленості сторін: договір про надання банківських послуг № CR 12-018/В00-4 від 27.02.2012 року, укладений між банком та клієнтом - ТОВ "Віфарт"; генеральний ліміт - 9 940 000,00 грн.; генеральний строк - до 29 серпня 2014 року.

Зазначений договір наступної застави (іпотеки) № PL 12-026/B00 від 29.02.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. за № 379.

15.03.2012 року власником приватного підприємства "Нафтотрейдинг" видано наказ, яким оголошено Скібицькому Євгену Едуардовичу, директору приватного підприємства "Нафтотрейдинг" догану, у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків, а саме: підписання 27.02.2012 року договору поруки № SR 12-029/В00 та 29.02.2012 року договору іпотеки № РL 12-026/В00 між ПП "Нафтотрейдннг" та АТ "ОТП Банк", згідно доповідної записки, що є порушенням рішення власника від 24.02.2012 року та відповідно п. 6.4. статуту ПП "Нафтотрейдинг".

В ході перегляду рішення Жовтенового суду м. Дніпропетровськ від 23.12.2013 року у справі № 201/15156/13-ц за позовом Скібицького Євгена Едуардовича до приватного підприємства "Нафтотрейдинг" про оскарження наказу власника приватного підприємства "Нафтотрейдинг" від 15.03.2012 року, апеляційним судом Дніпропетровської області від 08.09.2014 року визнано незаконним і скасовано наказ про оголошення догани (т. 2, а.с. 228-230).

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до договору наступної застави (іпотеки) № PL 12-026/B00 від 29 лютого 2012 року та договору поруки № SR 12-029/B00 та 29 лютого 2012 року, укладених між ПАТ "ОТП Банк" та ПП "Нафтотрейдінг" в особі його директора Скібицького Є.Е., останній діяв на підставі рішення власника цього товариства № 8 від 16 лютого 2012 року, а як вбачається з рішення власника ПП "Нафтотрейдінг" № 8 від 16 лютого 2012 року, Складчікова Л.В. надала Скібицькому Є.Е. право підпису договорів порук, договорів застави (іпотек), договорів страхування, а також інших правочинів пов'язаних з кредитом 1, кредитом 2, кредитом 3, кредитом 4, кредитом 5 на власний розсуд на умовах запропонованих Банком.

Разом з цим, суд вказав, що договора укладалися на підставі рішення власника № 8 від 16.02.12р., а тому скасування рішення № 7 від 26 січня 2012 року не береться судом до уваги.

Вказане рішення набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Нафтотрейдинг" звернулось в суд з позовом про визнання договору наступної застави (іпотеки) № PL 12-026/В00 від 29.02.12 р. недійсним, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що директор ПП "Нафтотрейдинг" укладаючи договір, діяв поза межами наданих йому повноважень.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2012р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом п. п. 3.3, 3.4 даної постанови, у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Рівненський апеляційний господарський погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним договору застави, виходячи з наступного.

29.02.2012 року, між публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" та приватним підприємством "Нафтотрейдинг" був укладений договір наступної застави (іпотеки) № РL 12-026/В00, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 379.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний договір був укладений у зв’язку з заміною боржника за Кредитними договорами 1, 2 та З з ПП "Фірма "Нафтосинтез" та ТОВ "Вінакольд" на ТОВ "Віфарт", що було здійснено за клопотанням групи підприємств, до складу якої входили ТОВ "Віфарт", ТОВ "Вінакольд", ПП "Фірма "Нафтосинтез" та ПП "Нафтотрейдинг".

Даний договір іпотеки від імені приватного підприємства "Нафтотрейдинг" був підписаний директором Скібицьким Євгеном Едуардовичем, який діяв на підставі статуту та рішення власника підприємства № 8 від 16.02.2012 року.

Як вбачається з витягу ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців від 20.01.12 р. № 12810708 будь-яких обмежень у вчиненні юридичних дій за директором підприємства Скібицьким Є.Е. не зареєстровано.

За результатами проведеної комплексної судово-технічної та почеркознавчої судової експертизи, Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок експертів № 962/963/14-21 від 03.10.2014 року (т. 2, а.с. 206-209) яким встановлено, що підпис від імені Складчікової Л.В., що розташований у рішенні власника приватного підприємства "Нафтотрейдинг" від 16.02.2012 року, виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів. Підпис від імені Складчікової Л.В., що розташований у рішенні № 8 власника приватного підприємства "Нафтотрейдинг" від 16.02.2012, виконаний самою Складчіковою Людмилою Володимирівною.

А відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що директор приватного підприємства "Нафтотрейдинг" Скібицький Є.Е., укладаючи оспорюваний договір діяв у межах наданий йому повноважень, згідно рішення власника підприємства № 8 від 16.02.2012 року та статуту ПП "Нафтотрейдинг", затвердженого рішенням власника № 3 від 10.05.2011 року, редакція якого діяла на момент укладення цього договору.

Крім того, правомірність дій директора приватного підприємства "Нафтотрейдинг" Скібицького Є.Е. стосовно укладення договору наступної застави (іпотеки) № РL 12-026/В00 підтверджується рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 року у справі № 201/15156/13-ц. Факти встановлені вказаним рішенням в силу ст.35 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи.

При цьому, висновком експерта НДЕКЦ у Вінницькій області № 370-П від 12.11.2014 року (т. 4, а.с. 32-36) встановлено, що в рішенні власника ПП "Нафтотрейдинг" № 8 від 16.02.2012 року, першочергово був виконаний підпис, а поверх нього нанесений друкований текст.

Однак, колегія суддів вважає, що першочерговість виконання підпису на рішенні № 8, не спростовує обізнаність власника підприємства про намір надати повноваження директору для підписання договорів іпотеки.

Поряд з цим, твердження експерта, викладене у висновку № 370-П від 12.11.2014 року, апеляційним судом до уваги не береться, оскільки, як правильно визначився суд першої інстанції, правомірність виконання таких дій відноситься до компетенції відповідних державних органів.

При цьому, позивачем вчинялися дії, які свідчать про визнання оспорюваного правочину, а саме: укладення договору № 1 від 29.02.12 р. про зміну договору добровільного страхування майна, надання фінансової звітності за І квартал 2012 р., довідки про рух коштів по рахунках підприємства від 02.04.12 р., довідки про наявність кредитів та рахунків в інших кредитно-фінансових установах від 05.03.12 р., що здійснювалось іпотекодавцем на виконання ст.. 14 Договору іпотеки.

Водночас, визнання позивачем оспорюваного правочину підтверджується довідкою б/н від 29.02.2012 року щодо чинності статуту ПП "Нафтотрейдинг", довідкою б/н від 29.02.2012 року щодо відсутності судових справ та виконавчих проваджень, договором № 1 про зміну договору добровільного страхування майна підприємств № 004-ип/12 (в) від 02.02.2012 року.

Колегія суду враховує те, що на час укладення оскаржуваного Договору, об'єкти нерухомого майна, що виступали предметами іпотеки згідно договору, вже були у заставі відповідача на підставі іпотечних договорів № PL 10-179/В00 від 05.08.10 р., № PL 10-180/В00 від 06.08.10 р., № PL 10-185/В00 від 10.08.10 р., № PL 10-186/В00 від 13.08.10 р., № PL 10-015/В00 від 02.02.12 р. (додаткові пояснення від 26.08.15р.)

А тому, колегія суддів не бере до уваги твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі про відсутність наміру ПП "Нафтотрейдинг" Складчікової Л.В. на передачу майна підприємства у заставу банку за оскаржуваним договором іпотеки, оскільки таке майно, вже знаходилося у заставі АТ "ОТП Банк".

Апеляційний суд оцінює критично посилання позивача на наказ від 15.03.12 р. щодо оголошення догани директору Скібицькому Є.Е., внаслідок укладення оспорюваного договору, оскільки даний наказ скасовано рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2013 року.

Враховуючи вказане, колегія апеляційного суду приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору застави (іпотеки) необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

А відтак, апеляційний суд приходить до висновку про відсутні підстав для застосування заходів забезпечення позову та відмовляє у задоволенні заяви позивача про накладення арешту.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нафтотрейдинг" на 902/372/14 господарського суду Вінницької області від 07.04.15 р. у справі № 902/372/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 07.04.15 р. у справі № 902/372/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/372/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Сініцина Л.М.