Постанова № 50186642, 11.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2015 р. Справа №5004/1469/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Крейбух О.Г. , судді Дужич С.П.

при секретарі Головченко Д.М.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу господарського суду Волинської області від 15.07.2015 у справі №5004/1469/11 (розгляд скарги на дії заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Назарук Ірини Вікторівни)

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (правонаступник Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк")

Відповідач: Мале приватне підприємство "Берізка"

про стягнення 885 288,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області №5004/1469/11 від 15.07.2015 (суддя Кравчук А.М.) відхилено скаргу малого приватного підприємства "Берізка" на протиправні дії судового виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ заступника начальника Назарук Ірини Вікторівни по винесенню акту опису та арешту майна від 03.06.2015 та скасування акту опису і арешту майна від 03.06.2015.

Ухвала мотивована тим, що виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач мале приватне підприємство "Берізка" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати дії судового виконавця ВДВС Нововолинського МУЮ - заступника начальника Назарук Ірини Вікторівни по винесенню акту опису та арешту майна від 03.06.2015 протиправними та незаконними. Також просить скасувати акту опису і арешту майна від 03.06.2015, складений судовим виконавцем ВДВС Нововолинського МУЮ - заступником начальника Назарук Іриною Вікторівною.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 поновлено строк апеляційного оскарження та прийнято до розгляду апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Берізка" на ухвалу господарського суду Волинської області від 15.07.2015 у справі №5004/1469/11.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 15.07.2015 у справі №5004/1469/11 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 26.09.2011 стягнуто з малого приватного підприємства "Берізка" на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 499 993 грн. 34 коп. основного боргу, 353 453 грн. 07 коп. несплачених процентів за користування кредитними коштами, 9 508 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 22 332 грн. 79 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами та 8 852 грн. 88 коп. витрат на оплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення видано наказ від 17.02.2012 №5004/1469/11-1.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 11.03.2014 замінено у даній справі публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 вищезгаданого закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно п.4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України №512/5 від 02.04.2012 після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Кей-Колект" з метою погашення МПП "Берізка" заборгованості за рішенням суду від 17.02.2012 у справі №5004/1469/11, звернувся до ВДВС Нововолинського МУЮ з клопотанням накласти арешт на майно та кошти боржника, провести виконавчі дії щодо опису та арешту майна, яке, згідно договору іпотеки від 22.12.2006, укладеного між АКІБ "Укрсиббанк" та МПП "Берізка", знаходиться в іпотеці ТОВ "Кей-Колект", зокрема, частину нежитлового приміщення колишнього магазину "1001 дрібниця", площею 264,1 м2, за адресою - м.Нововолинськ, пр-т. Дружби,15.

03.06.2015 державним виконавцем Назарук І.В. складено акт опису і арешту майна, а саме: частини нежитлового приміщення площею 265,5 м2, за адресою м.Нововолинськ, проспект Дружби, 15.

При складанні вказаного акту зауважень щодо неправомірності його складання з боку боржника не надходило.

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

Якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 04.02.2015 у справі №6-238 цс14.

Судова колегія звертає увагу на те, що виконавчі дії у даній справі вчиняються на підставі рішення господарського суду Волинської області від 26.09.2011 року по справі № 5004/1469/11, яким стягнуто з малого приватного підприємства "Берізка" на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 499 993 грн. 34 коп. основного боргу, 353 453 грн. 07 коп. несплачених процентів за користування кредитними коштами, 9 508 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 22 332 грн. 79 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами та 8 852 грн. 88 коп. витрат на оплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягувач за виконавчим провадженням ТОВ "Кей-Колект" є одночасно і іпотекодержателем спірного майна, що стверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців.

Згідно ч.2 ст.25 ЗУ "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Арешт на частину нежитлового приміщення, площею 265,5 м2, за адресою м.Нововолинськ, проспект Дружби 15 (приміщення колишнього магазину "1001 дрібниця"), накладений постановою ВДВС Нововолинського МУЮ 07.08.2012. Постанова є чинною на день розгляду скарги.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що державним виконавцем було дотримано всіх вимог ЗУ "Про виконавче провадження".

Враховуючи вищевикладене, не підлягають задоволенню вимоги скаржника щодо визнання протиправними дії заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ - Назарук Ірини Вікторівни та скасування акту опису і арешту майна від 03.06.2015.

Твердження апелянта на те, що в даному випадку матиме місце подвійне стягнення за договором кредиту №11104249000 від 22.12.2006 не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки апелянтом не подано суду доказів погашення заборгованості за вказаним договором ні основним позичальником грошових коштів, ні поручителем. Рішення про стягнення з поручителя - малого приватного підприємства "Берізка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 894 376 грн. 95 коп. є чинним та обов'язковим до виконання.

Водночас судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Докази виконання солідарного обов'язку хоча б одним із солідарних боржників в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Волинської області від 15.07.2015 у справі №5004/1469/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Берізка" - залишити без задоволення.

2. Справу №5004/1469/11 повернути до господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Дужич С.П.