Постанова № 50186544, 02.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/6137/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання – Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Нескуба О.М., представник за довіреністю б/н від 10.04.2015р.;

від третьої особи: не з’явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет”

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року (підписано -09.06.2015р.)

у справі №910/6137/15-г (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва

про стягнення 3 570,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” (надалі – відповідач) про стягнення 2 661,07 грн., з яких: 2 192,50 грн. – основного боргу, 65,56 грн. – 3% річних, 384,59 грн. – збитків від інфляції, 18,42 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконував грошових зобов’язань за Договором № 1217/д від 29.12.10. і не оплатив наданих послуг з утримання прибудинкової території та вивозу сміття у строки та у розмірі узгодженого сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015р. порушено провадження у справі №910/6137/15-г та призначено позовну заяву Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва до розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Нашнет” проти позову заперечувало з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2015р. залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства “Житлорембудсервіс” Деснянського району м. Києва.

У процесі розгляду спору позивач на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Комунальне підприємство “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва просило суд стягнути з відповідача на свою користь 3 570,25 грн., а саме: 2 385,04 грн. - основного боргу, 82,53 грн. - 3% річних, 1 084,26 грн. – інфляційних збитків, 18,42 грн. - пені.

В подальшому спір судом першої інстанції розглядався з урахування нової ціни позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” на користь Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва 2 385 грн. 04 коп. – основного боргу, 17 грн. 27 коп. – пені, 82 грн. 53 коп. – 3% річних, 861 грн. 54 коп. – збитків від інфляції, 1 712 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6137/15-г та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У доводах апеляційного оскарження позивач посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з’ясування ним обставин справи та прийняття рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015р. передано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6137/15-г для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Кропивній Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/6137/15-г колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6137/15-г прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 02.09.2015р.

26.08.2015 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у щорічній відпустці та неможливістю направити для участі у судовому засіданні 02.09.2015р. іншого представника.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. у зв’язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнової Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6137/15-г до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнової Л.Г., Чорна Л.В.

У судове засідання 02.09.2015р. представники позивача та третьої особи не з’явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх.№09-33/321141/15 від 21.08.2015р., №09-33/32113/15 від 21.08.2015р.). Про причини неявки третя особа суд не повідомила.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення з наступних мотивів.

У відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК.)

Наведені позивачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судовою колегією поважними, адже не є об’єктивно непереборними. Керівник (виконавчий орган) підприємства може, як самостійно здійснювати представництво інтересів підприємства директором, якого він являється, так і не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функції по представництву інтересів підприємства.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, разом з тим, явка судом апеляційної інстанції обов’язковою не визнавалася, колегія суддів визнала можливим розглянути апеляційну скаргу по суті у судовому засіданні 02.09.2015р. за відсутності його представників позивача та третьої особи.

У судовому засіданні 02.09.2015р. представник відповідача просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6137/15-г та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.12.2010р. між Комунальним підприємством “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Деснянського району м. Києва (далі – Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нашнет” (далі – Замовник) був укладений Договір № 1217/д про надання послуг (далі – Договір). За умовами Договору Виконавець зобов’язувався надавати послуги з утримання прибудинкової території та вивозу сміття на площі за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 42/13, 44/10, вул. Сабурова, 8А, вул. Данькевича,7А, 1/79, вул. Висоцького,6, 6А, 6Б, 8А, 11, вул. Бикова,10, вул. Закревського, 59/1, 63, 65, загальною площею 14 кв.м. для розміщення обладнання по наданню Інтернет послуг, а замовник зобов’язався оплатити їх вартість (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору склад та розрахунок вартості послуг визначається у додатку до Договору, що є невід’ємною його частиною.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили склад та розрахунок вартості послуг, відповідно до якого витрати з утримання будинків і споруд та прибудинкової території становлять суму 28,58 грн. на місяць (з ПДВ), вартість вивозу сміття становить 56,60 грн. на місяць (з ПДВ).

Вартість послуг за місяць складає 85,18 грн. (з ПДВ) (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору оплата вартості послуг проводиться до 20 числа наступного за календарем розрахунковим місяцем.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що з 01.06.2011р. він сплачував витрати з утримання будинків та займаної площі за договором № 10-06/11 про встановлення строкового сервітуту третій особі, внаслідок чого необхідність в отриманні послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” відпала. Крім того, відповідач вказував, що Договір №1217/д є розірваним в односторонньому порядку, право на що відповідачу належить за Договором.

Колегія суддів вважає, що правовідносинам сторін судом першої інстанції надано вірну правову оцінку, а доводи скаржника, як неспроможні, правильно відхилені судом першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п. 8.1, Договір набирає чинності з моменту його підписання, а в частині проведення розрахунків з 01.01.10., і діє до 31.12.10. Якщо жодна зі сторін за місяць до кінця дії Договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію Договору, то він вважається продовженим на наступний строк на тих же умовах.

Отже, для продовження дії договору є достатнім мовчання сторін протягом одного місяця по закінченню строку договору. Мовчання не повинно бути більшим, ніж цього вимагає сам Договір.

Такий висновок ґрунтується на приписах глави 53 книги 5 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, за аналогією права письмова форма договору вимагає дотримання цієї ж форми при повідомленні однією стороною іншу про наявність у нього заперечень на поновлення договору на новий строк з іншою стороною.

Судом встановлено, що Листом № 4/101 від 18.10.2012р. (отримано позивачем 19.10.12.) за два місяці до закінчення дії Договору відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати Договір.

Вказаний лист не виражав волю відповідача про відмову від договору.

Відповідно до п. 8.3 Договору, договір може бути достроково розірвано: на підставі рішення суду або за згодою обох сторін.

Позивач у відповідь не погодився достроково розірвати договір, про що свідчить

лист-відповідь № 08-3651 від 12.11.12.

Відповідач з позовом про дострокове розірвання договору до суду не звертався.

За умовами п. 7.1 договору, дострокове розірвання Договору можливе за взаємною згодою сторін, яка оформлена відповідною угодою до Договору. Дострокове розірвання Договору в односторонньому порядку не допускається за винятком випадків, коли одна із сторін порушує умови Договору.

Договір не припинив свою дію і тому був обов’язковим до виконання обома сторонами. Належне виконання позивачем передбачених Договором зобов’язань відповідач не заперечив , а тому надані послуги та виконані роботи підлягають оплаті у розмірі та строки, визначені угодою сторін.

За таких обставин справи позивач вправі вимагати оплати виконаних ним робіт та наданих послуг у період з січня 2013 року по квітень 2015 року на суму 2 385,04грн.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з невиконанням боржником грошових зобов’язань за Договором, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника суми боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р. грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних та з врахуванням вимог процесуального законодавства, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог щодо інфляційних витрат у розмірі 861,54 грн. та 3% річних у розмірі 82,53 грн., а збитки від інфляції в розмірі 222,72 грн. нараховані безпідставно.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору, у випадку несвоєчасної сплати коштів за послуги Замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення за кожний день затримки платежу.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення пені у розмірі 17,24 грн. – пені, в частині пені в розмірі 1,18 грн. слід відмовити.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача (апелянта).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Нашнет” на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6137/15-г залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі №910/6137/15-г - без змін.

2.Матеріали справи №910/6137/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна